Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – 1.4.2. Податкове середовище бізнесу
Прямий або непрямий вплив на більшість рішень у сфері бізнесу роблять податки, що являють собою обов’язкові платежі, які стягуються державою (центральними і місцевими органами впади) з юридичних і фізичних осіб у державний або місцеві бюджети.
Податки є специфічною формою економічних відносин з господарюючими суб’єктами, різними групами населення і кожним членом товариства. Ці відносини виникають у зв’язку з перерозподілом частини вартості національного доходу й створенням централізованого державного фонду фінансових ресурсів. Зазначені відносини нерівноправні, односторонні. У них держава є головною дійовою особою, а платники податків – пасивними виконавцями. Стягнення податків здійснюється державою при наявності відповідного податкового законодавства, тобто у формі правових відносин.
Сутність податків найбільш повно виявляється в їхніх функціях: розподільчій і контрольній.
За допомогою розподільчої функції здійснюється формування доходної частини державного бюджету, а потім напрямок цих прибутків на фінансування різних заходів, пов’язаних з реорганізацією державою своїх функцій (організаційно-господарської, соціальної, оборонної та ін.). У процесі здійснення цієї функції реалізується стимулюючий або стримуючий (дестимулюючий) вплив на виробничу і невиробничу сферу суспільства.
За допомогою контрольної функції оцінюється ефективність платежів і податкового режиму в цілому, виявляється необхідність внесення змін у податкову і бюджетну політику. Таким чином, обидві функції податків знаходяться в тісному взаємозв’язку і єдності. У кінцевому рахунку вони визначають ефективність податкових відносин.
У даний час податки класифікуються за багатьма ознаками: – за методом встановлення податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки – це податки на окремі об’єкти майна (земля, природні ресурси та ін.) або на прибутки окремих осіб (фізичних і юридичних), що зменшують суму доходів платника. До непрямих податків належать платежі, що включаються в ціну товару і збільшують її розміри, а в остаточному підсумку – зменшують доходи платників. Вони виражають насамперед фіскальні інтереси держави (податок на додану вартість, акцизи, мита тощо);
– залежно від органів влади, у розпорядження яких надходять податки – розрізняють загальнодержавні і місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки і збори, що мають в основному фіскальне значення та надходять до бюджету центрального уряду. Загальнодержавні податки (це насамперед податок на додану вартість і акцизи) можуть використовуватися і для збалансування місцевих бюджетів у вигляді відрахувань. У цьому випадку вони зараховуються до регулюючих прибутків. До місцевих податків належать податки і збори, встановлювані рішеннями місцевих органів влади і зараховані до місцевих бюджетів;
– залежно від виду платників податки поділяються на податки з господарюючих суб’єктів (підприємств, організацій) і податки з фізичних осіб. Якщо врахувати структуру податків, що надходять у доход бюджету України, то на частку податків першої групи платників у 1997-2000 рр. припадало 87%, а на частку податків з фізичних осіб – майже 13%.
У цьому розділі передбачено ознайомлення з деякими основами оподатковування. Розуміння цього матеріалу допоможе читачу при вивченні наступних глав, коли будуть розглядатися конкретні фінансові рішення. Слід також пам’ятати, що податкове законодавство змінюється досить часто.
Усі перелічені вище платежі з господарюючих суб’єктів умовно можна класифікувати на такі групи: податки, що включаються в ціну продукції; податки, що включаються в собівартість продукції; податки, що сплачуються з прибутку (доходу).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)