Фінансове право – Мацелик М. О. – 4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави
4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави.
4.2. Функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави.
4.3. Фінансові повноваження органів місцевого самоврядування.
4.1. Юридична природа фінансової діяльності держави
Як відомо, потреба фінансів робить абсолютно необхідною діяльність щодо управління ними і, відповідно, фінансова діяльність держави є її діяльністю щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів із метою здійснення функцій держави, завдань соціально-економічного характеру, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Зміст фінансової діяльності є виявом усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції вимагає відповідного фінансового забезпечення. Залежно від змісту і характеру державних функцій така діяльність здійснюється як: 1) реалізація державної влади; 2) виконавчо-розпорядницька діяльність – реалізація державного управління.
Фінансова діяльність, будучи необхідним складником механізму соціального управління, забезпечує спрямування фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу, а відтак їй характерні певні особливості:
1) на відміну від однорідних сфер державної діяльності, вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки забезпечення фінансовими ресурсами спрямоване на всі галузі та сфери державного управління, галузь контролю;
2) її реалізують як державні органи, так і органи місцевого самоврядування (у деяких випадках її реалізують спільно);
3) вона поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів (щодо державних підприємств тощо), так і непряме, рекомендаційне управління (щодо грошових ресурсів недержавних юридичних та фізичних осіб);
4) її здійснюють через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.
Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обороту (формування, розподіл, використання). Суб’єктний склад фінансових відносин традиційно визначений: держава – суб’єкт і влада; територіальні громади; юридичні та фізичні особи.
Використання фінансів та фінансову діяльність здійснюють усі органи державної влади й місцевого самоврядування. Залежно від повноважень та правового статусу визначається обсяг їх участі у фінансовій діяльності.
Зміст фінансової діяльності за стадіями руху фінансів:
1) на стадії формування централізованих і децентралізованих фондів створюють бюджетні фонди (державний і місцеві бюджети), децентралізовані фонди;
2) стадія розподілу коштів поділяється на три рівні здійснення фінансової діяльності:
– на рівні формування грошових фондів, що відбувається, наприклад, під час надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяють під час сплати на частини, що надходять до місцевих бюджетів різних видів);
– власне розподіл охоплює рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій;
– перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансфертів;
3) на стадії використання державних коштів фінансову діяльність розподіляють за різними напрямами (галузями, регіонами тощо);
4) завершальна стадія – контроль за рухом грошових фондів. З одного боку, його здійснюють на кожній стадії руху коштів, а з іншого, контроль є підсумковим етапом руху грошових ресурсів, що поєднує підсумково-звітні дії.
Як і інші види діяльності фінансову діяльність здійснюють за принципами: законності, плановості, гласності, системності.
Принципи фінансової діяльності характеризують та розкривають її зміст, створюють умови для здійснення функцій фінансової діяльності.
Методи фінансової діяльності – засоби, прийоми, за допомогою яких держава й уповноважені нею органи мобілізують, розподіляють і використовують централізовані і децентралізовані грошові фонди.
В основі вибору конкретного методу фінансової діяльності лежать кілька факторів:
– стадія фінансової діяльності держави, руху грошових фондів;
– форма власності на кошти, що переходять державі;
– джерела державних доходів;
– мета, на яку використовують грошові ресурси на конкретному етапі розвитку держави;
– співвідношення між доходами й витратами.
Залежно від стадії руху грошових фондів використовують такі групи методів.
1. Методи мобілізації грошових ресурсів:
А) метод обов’язкової мобілізації реалізує безумовні імперативні обов’язки, гарантує забезпечення їх виконання. Реалізують його насамперед через форми податкових платежів, інших безумовних і обов’язкових зборів. Імперативно визначають і гарантують вид платежу, платника, об’єкт, ставку, розмір, строки, засоби забезпечення тощо;
Б) метод добровільної мобілізації припускає переважно диспозитивні засоби забезпечення фінансових надходжень, механізми кредитування (внески населення, придбання державних цінних паперів, лотерейних білетів тощо).
2. Методи розподілу грошових ресурсів:
А) метод фінансування становить цільову, планову, безоплатну й безповоротну передачу державних коштів із бюджетів на визначені цілі, завдання, реалізацію державних функцій;
Б) метод кредитування означає цільову, відплатну, термінову і поворотну передачу коштів, здійснювану на платній основі та поєднує два різних за змістом способи – державне та банківське кредитування.
3. Методи використання грошових ресурсів: а) за спрямуванням видатків:
– пооб’єктний – припускає спрямування грошових ресурсів на фінансування певних об’єктів (майнових комплексів тощо);
– посуб’єктний – виділення й передача коштів окремим суб’єктам (конкретним розпорядникам чи одержувачам бюджетних коштів – окремим особам, категоріям осіб або регіонам);
Б) за формою надходження грошових ресурсів: безготівкові гротові перерахування, розрахунки; готівкові кошти.
Методи фінансової діяльності не є застиглими формами реалізації руху грошових фондів, її забезпечення. Вони можуть змінюватися з часом, набувати нового змісту. В основі цих змін лежать перетворення самої держави, зміна її завдань. Наприклад, з початку 90-х років XX ст. досить активно розвивався метод обов’язкових мобілізацій, ускладнювалася податкова система України, яку в радянський період застосовували дуже стримано, тощо.
Фінансову діяльність держави реалізують у різних формах, класифікацію яких можна здійснювати за різними підставами:
1) за юридичними формами, властивостями: правова; не врегульована нормами права;
2) за організаційними формами: створення централізованих фондів коштів; формування децентралізованих грошових фондів;
3) за змістом інститутів фінансової діяльності: у галузі бюджетної діяльності; у галузі податкового регулювання; у сфері кредитування; у галузі валютного регулювання; у сфері фінансового контролю;
4) за іншими підставами.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)