Фінансовий ринок – Еш С. М. – 2. Кредитний ринок як складова ринку капіталів
Кредитний ринок – Це специфічна сфера економічних відносин, де об’єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.
Необхідними Умовами функціонування кредитного ринку є наявність:
O кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти;
O позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов’язання за кредитами;
O системи державного регулювання;
O законодавчого і нормативного забезпечення.
Кредитний ринок – це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв’язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок – це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються:
=> кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позики, а також
=> інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов’язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.
Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.
Для ефективного функціонування кредитного ринку в Україні необхідна стабільна економічна ситуація, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.
Кредитний ринок виконує такі Функції:
O об’єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів;
O трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;
O надання позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва та інших соціальних програм.
Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати накопичення, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.
Основними Учасниками кредитного ринку Виступають:
А) Позичальники – юридичні, фізичні особи і держава. Залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації;
Б) Кредитори – комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори – національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб’єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.
Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб’єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави;
В) Держава, Як учасник кредитного ринку, здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулювальну, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку, що є особливістю кредитного ринку в Україні.
Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути (табл. 7.1).
Держава через НБУ сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошового обігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків. Із Кредитних важелів, які вважаються найбільш ефективними регуляторами ринкової економіки, використовують:
O середньострокові позики – на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вони одержали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;
O довгострокові позики – в інвестиційних цілях. Для них характерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років. У нашій країні вони використовуються не дуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість порівняно з короткостроковими кредитними операціями.
Таблиця 7.1
МОЖЛИВА СТРУКТУРА КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Вид установи | Структура | Форма власності |
Центральний національний банк | І рівень | Державна |
Банківська система: – комерційні банки – ощадні банки – інвестиційні банки – іпотечні банки | II рівень | Акціонерна |
Страхові і пенсійні установи: – страхові компанії – пенсійні фонди | ІІІ рівень | Акціонерна, кооперативна |
Спеціалізовані інститути: – інвестиційні компанії – фінансові компанії – товариства з кредитування житлового будівництва – ломбарди – кредитні спілки | IV рівень | Акціонерна, кооперативна |
На кредитному ринку головною ланкою кредитної системи є банк, який на ринку виступає або як кредитор, або як позичальник. У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в грошовій формі.
Діяльність комерційних банків багатогранна, їх функції постійно поширюються, охоплюють усі сфери життя суспільства.
Основними функціями банківської системи на кредитному ринку є трансформаційна і Стабілізаційна, які представлені на рис. 7.1.
Рис. 7.1. Функції банківської системи на кредитному ринку
Комерційні банки зобов’язані виконувати операції за касовим виконанням бюджету за дорученням центрального банку. їм забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також проводити всі види страхування.
Центральний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів. При підвищенні центральним банком норм обов’язкових резервів зменшується сума вільних коштів, а одночасно і кредитний потенціал банків і навпаки – при зниженні норм обов’язкових резервів збільшується кредитний потенціал банків.
Операціями відкритого ринку центрального банку є купівля-продаж казначейських зобов’язань, власних зобов’язань банку, комерційних векселів, інших цінних паперів і боргових зобов’язань. Він також визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків і кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, процентних та інших фінансових ризиків банків.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)