Фінансова система України – Карлін M. I. – 9.2. Галузі, форми і види страхування
9.1. Необхідність та напрями страхування
Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов ‘язані з наявністю постійних ризиків – природних, підприємницьких, фінансових та ін. При цьому постає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ресурсів, що перебувають в обігу в суб’єкта. Однак це означає їх відволікання від основного призначення – забезпечення життєдіяльності й відтворення виробництва. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – резервних страхових фондів.
Створення резервних страхових фондів, у свою чергу, можливе у трьох формах;
– фонди самострахування;
– централізоване страхове забезпечення;
– колективні страхові фонди.
Самострахування грунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма.
Централізоване страхове забезпечення грунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить.
Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, грунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що страхові фонди формуються за рахунок внесків усіх учасників, а збитки з цих фондів відшкодовуються тим, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.
Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований. Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони дво – чи тристоронні.
9.2. Галузі, форми і види страхування
Страхування – це досить розгалужена система відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами
Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширенішим серед фізичних осіб є страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів. Так, у 2005 р. в Україні почав діяти закон про обов’язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів (скорочено “автоцивіл”). Прогнозувалося, що цей вид страхування не буде дуже рентабельним, але результати 2005 р. показали дуже високу його прибутковість (згідно з даними Асоціації страхувальників України).
Об’єктами особистого страхування є життя та здоров’я громадян.
У системі соціального страхування об’єктом страхування є працездатність і працевлаштування.
У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров ‘я громадян.
За страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.
Об’єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки під час здійснення певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик.
Статтею Закону України “Про страхування” визначені такі види особистого страхування: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.
Страхування життя – підгалузь особистого страхування, в якій об’єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Як правило, договори страхування життя є довгостроковими. Страхувальниками за цими договорами можуть бути виключно фізичні особи. Особливістю страхування життя є те, що всі види, які входять до цієї підгалузі страхування, провадяться тільки в добровільній формі.
Найбільш поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію; змішане страхування, страхування дітей, страхування до одруження, страхування додаткових пенсій.
Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі та на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Тому змішане страхування життя поєднує два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть.
Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страховий внесок і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; інакше в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100 % страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за таблицею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхувальник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує страхову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таблиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.
Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується у разі настання смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.
При страхуванні дітей страхувальниками є батьки та інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески, а застрахованим – дитина з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не мають значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть укладати юридичні особи – підприємства, установи, організації.
При страхуванні до одруження або весільному страхуванні. Страхувальниками є батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей – застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися стосовно дітей від дня народження до не більш ніж 18 років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів страхування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.
Специфічною формою страхування на дожиття є страхування ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти – це сукупність видів страхування, за умовами яких страховик зобов’язується виплачувати застрахованій особі (особам) у разі дожиття до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. У разі смерті застрахованої особи договір може передбачати повернення спадкоємцям застрахованої частини сплачених страхових внесків або виплата передбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих застрахованим.
Страхування ренти може передбачати виплату страхового забезпечення двом чи кільком особам (голові сім’ї та його утриманцям), а може (у випадку смерті застрахованого), – овдовілому чоловікові (дружині) або утриманцям.
Страхуванняренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування, чи спадкоємці.
Страхування пенсій – це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, за якого страховик бере на себе зобов’язання виплачувати застрахованому в певному розмірі та певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник – сплачувати страхові внески.
Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише у разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної ЇЇ частини).
Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страхування. Договір страхування не укладається з онкологічно хворими, хворими на тяжкі форми захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкіряно-венерологічних диспансерах.
Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків: з оплатою внесків за рахунок як страхувальників (індивідуальний вид страхування від нещасних випадків), так і підприємств і організацій (колективний вид). Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є працівники, по в’язані з небезпечними для здоров’я і життя умовами праці – пожежники, пілоти, рятувальники та ін., які застраховані на випадок смерті чи втрати здоров’я при виконанні службових обов’язків), з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом, відносинах.
Особливістю медичного страхування є наявність довго – і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить безперервне страхування здоров’я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте “довгостроковість” цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів після закінчення терміну дії договору страхування (тобто при дожитті, що є характерною ознакою договорів страхування життя).
Основною особливістю медичного страхування є його адресність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а спрямованих на конкретного жителя. Крім того, страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпосередньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого (в тому числі плата за перебування в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, консультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків та ін.).
Медичне страхування об’єднує всі види страхування, пов’язані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв’язку із захворюванням і необхідністю лікування. Так само, як за страхування від нещасних випадків, страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи. Страхувальник і застрахований можуть бути однією або двома різними особами.
Медичне страхування за формами здійснення поділяється на обов’язкове і добровільне. Провідна роль у зв’язці “страхова медицина” – “медичне страхування” належить обов’язковому медичному страхуванню. Його об’єктом є пов’язані зі здоров’ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обсягах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами.
Обов’язкове медичне страхування базується на системі договорів між суб’єктами страхування, які відображають права, обов’язки і відповідальність сторін. Кожному застрахованому чи страхувальнику страхова медична організація видає страховий медичний поліс обов’язкового медичного страхування.
Добровільне медичне страхування (ДМС) є доповненням до обов’язкового і поділяється на індивідуальне і колективне. За індивідуального ДМС страхувальниками є окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових коштів.
При колективному страхуванні страхувальником є підприємство, організація, установа, що укладає договір зі страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів) за рахунок їхніх грошових засобів.
Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.
Прибутковість страхової діяльності в Україні дуже висока – 261 компанія має прибутковість більше ніж 50 %. Це пояснюють низьким рівнем виплат, що становить основну статтю витрат у страхуванні.
Ринок страхування життя досить концентрований. Індекс Герфіндаля за перший квартал 2004 р. – 1388,9 %. Перші три компанії контролюють 58 % ринку. У 2003 р. 50 981 млн. грн. отримано за договорами з громадянами. Сума страхових премій зі страхування життя у 2003 р. порівняно з 2001 р. збільшилася в 4,6 раза. Темпи приросту суми страхових премій постійно зростали: за 2001 р. порівняно з 2000 р. – 42 %, у 2002 р. порівняно з 2001 р. – 83,5, у 2003 р. порівняно з 2002 р. – 105,6 %.
У цілому в Україні застраховано лише до 10 % ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник сягає 90-95 %.
Найбільша кількість страхових компаній зосереджена в економічно розвинутих регіонах (Київ – 50,8 %, Харків – 6,8, Дніпропетровськ і Донецьк по 6,2 %). Водночас нерівномірність кількості страхових компаній компенсується наявністю їхніх відокремлених структурних підрозділів (філій) у всіх регіонах України, практично в усіх областях страховий захист надають через структурні підрозділи системних страховиків, зареєстрованих в основному в Києві.
Найбільший обсяг надходжень страхових премій припадає на страхові компанії у регіонах із розвинутою фінансово-економічною інфраструктурою, зокрема компанії Києва та області акумулюють 42,6 % від загального обсягу надходжень страхових премій по Україні, компанії Харківської області – 22,5, Донецької області – 14,1%.