Фінансовий ринок – Еш С. М. – 2. Державне регулювання фінансового ринку України: сутність, сфери та важелі регулювання
Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах неможливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Саме держава визначає і контролює правові основи ринкових відносин, насамперед права власності, установлює базові правила економічних відносин учасників ринку. Досить поширеною є точка зору, що зловживання на фондовому ринку були однією з причин найглибшого спаду в світовій економіці початку 30-х років XX сторіччя, при якому скорочення виробництва становило в окремих країнах 50%, а рівень безробіття досягав 30%.
Уряд у будь-якій країні регулює фінансовий ринок через законодавче забезпечення його функціонування, регулювання і визначення правил емісії та обігу цінних паперів, ліцензування професійної діяльності учасників і посередників фінансового ринку, контроль за здійсненням їх професійної діяльності, захист прав інвесторів, контроль за виконанням антимонопольного законодавства та системою ціноутворення на фінансових ринках.
Роль фінансового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні надзвичайно важлива. Фінансовий ринок дає необмежені можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів та інших владних структур. В Україні фінансовий ринок лише формується, на ньому ще не встановилися традиції та правила роботи, саме ця причина, в першу чергу обумовлює необхідність приведення в дію системи ефективного регулювання фінансового ринку з боку державних структур.
Державне регулювання фінансового ринку Та його складових – це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.
Основна Мета Державного регулювання – це здійснення державою комплексних заходів щодо:
– створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;
– захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;
– контролю за прозорістю та відкритістю ринку;
– дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;
– запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.
Серед Сфер Фінансового ринку, що обов’язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі:
O допуск цінних паперів до публічних торгів;
O розкриття інформації емітентами;
O функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно інформаційних систем);
O регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами;
O реклама на ринку цінних паперів;
O заборона маніпулювання цінами.
Таким чином, необхідно визначити, що регулювання фінансового ринку є обов’язком уряду і альтернативи в сучасних умовах державному регулюванню не існує.
Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб’єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність (цілі та принципи державного регулювання визначені у першому питанні лекції).
Важелями непрямого втручання Держави у регулювання фінансового ринку є:
1) Податкова політика, Яка впливає на ділову активність, а отже, на потребу у фінансових ресурсах і знаходить своє нормативне оформлення через податкове право;
2) Регулювання грошової маси Й обсягів кредитів через вплив на ставку позикового відсотка;
3) Зовнішньоекономічна політика, Що пов’язана з регулюванням операцій з іноземними валютами та експортно-імпортних операцій;
4) Гарантії держави щодо позик приватного сектора;
5) Вихід держави на ринок позикових капіталів, Що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.
Формами Державного регулювання фінансового ринку є:
O прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників;
O регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов’язків учасників ринку;
O реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів;
O видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;
O створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
O контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
O контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.
Важливим елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання, яке за своїм характером є загальнообов’язковим, субординаційним і грунтується на можливості застосування примусу. Державні органи, які здійснюють таке регулювання у сфері фінансового ринку, обов’язково повинні дотримуватися у своїй діяльності “букви закону – дозволено лише те, що дозволяється законом”.
Державно-правове регулювання – Це регулювання відносин на всіх сегментах фінансового ринку, яке здійснюється уповноваженими державними органами країни шляхом створення нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб’єктами ринку. Законодавство та правила, що встановлюються державними органами, мають забезпечити виконання професійними учасниками ринку насамперед таких вимог:
O чесність стосовно клієнтів та високий рівень професійної кваліфікації;
O з’ясування істинних потреб клієнта для визначення найкращих шляхів їх задоволення;
O надання клієнтам повної і правдивої інформації;
O уникнення конфлікту інтересів;
O надійний захист активів клієнтів;
O наявність достатніх фінансових ресурсів для виконання зобов’язань і покриття ризиків, достатність власного капіталу;
O наявність дійової системи внутрішнього контролю за виконанням своїми співробітниками вимог законодавства;
O надання всієї необхідної інформації контрольним органам та сприяння їх роботі.
В Україні та країнах, що вступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фінансові ринки перебувають на різних стадіях формування і розвитку. У таких країнах розвитку фінансових ринків сприяють приватизація, подолання кризових явищ та позитивні зрушення в економіці. Паралельно з цим відбувається формування відповідної законодавчої бази та механізму, що гарантує її виконання.
В усіх країнах, у т. ч. і в Україні, регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. Взагалі Елементами державного регулювання фінансового ринку (про що було уже сказано) є: законодавчі та підзаконні акти; органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність ринку; непряме втручання держави у фінансовий ринок.
Законодавчою базою регулювання фінансового ринку в Україні є:
1. Конституція України – вища юридична сила; визначає права законодавчої, виконавчої і судової влади у сфері функціонування фінансового ринку.
2. Укази президента щодо регулювання фінансового ринку.
3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших органів виконавчої влади, що стосуються окремих напрямів регулювання.
4. Конституційний Суд України – вирішує всі питання про відповідність законів та інших актів щодо Конституції України.
5. Договори та угоди, що укладаються між учасниками ринку у зв’язку з наданням фінансових послуг, пов’язаних з емісією, обігом цінних паперів та іншими послугами.
6. Господарський суд – орган правосуддя у господарських відносинах, у т. ч. фінансових.
7. Закони України, що регулюють фінансовий ринок, прийняті Верховною Радою України:
– “Про господарські товариства” (1991) – визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності; права і обов’язки учасників і засновників.
– “Про Приватизаційні папери” (1992) – визначає поняття і види приватизаційних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання та погашення.
– “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (1996) – визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.
– “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (1997) – визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі та правила електронного обігу.
– “Про лізинг” (1997) – визначає сутність лізингу, його видів та послуг.
– “Про банки і банківську діяльність” (2000) – визначає види банківської діяльності, встановлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цінними паперами.
– “Про Інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (2001) – визначає види інвестиційних компаній, порядок їх реорганізації, створення та види діяльності.
– “Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (2001) – визначає мету, шляхи та органи регулювання ринку фінансових послуг.
– “Про обіг векселів в Україні” (2001) – визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями відповідно до Женевської конвенції 1930 року.
– “Про Запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (2002) – характеризує систему фінансового моніторингу.
– “Про Цінні папери та фондовий ринок” (2006) – регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку з метою забезпечення відкритості та ефективності його функціонування, а також:
– Декрет КМУ “Про Довірчі товариства” (1993) – визначає поняття довірчого товариства як інституціонального інвестора, особливості їх створення і діяльності.
– Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України” (1995) – визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України як сегмента фінансового ринку.
– Рішення ДКЦПФР “Про затвердження Положення про функціонування фондових бірж” (2006) – визначає основні засади та вимоги до функціонування фондових бірж в Україні та інші законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність усіх сегментів фінансового ринку як цілісної системи.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)