Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – 17.1. Економічна сутність і класифікація інвестицій
17.1. Економічна сутність і класифікація інвестицій
Стабільний і швидкий розвиток економіки України немислимий без активізації інвестиційної діяльності у всіх галузях господарювання. Аналіз найважливіших проблем, що виникають у національній економіці, свідчить про те, що вони концентруються саме в інвестиційній сфері діяльності. Це знаходить висвітлення у фінансово-господарській діяльності підприємств. Посилення інвестиційної активності в реальному секторі економіки має принципове значення для відновлення виробничого потенціалу підприємств різних галузей національної економіки. Динаміку основних показників, що характеризують розвиток економіки України в період з 1996 по 2003 рр., подано в табл. 17.1.
Таблиця 17.1. Зміна основних показників економіки України %
Показник | 2002 р. до 1995 р. | 2002 р. до 2001 р. | 2003 р. до 2002 р. |
Валовий внутрішній продукт | 414,2 | 110,59 | 116,99 |
Промислове виробництво | 344,6 | 110,0 | 128,03 |
Інвестиції в основний капітал | 396.43 | 114,14 | 137,21 |
Продукція сільського господарства | 91,58 | 101,15 | 88,99 |
Реальні прибутки населення | 462,0 | 117,1 | 116.6 |
Позитивні темпи зростання української економіки в останні роки не можуть, проте, вважатися задовільними. По-перше, вони істотно уповільнюються з року в рік. По-друге, не слід забувати, що зростання відбувається на фоні допущеного раніше величезного падіння економіки. По-третє, життєвий рівень населення продовжує залишатися вкрай низьким.
У табл. 17.2 і 17.3 наведено відповідну інформацію за даними Держкомстату України.
Беручи за розрахункове значення середньосвітового показника ВВП на душу населення (5152 дол. США/чол., за оцінками
Таблиця 17.2. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
Джерела фінансування | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р | 2000 р | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | |
Млн грн | % | |||||||
Всього в фактичних Цінах | 12401 | 13958 | 17552 | 23629 | 32573 | 37178 | 51011 | 100 |
У тому числі за рахунок | ||||||||
Коштів державного бюджету | 1043 | 1029 | 1341 | 1210 | 1749 | 1863 | 570 | 7,0 |
Коштів місцевих бюджетів | 436 | 585 | 686 | 975 | 1332 | 1365 | 2095 | 4,1 |
Власних коштів підприємств і організації | 9330 | 10081 | 12370 | 16198 | 21770 | 24470 | 31306 | 61,4 |
Коштів іноземних інвесторів | 133 | 421 | 677 | 1400 | 1413 | 2068 | 2807 | 5,5 |
Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво | 1001 | 1049 | 1113 | 1176 | 1415 | 1573 | 1822 | 3,6 |
Кредитів банків та Інших позик | 132 | 391 | 1400 | 1985 | 4196 | 8,2 | ||
Інші джерела фінансування | 458 | 793 | 1233 | 2279 | 3494 | 3854 | 5215 | 10,2 |
Міжнародного валютного фонду), відзначимо вкрай низьке значення аналогічного показника в Україні (865 дол. США/чол.), що становить майже 17% від середньосвітового показника.
Таблиця 17.3. Структура інвестицій в основний капітал за видами основних фондів
Інвестиції | 2003 р. | Довідково | |
Млн грн | В % до | 2002 р. в % | |
Підсумку | До підсумку | ||
Інвестиції в основний капітал | 51011 | 100 | 100 |
У тому числі | |||
Будівельні і монтажні роботи | 19894.3 | 39 | 40 |
Устаткування, інструменти та інвентар | 28056.0 | 55 | 54 |
Інші капітальні роботи і витрати | 30260,7 | 6 | 6 |
Дуже негативно впливає на економіку країни останнім часом зростання обсягу коштів, що направляються на погашення зовнішніх боргів України та оплату відсотків за ними. Залишається високим рівень вивезення капіталу з України.
З числа негативних факторів у функціонуванні української економіки слід відзначити низький рівень кредитування виробничого сектора. Так, банки в 2002 р. тільки 5% коштів направляли на фінансування інвестиційних проектів. У числі основних причин такого негативного явища необхідно назвати такі:
– криза в банківській системі;
– високі ставки кредитів, прив’язані у свою чергу до ставок рефінансування;
– низький рівень рентабельності господарюючих суб’єктів, оцінюваний у 2003 р. на рівні 3,3%;
– неопрацьованість системи забезпечення повернення кредитів;
– малий сукупний капітал українських банків, що не дозволяє їм вкладати кошти в інвестиційні проекти.
Негативним фактором залишається також порівняно високий рівень взаємозаліків у негрошовій формі, що зменшує можливості підприємств збільшувати інвестування в розвиток основних засобів. Проте, за оцінками спеціалістів, база для збільшення обсягів капітальних вкладень в Україні існує. її основу становлять:
-зросла платоспроможність фізичних і юридичних осіб у результаті зростання реальних прибутків населення і прибутку підприємств;
– зниження відпливу капіталу з країни;
– підвищення рівня амортизаційних відрахувань, що направляються на відтворення основних фондів;
– зростаючі обсяги іноземних інвестицій у реальний виробничий сектор економіки.
Для обгрунтування ефективних напрямків фінансування інвестиційних проектів необхідно, з одного боку, вивчити інвестиційну політику країни і методи її реалізації, з іншого боку – обрати раціональні форми і методи управління капітальними вкладеннями з метою забезпечення найбільшою ефекту щодо відновлення основних засобів у країні.
Визначимо ключові поняття, що характеризують інвестиційну діяльність підприємств.
Термін “інвестиції” походить від латинського invest, що означає “вкладати”. У більш широкому тлумаченні інвестиції-це вкладення капіталу з метою його наступного зростання.
Приріст капіталу, отриманий у результаті інвестиційної діяльності, повинний бути достатнім, щоб відшкодувати інвестору відмову від споживання наявних коштів у поточному періоді, винагородити його за ризик і компенсувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.
Інвестиційна діяльність – вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою одержання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту.
Капітальні вкладення – інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, інструменту, інвентаря, проектно-дослідні роботи та інші витрати.
Інвестиційний проект-обгрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документація, розроблена відповідно до законодавства України і затверджених у встановленому порядку стандартів (нормам і правил), а також опис практичних дій щодо здійснення інвестицій.
Суб’єкти інвестиційної діяльності – інвестори, замовники, підрядчики, користувачі об’єктів капітальних вкладень та інші особи, які здійснюють вкладення і використання інвестицій.
Інвестори – фізичні і юридичні особи, утворювані на підставі договору про спільну діяльність, які не мають статусу юридичної особи, об’єднання юридичних осіб, державні органи, органи місцевого самоврядування, а також іноземні суб’єкти підприємницької діяльності.
Замовники – уповноважені інвесторами фізичні і юридичні особи, що здійснюють реалізацію інвестиційних проектів. При цьому вони не втручаються в підприємницьку і (або) іншу діяльність інших суб’єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено договором між ними. Замовниками можуть бути інвестори. Замовник, який не є інвестором, наділяється правами володіння, користування і розпорядження капітальними вкладеннями на період і в межах повноважень, що встановлені договором і (або) державним контрактом відповідно до законодавства України.
Підрядчики-фізичні і юридичні особи, які виконують роботи за договором підряду і (або) державним контрактом, що укладається із замовником. Підрядчики зобов’язані мати ліцензію на здійснення ними тих видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Користувачі об’єктів капітальних вкладень – фізичні і юридичні особи, у тому числі іноземні, а також державні органи, органи місцевого самоврядування, іноземні держави, міжнародні об’єднання й організації, для яких створюються зазначені об’єкти.
Класифікація інвестицій підприємства проводиться за такими основними ознаками.
1. За об’єктами вкладення капіталу виділяються реальні і фінансові інвестиції’. Реальні інвестиції (капітальні вкладення) – авансування цих коштів у матеріальні і нематеріальні активи. Фінансові інвестиції – вкладення коштів у державні папери й інші фінансові інструменти.
2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.
Прямі інвестиції передбачають особисту участь інвестора у виборі об’єкта для вкладення коштів.
Непрямі інвестиції здійснюються через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні компанії і фонди).
3. За періодом інвестування вкладення поділяються на короткострокові (до 1 року) і довгострокові (понад 1 рік).
4. За формами власності інвестиції поділяються на приватні, державні, змішані й іноземні.
5. За регіональною ознакою інвестиції поділяються на вкладення всередині країни і за кордоном.
6. За рівнем інвестиційного ризику виділяють такі види інвестицій:
– безризикові – характеризують вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу;
– низькоризикові інвестиції відображають вкладення капіталу в об’єкти, ризик за якими нижче середньоринкового;
– середньоризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об’єкти, ризик за якими відповідає середньоринковому;
– високоризикові інвестиції являють собою вкладення з рівнем ризику, що перевищує середньоринковий рівень;
– спекулятивні інвестиції характеризують вкладення капіталу в найбільш ризикові активи (наприклад, в акції молодих компаній, де очікується одержання максимального доходу).
У наведеній класифікації інвестицій підприємств відображено лише найбільш істотну їхню характеристику.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)