Фінансова система України – Карлін M. I. – 6.4. Проблема заміни ПДВ податком з обігу
Відомо, що ПДВ є досить специфічним податком. Є всі підстави стверджувати, що за складністю нормативної бази, а також за ступенем негативного впливу на економіку він не має рівних. Недарма про нього негативно відгукувалися і прем’єр-міністр, і Президент України, і багато вчених-економістів.
Зрозуміло, що в Україні вже неодноразово вживалися заходи, спрямовані на зменшення негативних якостей цього податку, але особливих успіхів не було досягнуто. Тому деякі фахівці пропонують зменшити ставку ПДВ на певну величину (в різних випадках на 2 і 5 % ) й одночасно запровадити податок з обігу зі ставкою, що дорівнюватиме зниженню ставки ПДВ. Дехто пропонує взагалі замінити ПДВ податком з обігу.
О. Киреєв на основі проведеного аналізу робить висновок, що можливі такі три варіанти введення в правове поле України податку з обігу.
Перший варіант – це застосування розглянутого комбінованого підходу (ПДВ зберігається, але його ставка зменшується, і водночас вводиться податок з обігу за ставкою, що дорівнює величині зниження ставки ПДВ). Такий підхід веде до посилення податкового навантаження як на суб’єктів господарської діяльності, так і на кінцевих споживачів. У цьому випадку до одного проблемного податку додається ще один, що в епоху СРСР не менш негативно впливав на перебіг економічних процесів.
Другий варіант також належить до комбінованого підходу, але з додатковою умовою, щоб ставка ПДВ була зменшена на величину більшу, ніж ставка запровадженого податку з обігу.
Причому в міру збільшення кількості технологічно взаємопов’язаних підприємств (тобто ступенів обробки) ця ставка має істотно знижуватися у зв’язку з дією накопичувального ефекту податку з обігу. У такому випадку у зв’язку з високими витратами на адміністрування ПДВ його стягування втрачає сенс, а використовуваний при цьому податок з обігу успішно відіграватиме роль “економічного гальма”.
Третій варіант полягає в тому, що ПДВ слід скасувати, а податок з обігу запровадити лише для тих видів економічної діяльності, які максимально наближені до “останнього покупця”. При цьому такі види діяльності мають бути звільнені від податку на прибуток. Лише в такому разі запровадження податку з обігу дасть змогу припинити безуспішні спроби усунення негативних якостей ПДВ і створить сприятливі умови для розвитку процесів спеціалізації та кооперування, без чого сподіватися на високі показники економічного зростання досить важко.
На нашу думку, скасування ПДВ в Україні було б помилкою, оскільки всі розвинуті країни (в тому числі країни – члени ЄС) запровадили або запроваджують цей податок (або подібні до нього). В цьому плані заслуговує на увагу досвід Франції, яка першою запровадила ПДВ.
Платниками цього податку є підприємства, які займаються купівлею-продажем і в 1998 р. мали річний оборот 500 000 французьких франків, та підприємства, що надають послуги і мали оборот 175 000 франків за 1999 р. На 1 січня 2000 р. у Франції були встановлені такі ставки ПДВ:
Нормальна (базова) ставка – 20,6 %; Знижена ставка – 5,5 %: продукти харчування, книги, громадський транспорт, операції з нерухомим майном; Особлива ставка – 2,1 %: надруковані періодичні видання, медикаменти, препарати крові та ін.
Було встановлено також спеціальні ставки для Корсики та окремих департаментів. ПДВ сплачується щомісячно з 15 по 24 число місяця залежно від юридичної форми діяльності.
У 1999 р. базова ставка ПДВ становила 20,6 %, проте у перспективі передбачалося її зниження до 18,6 %. Статистичні дані засвідчують, що ПДВ є одним із найвагоміших структурних елементів податкових надходжень до Державного бюджету Франції. Його частка в надходженнях непрямих податків до бюджету становила: у 1983 р. – 44,4 %, 1990 р. – 44,8, 1998 р. -45,6,1999 р. – 44,4,2001 р. – 39,2 %.
ПДВ є не податком на підприємство, а податком на споживача. Підприємство є лише збирачем податку. Збирання податку здійснюється методом часткових платежів. На кожному етапі виробництва і обігу ПДВ дорівнює різниці між податком, зібраним при продажу і при купівлі. Наприклад, за ставки ПДВ 18,6 % його розмір визначається так:
Купівля сировини, матеріалів -100 000; ПДВ, сплачений постачальнику-18 600 (1000 + 18,6). Сума витрат підприємства на сировину і матеріали: 118 600 (100 000 + 18600).
Витрати на виробництво, обкладені ПДВ – 200 000; величина ПДВ: 37 200 (2 000 + 18,6). Сума витрат: 237 200 (200000 + 37200).
Інші витрати, не обкладені ПДВ (зарплата, послуги, надані державними установами), – 300 000.
Собівартість виробництва: 655 800 (118 600 + 237 200 + + 300 000).
Ціна товару – 700 000. ПДВ на товар: 130200(7000-18,6). Ціна продажу товару для покупця: 330 200 (700 000 +130 200).
Сума ПДВ, що включається в ціну товару: 74 400 (130 200 –(18 600 + 37200).
Отже, ПДВ є нейтральним для підприємства. При продажу товару підприємство компенсує всі свої витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знову створену на підприємстві вартість. Ця частина ПДВ включена в ціну продажу і відраховується державою. Загалом весь тягар ПДВ покладається на кінцевого споживача.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)