Фінансова система України – Карлін M. I. – Розділ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ
11.1. Зміни у фінансах домогосподарств під час реформування економіки
Як і в усіх постсоціалістичних країнах, в яких проводились економічні реформи, у 90-ті роки XX ст. рівень життя населення України значно знизився. В окремі роки Україна за індексом людського розвитку перебувала на сотому і нижче місцях. Причиною цього були обмежені фінансові ресурси більшості домогосподарств, які переважно використовувалися на придбання продуктів харчування, найнеобхідніших промислових товарів, оплату житла і комунальних послуг. Із початку XXI ст. ситуація стала поліпшуватися у зв’язку зі зростанням ВВП України. Так, за результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, якщо в 1998 р. лише 10 % населення могли купити ще щось окрім їжі й одягу, то у 2005 р. – вже 34 % (табл. 11.1).
На вересень 2005 р. мінімальна заробітна плата становила 332 грн., а середня зарплата по країні – близько 830 грн. (середньозважений курс долара США щодо гривні на той час становив 1 до 5). Найбільшою вона була в Києві – 1380 грн., а найменшою – у Хмельницькій області – 600 грн.. Середня пенсія в цей період дорівнювала близько 380 грн.. Разом із тим цих грошей не вистачало навіть на збалансоване харчування. Згідно зі статистикою, за останні 15 років пересічні українці стали вживати значно менше м’яса, риби, овочів, фруктів, молочнокислих продуктів, а картоплі і хлібобулочних виробів – у 2-2,5 раза більше. Причому витрати на харчування в Україні становили у 2003 р. 56 % усіх споживчих витрат, що майже у три рази більше, ніж у розвинутих країнах.
Таблиця 11.1. Фінансовий стан домогосподарств в Україні в 1998 і в 2005 р.
Фінансовий стан | 1998 р. | 2005 р. |
Нам не вистачав грошей навіть на їжу | 51,8 | 15,3 |
Нам вистачає грошей на їжу, але купувати одяг чи взуття вже складно | 40,3 | 50,2 |
Нам вистачає грошей на їжу, на одяг, і ми можемо щось відкладати, але цього недостатньо для купівлі таких речей, як, наприклад, холодильник | 5,9 | 27,9 |
Ми можемо купувати деякі дорогі речі (як, наприклад, телевізор чи холодильник), але ми не можемо дозволити собі все, що хочемо | 1.9 | 5,7 |
Ми можемо дозволити купити собі все, що хочемо | 0,1 | 0,2 |
Разом | 100 | 100 |
Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства 2005 р. становили 1229 грн., що на 36 % більше, ніж 2004 р., як про це повідомив Державний комітет статистики. Міське домо-господарство витрачало в середньому за місяць 1290 грн., сільське -1098 грн.. У середньому сукупні витрати на одного члена домогосподарства становили 471 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 506, у сільських – 399 грн.. Рівень середньомісячних сукупних витрат однієї особи перевищив рівень прожиткового мінімуму на 11 % (2004 р. це співвідношення становило 95 %). Окрім того, в доповіді Держкомстату зазначається, що темп зростання сукупних витрат на одну особу 2005 р. порівняно з попереднім роком перевищив індекс споживчих цін за цей період: відповідно 136,6 % проти 113,5 %. Також зазначається, що частка населення із сукупними витратами на одну людину на місяць нижче за прожитковий мінімум зменшилася на 10 облікових пунктів і становила 55,3 %. Частка домогосподарств цієї групи серед домогосподарств із дітьми зменшилася на 9 облікових пунктів і становила 64 %,
Номінальна заробітна плата у травні 2006 р. (порівняно з травнем 2005 р.) зросла на 31,2 % і становила 1002,88 грн., що на 102,2 % перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи по Україні (496 грн.).
Середньомісячна заробітна плата за січень – травень 2006 р. порівняно з відповідним періодом минулого року зросла на 34,4 % і становила 947,88 грн. на місяць, щона91,1% перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи по Україні. Розмір заробітної плати у травні 2006 р. порівняно з травнем 2005 року підвищився за всіма видами економічної та промислової діяльності. Зокрема, у сфері культури та спорту – на 42,5 %, у колективних, громадських та особистих послугах – 40,7 %, у сільському господарстві та пов’язаних із ним послугах – 37,3 % тощо.
Проте значною залишається диференціація заробітної плати працівників за видами економічної діяльності. Так, найвищі розміри номінальної зарплати у квітні 2006 р. спостерігалися у працівників, які займаються такими видами економічної діяльності, як фінансова діяльність (2077,18 грн.), авіаційний транспорт (1986,50 грн.), допоміжні транспортні послуги (1519,49 грн.), що, відповідно, в 2,1-1,5 раза перевищує середній рівень заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.
Щодо диференціації за регіонами країни, то, як і раніше, найвищі розміри зарплати були в Києві (1646,19 грн.), Донецькій (1160,65 грн.), Дніпропетровській (1130,56 грн.), Запорізькій (1050,82 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищував на 64,1-64,8 % середній рівень в економіці країни. Низьким залишався розмір середньої заробітної плати у Тернопільській (703,56 грн.), Волинській (747,00 грн.), Хмельницькій (747,64 грн.), Вінницькій (760,86 грн.) областях, де розмір заробітної плати становив 70,2-75,9 % до середнього рівня в економіці України.
У липні 2006 p. середня зарплата в Україні зросла на 1,4 % порівняно з червнем і становила 1078,86 грн. на місяць. Найвищий рівень заробітної плати був у Києві – 1784,44 грн., у Донецькій – 1225,06 та Дніпропетровській областях – 1183,88 грн.. Найменший – у Тернопільській – 731,16 грн., Волинській – 814,79 і Хмельницькій областях – 829,86 грн..
Фінансове становище молодих родин не зовсім сприяє народженню дітей. Як показали результати опитування, достатнім рівень своїх доходів вважає лише третина молодих сімей. Ще 25 % опитаних відповіли, що грошей їм вистачає на житло і продукти, а серйозніші покупки вони не можуть собі дозволити. І лише 7 % людей до ЗО років вважають рівень своїх доходів більш ніж достатнім. Заробіток і материнство, заробіток і освіта для нового покоління залишаються замкнутим колом: серед працездатних і працевлаштованих українців люди 15-ЗО років становлять лише 37 %. Як наслідок, усередньому молоді люди в Україні змушені жити приблизно на 2 дол. США на день.
Як відомо, за майновим розподілом населення вчені вирізняють два стаціонарні стани суспільства. Перший – переважна частина суспільства належить до бідних; другий – основну частину населення становить середній клас. До першого стану, як зазначає більшість дослідників, належить і Україна, хоча за офіційними даними до бідних верств у нашій країні на середину 2005 р. належало близько 25 % населення. Певною мірою ці розбіжності в оцінці рівня бідності пов’язані з тіньовими доходами багатьох домогосподарств, які дуже важко оцінити. За деякими оцінками фахівців, доходи від тіньової економіки в Україні отримує більшість дорослого населення, а тіньова економіка сягає майже половину ВВП країни. Причому найвищі доходи від неї отримують жителі найбільших міст України і промислових центрів.
Аналіз видатків з державного бюджету на соціальний захист населення за 2000-2005 pp. свідчить про те, що найбільша їх частка припадає на соціальний захист пенсіонерів. Найбільшу частку у видатках місцевих бюджетів на соціальний захист становлять витрати на допомогу малозабезпеченим сім’ям, на виплати населенню для покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг тощо. В цілому витрати місцевих бюджетів на соціальний захист населення (93-95 %) здійснюються за рахунок субвенцій, що свідчить про надмірну централізацію коштів. А це на думку багатьох експертів, негативно впливає на прийняття оптимальних рішень у процесі оперативного реагування на певні соціальні проблеми регіону.
У 2005 р. 91 % українських сімей мали у власності холодильник, 80 – телевізор, 71 – пральну машину, 33 – дачну ділянку, 24 – бібліотеку, 20 – мобільний телефон, 19 – легковий автомобіль, 16 – нові меблі, 6 % – комп’ютер. Найскладнішою фінансовою проблемою в Україні нині є придбання власного житла, ціни на яке зростають значно вищими темпами за рівень інфляції. Неможливість заробити на житло у себе в країні змушує багатьох українців, крім зайнятості в тіньовій економіці, виїжджати на роботу за кордон. За оцінками фахівців із міграції, на постійні та сезонні роботи за кордон в Україні щороку виїжджає до 7 млн. осіб, близько 2 млн. з яких майже постійно перебувають за кордоном.
Вжиті у 2004-2005 pp. парламентом і урядом заходи, спрямовані на збільшення доходів пенсіонерів та малозабезпечених верств населення, багато українських та іноземних фахівців розцінюють негативно, оскільки це спровокувало двозначну інфляцію (більше 10 % у 2005 p.), хоч уряд прогнозував менше 10 %. Інформацію про індекс споживчих цін (ІСЦ) у 2005 р. наведено в табл. 11.2.
Таблиця 11.2. Індекс споживчих цін і його компоненти у 2005 p., %
Компонент споживчого кошика | Частка компонента | Зміна цін | Внесок в ІСЦ, % |
1 | 2 | 3 | 4 |
Споживчі товари | 100,0 | 10,3 | 10,3 |
Продовольчі товари | 63,8 | 10,7 | 6,7 |
Утому числі: м’ясо і птиця | 11,3 | 15,8 | 1,8 |
Ковбасні вироби і копченості | 4,3 | 16,5 | 0,7 |
1 | 2 | 3 | 4 |
Риба і морепродукти | 3 | 20,3 | 0,6 |
Масло вершкове | 1,4 | 10,6 | 0,1 |
Олія | 2,4 | -4,7 | -0,1 |
Молоко і молочна продукція | 4,2 | 19,4 | 0,8 |
Яйця | 1,9 | -11,0 | -0,2 |
Цукор | 2,3 | 21,7 | 0,5 |
Кондитерські вироби | 3,1 | 11,1 | 0,3 |
Борошно | 0,9 | -3,2 | 0,0 |
Хліб і хлібобулочні вироби | 5,4 | 0,4 | 0,0 |
Крупи і бобові | 1,4 | 7,5 | 0,1 |
Картопля | 1,6 | -9,7 | -0,1 |
Овочі | 3,1 | 7,3 | 0,2 |
Фрукти | 2,8 | 26,1 | 0,7 |
Алкогольні напої | 3,1 | 11,1 | 0,2 |
Непродовольчі товари | 16,6 | 4,0 | 0,6 |
У тому числі: одяг і білизна | 2,9 | 1,3 | 0,0 |
Трикотажні вироби | 1,0 | 3,1 | 0,0 |
Взуття | 2,3 | 1,4 | 0,0 |
Телерадіотовари | 0,7 | -4,7 | 0,0 |
Меблі | 0,6 | 2,7 | 0,0 |
Електротовари | 0,7 | -1,5 | 0,0 |
Будівельні матеріали | 1,0 | 4,8 | 0,0 |
Медикаменти | 1,5 | 4,3 | 0.1 |
Паливо | 0,7 | 24,5 | 0,2 |
Послуги | 19,6 | 15,8 | 3,0 |
Утому числі: житлово-комунальні послуги | 8,1 | 10,1 | 0,8 |
Міський і автодорожній транспорт | 1,8 | 25,5 | 0,5 |
Зв’язок | 1,6 | 0,0 | 0,0 |
Здавання в оренду власної нерухомості | 2,0 | 38,0 | 0,8 |
Охорона здоров’я | 1,2 | 16,1 | 0,2 |
Джерело: Дзеркало тижня. – 2006. – 28 січня. – С. 7.
У цілому взятий у 2005-2006 pp. курс на випереджальне зростання доходів порівняно з темпами зростання інфляції може дати ефект тільки за зростання ВВП країни порівняно з попереднім періодом. В Україні спостерігається протилежна тенденція: у 2005 р. ВВП зріс на 2,6 %, тоді як у 2004 р. його приріст становив 12,3 %. У 2006 р. приріст ВВП прогнозується в межах 2-4 %, що ставить перед урядом питання про підвищення ефективності використання фінансових ресурсів держави, які виділяються на соціальні виплати. За даними досліджень українських соціологів, соціальна допомога розподіляється вкрай неефективно. Наприклад, житлову субсидію одержували 57 % бідних і 49,5 % небідних.
З 1 січня 2006 р. в Україні запроваджена мінімальна погодинна зарплата, про необхідність якої деякі вчені говорили ще 10 років тому. У серпні 2005 р. у середньому українці заробляли 4,62 грн. за годину (0,74 євро), в тому числі – в фінансовій сфері – 8,65 грн. за годину, в нафтопереробці – 8,47, в металургії – 8,03, у видобутку нафти і газу – 7,49, на транспорті – 6,44, на пошті та у зв’язку – 6,43, в енергетиці – 5,89, у будівництві – 4,89, у державному управлінні – 4,77, у харчовій промисловості – 4,46, у торгівлі – 4, у лісовому господарстві -3,71, в освіті – 3,68, у медицині – 2,76, у сільському господарстві – 2,22 грн. за годину.
Низька оплата праці у бюджетній сфері змушує багатьох її працівників працювати за сумісництвом, а також займатися особистим підсобним господарством.
Дуже складною фінансово-економічною проблемою в Україні є надмірна диференціація в доходах між найбагатшими і найбіднішими верствами населення, яка становить близько 10:1 (за коефіцієнтом децильності), що значно вище, ніж у розвинутих країнах та в радянський період. За майновим станом ця відмінність є ще більшою. Звідси виникають пропозиції щодо проведення реприватизації (в тому числі соціальної), що вже негативно позначається на інвестиційній привабливості України, а в кінцевому підсумку, на доходах населення. За оцінками російських учених, авторів концепції про соціальну реприватизацію, вартість приватизованих об’єктів в Україні була занижена в 50-200 разів (у Росії – від 100 до 400 разів), що і спричинило надмірну диференціацію в доходах населення в Україні (як і в Росії).
На думку багатьох експертів, проблему перерозподілу доходів найбагатших верств населенням на користь бідних слід вирішувати шляхом збільшення оподаткування престижних товарів, запровадження податку на нерухомість тощо, а не реприватизації.