Фінансова система України – Карлін M. I. – 5.3. Запозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на внутрішньому і зовнішньому ринках

Останнім часом дедалі більшої актуальності набуває пробле­ма виходу органів місцевого самоврядування України на ринки внутрішніх і зовнішніх запозичень. Особливо це стосується ве­ликих міст (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк).

Здійснення зовнішніх запозичень зумовлене великими потребами міст України у фінансових ресурсах, яких їм істотно не ви­стачає для виконання своїх функцій. Триває дисбаланс між функціями, покладеними на міста, та можливостями їх фінансового забезпечення. Як наслідок, багато галузей міського господарства, за оцінками експертів, хронічно недофінансовуються.

Потреби збільшити бюджет розвитку не можна задовольнити лише традиційними шляхами. Обмеженою є податкова база та внутрішній фондовий ринок України.

Зважаючи на це, зовнішні запозичення стають важливим інструментом міського розвитку. Насамперед ідеться про запозичення на ринку єврооблігацій. Це сьогодні один із найпотуж­ніших фінансових ринків світу. Ресурси цього ринку значно де­шевші, ніж ресурси внутрішніх ринків – кредитного та фондового, чим і скористалася влада Києва.

У своїй новітній історії Київ здійснив два запозичення все­редині країни (позики 1995, 2003 р.) на загальну суму близько 20 млн. грн. та три зовнішні позики (2003,2004 і 2005рр.) на загальну суму 600 млн. дол. США.

Першу позику на суму 5132 млрд. крб місто взяло у 1995 p., під 150-200 % річних. Кошти залучалися для будівництва житла (183 тис. кв. м) та розвитку метрополітену. Крім того, на реалізацію інших міських програм планувалося спрямувати 1026,4 млрд. крб. Другу внутрішню позику терміном на п’ять років здійснили у 2003 р. Було випущено облігації під 14 % річних, за залучені кошти планували реалізувати низку про­ектів соціально-економічного розвитку. Із передбачених 150 млн. грн. місту вдалося залучити 100 млн. грн..

Шукаючи дешевші фінансові ресурси, у 2003 р. Київ вийшов на міжнародний ринок позичкового капіталу, оскільки, згідно з Бюджетним кодексом України, міста з більш як 800 тис. населення мають право здійснювати зовнішні запозичення. У 2004 р. місто знову здійснило зовнішню позику – вже на 200 млн. дол. і на сім років під 8,625 % річних. Основну частину запозичення (165 млн. дол.) було спрямовано на будівництво Подільсько-Во-скресенського мосту через Дніпро, 20 млн. дол. – на споруджен­ня сміттєпереробного підприємства.

Крім величезної місткості, ринок европаперів привабливий також тим, що дає змогу емітентам знижувати витрати за рахунок проведення арбітражних операцій, за рахунок використан­ня відмінностей у валютних курсах, у відсоткових ставках, а також за рахунок податкових пільг.

Однією з головних умов виходу позичальника на ринок єврооблігацій є отримання кредитного рейтингу, який є незалежною оцінкою загальної кредитоспроможності позичальника.

Для розміщення випуску єврооблігацій треба вибрати провідного менеджера випуску (lead manager) яким, як правило, е інвестиційний банк. Як провідний менеджер випуску інвестиційний банк виконує широкий спектр функцій, у тому числі ке­рівництво роботою з випуску єврооблігацій, консультації емітента зі структури і графіка випуску від моменту отримання мандата і до отримання коштів емітентом. Нерідко провідний менеджер також виступає і лістинговим агентом із цього випуску облігацій.

Провідний менеджер може запропонувати організувати ви­пуск єврооблігацій за допомогою синдикату, який є об’єднанням інвестиційних банків і брокерських контор, що сприяти­муть подальшому розміщенню єврооблігацій, що випускаються, серед інвесторів.

Основні елементи, необхідні для організації випуску єврооблігацій, такі:

1. Проспект емісії (за умови якщо цього вимагає законодавство емітента або цінні папери проходять лістинг на фондовій біржі, вимогою якої є публікація проспекту емісії).

2. Угода про підписку (subscription agreement) – угода між емітентом і менеджером позики, в якій зазначені умови андерайтингу, в тому числі гарантії, зобов’язання, методи оплати й інше.

3. Угода про фінансового агента (довірчий договір – fiscal-agency agreement/trust deed). Якщо укладається довірчий до­говір, довірена особа (trustee) представляє інтереси інвесторів, а якщо угода про фінансового агента, то інтереси емітента.

4. Юридичний висновок (legal opinion), в якому викладаються положення про законодавство про цінні папери країни-емітента і країни, де проводиться розміщення.

5. Перелік істотних подій і документів (signing/closing agenda), у тому числі список необхідних документів і графік їх підписання (угода про підписання, емісії), період випуску та оплати цінних паперів.

Традиційно під час розміщення єврооблігацій контролюють­ся три основні дати:

– оголошення про випуск єврооблігацій;

– підписання остаточних умов (початок розміщення);

– день закінчення розміщення.

Система розрахунків на ринку єврооблігацій будується за принципом “поставка проти платежу”. Менше 5 % усіх розра­хункових операцій супроводжується переміщенням цінних па­перів. Переважно купівля-продаж єврооблігацій оформлюєть­ся за допомогою записів на рахунках “депо”. У системі “Euro-clear” цінні папери перебувають на відкритому зберіганні, тому за кожним власником записується лише загальна кількість облігацій, які перебувають на його рахунку “депо”. У системі “Clear-stream” єврооблігації можуть бути як на відкритому, так і на закритому зберіганні.

Оскільки місто Київ перше з-поміж міст України вийшло на ринок єврооблігаційних запозичень, то докладніше розглянемо механізм отримання ним позик, який, на думку українських експертів, можуть використати й інші міста нашої країни.

На євроринку агенти міста емітували особливі єврооблігації участі у кредиті. Відповідно емітенти цих облігацій надали місту валютні кредити.

У 2003 р. Київська міська рада отримала кредит на 150 млн. дол. США від німецького банку “Дрезднер банк акцієнгезель-шафт”. Спільними лід-менеджерами запозичення виступили банк “Дрезднер банк АГ Лондон Бранч”, компанія “Джей Пі Морган Юроп Лімітед” та “Ю Бі Ес Лімітед”. Кредит було отри­мано терміном на п’ять років під 8,75 % річних.

У 2004 р. Київська міська рада також узяла кредит на суму 200 млн.. дол. СІЛА. Кредитором виступив німецький банк “Бай-єріше хіпо унд ферайнсбанк АГ”. Старшими співлід-менедже-рами виступили банк “Байєріше хіпо унд ферайнсбанк АГ” та ВАТ КБ “Хрещатик”. Спільними лід-менеджерами запозичен­ня виступили банк “Дойче банк сек’юрітіз Інк” та компанія “Морган Стенлі енд ко. інтернешнл Лімітед”. Співменеджером виступив також “Парекс-Банк”. Кредит було отримано під 8,625 % річних із терміном погашення у 2011 р.

У 2005 р. столиця планувала знову вийти на зовнішній ри­нок та здійснити нову муніципальну позику на ринку єврооблігацій у розмірі 250 млн. дол. на термін до десяти років. За обсягом це найбільша позика в історії Києва та інших міст України. Цього разу кошти знову мали піти на реалізацію проектів капітального будівництва, які фінансуються з бюджету розвитку, зокрема на будівництво мостового переходу.

Ринок єврооблігацій як такий, що має значний ресурсний потенціал, може стати, на думку фахівців, важливим чинником соціально-економічного розвитку міст України і країни в цілому. В Україні треба створити законодавчі, економічні та інституційні умови, що сприятимуть виходу великих українських міст на ринок єврооблігацій.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінансова система України – Карлін M. I. – 5.3. Запозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на внутрішньому і зовнішньому ринках