Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – Глава 6. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
6.1. Види планів і послідовність їх розробки
Найважливішим елементом підприємницької діяльності є планування, у тому числі фінансове. Ефективне управління фінансами підприємства можливе тільки за умови планування всіх фінансових потоків, процесів і відносин на підприємстві.
Фінансове планування на підприємстві слід розглядати як цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки і суб’єкти господарювання з метою обгрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень з урахуванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів.
Фінансове планування як суб’єктивна діяльність людей тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на знанні об’єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху фінансових ресурсів, вивченні вихідної бази, результативності раніше проведених заходів та фінансових операцій.
Головне значення у даному процесі має використання сучасних методів планування, оцінка рішень, багатоваріантність розрахунків на основі новітньої обчислювальної техніки, що забезпечується розвитком науки, техніки, високою кваліфікацією спеціалістів.
Обгрунтування фінансових показників фінансових операцій, як і результативність багатьох господарських рішень, досягається у процесі фінансового планування та прогнозування. Ці два дуже близьких поняття в економічній літературі й на практиці часто ототожнюються. Фактично фінансове прогнозування має передувати плануванню і здійснювати оцінку численних варіантів (відповідно визначати можливості управління рухом фінансових ресурсів на макро – мікро-рівнях). За допомогою фінансового планування конкретизуються прогнози, визначаються конкретні шляхи, показники, взаємопов’язані завдання, послідовність їх реалізації, а також методи, що сприяють досягненню обраної мети.
Фінансове планування – це науковий процес обгрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. При цьому об’єктом планування є фінансова діяльність підприємства. Для формування і використання різних фондів коштів визначається рух ресурсів, фінансові відносини, які опосередковують їх, і нові вартісні пропорції.
В умовах адміністративно-командної економіки на підприємствах також здійснювалось планування. Але воно було пов’язане з визначенням завдань галузевих міністерств, було громіздким, його важко було застосувати на практиці. У ринковій економіці планування на підприємстві носить внутрішньофірмовий характер, тобто відсутні елементи директивності.
Основна мета внутрішньофірмового планування – забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і в кінцевому підсумку досягнення прибутковості підприємства.
В умовах ринку зростає значущість фінансового планування на мікрорівні, оскільки кожний крок підприємств пов’язаний з ризиком, приносить доходи або втрати і має бути попередньо розрахований, обгрунтований у різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан суб’єкта господарювання, його нормальне функціонування, кінцеві результати, а отже, уникнення банкрутства, залежать від наявності коштів.
Головне призначення внутрішньофірмового фінансового планування – це розрахунок потреби у коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб’єкта. За допомогою фінансового планування прогнозуються доходи, їх раціональний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтворювального процесу та кінцевих результатів. Для цього обгрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообороту, розробляються фінансові баланси.
Планування пов’язане, з одного боку, із запобіганням помилковим діям у галузі фінансів, з іншого – зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі.
Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку такі:
– забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
– визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;
– виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів;
– встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та іншими підприємствами;
– дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
– контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.
На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать особливі об’єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників:
– об’єктом фінансового планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;
– сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів;
– фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обгрунтуванні фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їхньої ефективності;
– фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням. У процесі обгрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.
Ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно нового планування, тому що за всі негативні наслідки і прорахунки розроблюваних планів відповідальність несуть самі підприємства.
Держава є центральним інститутом, який здійснює управління суспільством та охорону його економічної й соціальної структури. Одна з основних функцій держави – створення правової основи для регулювання її економічної системи. Державними регуляторами є нормативні й законодавчі акти, що приймаються державними органами влади. Таким чином, ринкова економіка регулюється. Регулювання ринкових відносин може здійснюватися різними способами:
– шляхом встановлення регламентуючих правил;
– через детальну організацію функціонування ринку (товарні, фондові, валютні та ф’ючерсні біржі, інвестиційні інститути тощо);
– шляхом встановлення жорсткого державного контролю (регулювання валютного ринку та контроль його діяльності, а також діяльності ринку капіталів і дій монополістів і т. ін.).
Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування – це одна з функцій управління, тому фінансове планування – функція управління фінансами. Функція планування охоплює весь комплекс заходів для опрацювання планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя.
Однак поряд з факторами, які вимагають широкого застосування фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, що обмежують його використання підприємствами України. До них належать:
– високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов’язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя;
– відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування;
– обмежені фінансові можливості підприємств для здійснення серйозних фінансових розробок у галузі планування.
Для здійснення ефективного фінансового планування більші можливості мають великі підприємства, оскільки у них достатньо фінансових засобів для залучення висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів.
На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме для таких структур гостріша, ніж для великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Крім цього, зовнішнє середовище справляє значний вплив на їхню діяльність і важче піддається контролю.
Організація фінансового планування, яка відповідає об’єктивним вимогам, передбачає більш послідовне врахування його основних принципів.
В умовах переходу до ринкових відносин змінюється механізм та методи їх реалізації залежно від рівня розвитку виробничих сил, науки й багатьох інших факторів.
Методологія фінансового планування базується на таких найважливіших принципах:
– принцип об’єктивної необхідності використання фінансового планування для початкової стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що даний процес необхідний, стає обов’язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціональних вартісних пропорцій, відносин, відповідно й руху грошових ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;
– принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями від діяльності кожного підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економічного і соціального ефекту;
– принцип комплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднання загальнодержавних, колективних та особистих економічних інтересів учасників відтворення. Тільки за дотримання цього принципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, розумної фінансової політики підприємства;
– принцип науковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань.
Поняття науковості широке і включає обгрунтованість планових завдань з урахуванням суспільних та особистих потреб, закономірностей розвитку суспільства, тенденцій у русі коштів підприємства, об’єктивної оцінки економічної та соціальної ситуації, а також наявності ресурсів, координації фінансових завдань у часі та просторі. Наукова обгрунтованість фінансових планів підприємств означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це у свою чергу залежить від прогресивних методів обгрунтування джерел і способів фінансування накреслених заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінансових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх завдань, які забезпечать вибір найкращого рішення з точки зору впливу фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.
Значення фінансового планування для підприємства полягає в тому, що воно:
– втілює розроблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;
– надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів;
– служить інструментом одержання зовнішнього фінансування.