Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – 1.4.3.3. Фінансові посередники

Фінансові ринки відіграють найважливішу роль у відтворювальному процесі, забезпечуючи вільний рух фінансових ресурсів. За допомогою їх здійснюється збір коштів від внутрішніх і зовнішніх зберігачів і передача їх для інвестування підприємствам, організаціям і органам державної влади. Потік коштів від зберігачів до інвесторів (покупцям реальних активів) може бути прямим. Проте якщо в економіці діють фінансові посередники, то він може виявитися й опосередкованим. До числа фінансових посередників належать такі фінансові інститути: комерційні банки, різні ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії і взаємні фонди. Ці посередники знаходяться між кінцевими позичальниками і кредиторами, перетворюючи прямі вимоги на грошові ресурси в опосередковані. Фінансові посередники купують прямі (або первинні) цінні папери і, у свою чергу, випускають для розміщення власні непрямі (або вторинні) цінні папери. Наприклад, прямий цінний папір, який купує позиково-ощадна асоціація, являє собою заставну, а випущена нею непряма вимога є ощадним рахунком або депозитним сертифікатом. Страхові компанії можуть купувати корпоративні облігації і випускати поліси страхування життя.

Фінансове посередництво являє собою двосторонній процес: надання держателями заощаджень своїх коштів фінансовим посередникам (замість безпосередньої купівлі акцій і облігацій) і надання фінансовими посередниками коштів кінцевим інвесторам. Діяльність фінансових посередників сприяє підвищенню ефективності ринків, знижує витрати і/або усуває труднощі, з якими можуть стикатися споживачі фінансових послуг.

Депозитні установи

Комерційні банки – найважливіше джерело фінансових ресурсів для комерційної діяльності в цілому. Банки залучають безстрокові (вклади до запитання) і термінові (ощадні) внески від населення, підприємств і державних установ і, у свою чергу, надають позички і займаються інвестиційною діяльністю. Крім виконання банківських функцій, комерційні банки впливають на суб’єктів господарювання через свої трастові відділи, що вкладають гроші в купівлю корпоративних облігацій і акцій.

Серед депозитарних установ виділяють позиково-ощадні асоціації, взаємно ощадні банки і кредитні спілки. Ці установи переважно мають справу з приватними особами. Вони одержують їхні заощадження і надають позики на житлові і споживчі цілі.

Страхові компанії

Існує два типи страхових компаній: компанії, що спеціалізуються на особистому страхуванні, і компанії, що займаються майновим страхуванням. В обмін на періодичні платежі від тих, кого вони страхують, вони забезпечують їм надання виплат при виникненні відповідного нещасного випадку. За рахунок коштів, одержуваних як преміальні виплати, страхові компанії формують свої резерви, що разом з певною частиною їхнього капіталу інвестуються у фінансові активи.

Компанії, що займаються особистим страхуванням, забезпечують захист від збитку життю, здоров’ю, працездатності і добробуту громадян. В особистому страхуванні виділяються три підгалузі: страхування життя, страхування капіталу і страхування від нещасних випадків. Страхування життя має за мету забезпечення близьких у випадку смерті застрахованого і накопичення певної суми у випадку його дожиття до певного віку. До страхування капіталу належать такі види, як страхування додаткової пенсії в недержавних пенсійних фондах, страхування до повноліття, до одруження. Метою такого страхування є створення капіталу для реалізації конкретних планів. Оскільки смертність значної групи людей передбачити дуже нескладно, ці компанії мають можливість інвестувати свої кошти в довгострокові облігації. Велике значення мають також іпотечні кредити, частина з яких надається фірмам.

Компанії, що спеціалізуються на страхуванні майна, забезпечують страхування на випадок пожежі, крадіжки, автомобільної аварії і подібних нещасних випадків. Оскільки ці компанії сплачують податки, вони інвестують значні кошти в муніципальні облігації, у корпоративні акції та облігації.

Інші фінансові посередники

Пенсійні фонди створюються з метою забезпечення доходу приватним особам після їх виходу на пенсію. Пенсійні фонди інвестують ці внески і/або періодично виплачують накопичену суму працівнику після його виходу на пенсію, або забезпечують йому щорічну ренту. Внаслідок довгострокової природи своїх зобов’язань пенсійні фонди мають можливість вкладати зібрані кошти в довгострокові цінні папери. У результаті вони інвестують значні кошти в корпоративні акції й облігації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – 1.4.3.3. Фінансові посередники