Фінансова система України – Карлін M. I. – 11.2. Особливості фінансів домогосподарств у різних регіонах України
Фінансовий стан домогосподарств в Україні суттєво залежить від рівня депресивності регіону. Зараз поглиблюються диспропорції в оплаті праці не тільки між галузями, а й усередині них, а також між регіонами України. Наприклад, у Тернопільській, Волинській, Львівській, Хмельницькій областях показник зростання середньої зарплати вдвічі нижчий, ніж у Києві, Донецькій чи Запорізькій областях. До того ж знову повертаються часи, коли зарплата в державі залежить не від особистого трудового внеску, кваліфікації та професіоналізму, а від того, в якій галузі людина працює та в якому регіоні живе.
Необхідно враховувати, що прожитковий мінімум у всіх регіонах України різні, при цьому різниця сягає 40-60 %. Тому, на думку доктора економічних наук Г. Т. Кулікова, замість єдиної мінімальної зарплати треба практикувати встановлення регіональних і місцевих мінімальних заробітних плат, хоча ця ідея поки не сприймається керівництвом держави.
Серйозну увагу слід приділити прожиткового мінімуму в регіоні. Дуже важливо включити до набору послуг, які враховуються під час визначення прожиткового мінімуму, витрати на оплату житлово-комунальних послуг, звернути увагу на наслідки комерціалізації освіти, охорони здоров’я тощо, що значно збільшило витрати домогосподарств.
Проведений відомим українським ученим Ф. Заставним аналіз депресивності регіонів України виявив такі результати (табл. 11.3).
На основі експертних оцінок Ф. Заставний виділив чотири “найрезультативніші” показники, за допомогою яких пропонується визначати рівні депресивності:
– грошові доходи населення;
– рівні зайнятості населення;
– кількість безробітного населення;
– інвестиції в основний капітал.
Перший (найвищий)рівень депресивності мають Чернівецька і Тернопільська області (за ранжуванням показників вони відповідно займають перше і друге місця).
Другийрівень депресивності утворюють Івано-Франківська, Рівненська, Закарпатська, Житомирська, Хмельницька і Херсонська області.
До третього рівня депресивності належать Львівська, Волинська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Чернігівська і Сумська області.
Четвертим (найнижчим)рівнем депресивності оцінюються всі інші регіони України.
Аналіз таблиці свідчить, що наведені в ній показники дають змогу досить однозначно визначати рівні депресивності регіонів України. Стосовно цього принципових сумнівів не виникає. З чотирьох показників табл. 11.3 за всіма регіонами два з них – Тернопільська і Чернівецька області – мають найвищі показники депресивності. За рангами депресивності названі області в 2003 р. відповідно займали три Других та одне перше місця, та одне перше, два треті і одне 14-15 місця (по Чернівецькій обл. у 2002 р. – три перші і одне третє місця). Щодо визначення регіонів із найнижчою депресивністю, то тут також суттєвих сумнівів не виникає. Наприклад, ранги депресивності найбільш промислово розвинених регіонів (Києва, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Запорізької, Одеської, Полтавської областей) низькі, наближаючись до величини рангу 20.
На рівень доходів домогосподарств впливає і той факт, де воно знаходиться – в сільській місцевості чи в місті.
Певне уявлення щодо структури сукупних ресурсів сільських домогосподарств і джерел їх надходжень, а також зрушень у них за 2000-2004 pp. дають статистичні та розрахункові дані табл. 11.4, узагальнені докторами економічних наук І. В. Прокопою і Д. Ф. Крисановим.
Привертає увагу та обставина, що незважаючи на такий досить короткий проміжок часу (лише чотири роки) обсяги сукупних ресурсів сільських домогосподарств суттєво зросли, а структура значно трансформувалася. Зокрема, за величиною частки в загальному обсязі сукупних ресурсів на перше місце у 2004 р. висунулися надходження від пенсій, стипендій, допомоги (28,4 % по Поліському району), а на друге – від оплати праці (відповідно 24,3 %), що в сукупності становить більше половини від усього обсягу – 52,7 % (по Україні ще вище – 54,6 %). У 2000 р. їх частка становила менше третини – 31,3 % (по Україні-32,1 %). Водночас більш як удвічі зменшилася частка (з 44 % до 21,1 % у 2004 р.) вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та самозаготівель (табл. 11.4). Це свідчить про те, що більше половини обсягу сукупних ресурсів сільських домогосподарств у грошовій формі надходить зі стабільних джерел.
Відповідно до досліджень І. В. Прокопи і Д. Ф. Крисанова особливий інтерес становлять дві статті: доходів від продажу сільськогосподарської продукції та доходів від підприємницької діяльності і самозайнятості. В зазначений період їх частка дещо зросла: з 12 до 13,3 % по Поліському району в цілому від продажу виробленої в особистому господарстві продукції та з 0,6 до 1 % – від підприємницької діяльності та самозайнятості. Це менше, ніж по Україні загалом (відповідно, частка зросла до 14,2 і до 3,8 %). Однак відносні показники внаслідок значного розриву в абсолютних значеннях сукупних ресурсів не дають можливості об’єктивно оцінити зміни, що відбуваються за цими складовими, надходжень до сільських домогосподарств.
Аналіз даних табл. 11.5 свідчить, що за чотири роки доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості за сільськими домогосподарствами Поліського району зросли втричі (до 2,91 грн. у розрахунку на одного члена сім’ї на місяць), але це вчетверо менше, ніж у середньому по Україні – 11,89 грн.. Щодо доходів від продажу сільськогосподарської продукції, то вони збільшилися удвічі (до 38,8 грн.), однак це дещо менше, ніж загалом по Україні, – 44,5 грн. (на одного члена сім’ї на місяць). Результати цього аналізу побічно свідчать про те, що незважаючи на кращі природно-економічні умови господарювання в поліських областях, особистий сектор використовує їх неповною мірою.
Беручи до уваги специфічні відмінності Поліського району (розосередженість трудових ресурсів села, багаті на корми природні луки і пасовища, низький рівень розвитку індустріальних видів діяльності тощо) з метою розширення зайнятості сільського населення в агропромисловому виробництві важливо сповна використати його потенціал.
Водночас необхідні значні зусилля, спрямовані на розвиток у сільській місцевості виробничої і соціальної інфраструктури. Досвід країн із розвинутою економікою переконливо довів, що включення фермерських і особистих селянських господарств у ринкові відносини та їх ефективна діяльність тісно пов’язані зі створенням різнопрофільних кооперативів на базі переробних підприємств або за їх участю. Йдеться про інтегровані агропро-довольчі об’єднання, діяльність яких спрямована на виробництво кінцевої продукції (харчових продуктів), а нерідко й їх реалізацію. Це передовсім молочарські, молокопереробні та м’ясо-переробні кооперативи із закінченим циклом виробництва (від ферми до столу), підприємства з переробки овочевої і плодово-ягідної продукції та харчової сировини лісового господарства, надання різноманітних послуг дрібним товарним господарствам (із закупівлі та збуту продукції, сервісного обслуговування тощо). Без активної реалізації зазначених заходів поширюватиметься незворотний процес руйнування сільського життєвого середовища.
Таблиця 11.4. Структура сукупних ресурсів сільських домогосподарств
Еконо- Мічний район | У тому числі області | Довідково: Україна | ||||
Показник | Волинська | Рівненська | Житомирська | Чернігівська | ||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
2000 р. | ||||||
1. Сукупні ресурси в розрахунку На одного члена домогосподарства на місяць усього, грн. | 160,01 | 168,37 | 142,35 | 163,54 | 169,15 | 158,61 |
1.1) у тому числі грошові доходи, % | 76,17 | 67,14 | 62,71 | 89,85 | 89,94 | 85,58 |
2. Частка у сукупних ресурсах, % 2.1) оплати пращ 2.2) доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості | 15,3 | 7,6 | 17,2 | 20,8 | 4,8 | 18,7 |
0,6 | – | 1,8 | 0,2 | 0,2 | 1,4 | |
2.3) доходів від власності | 0,4 | 0,7 | 0,0 | 0,6 | 0,3 | 1,7 |
2.4) пенсій, стипендій, допомоги | 16,0 | 13,8 | 17,4 | 16,2 | 16,6 | 14,2 |
2.5) доходів від продажу Сільськогосподарської продукції | 12,0 | 15,3 | 4,7 | 12,5 | 15,4 | 13,4 |
2.6) вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель | 44,0 | 52,6 | 47,9 | 33,6 | 43,5 | 34,9 |
2004 | ||||||
1. Сукупні ресурси в розрахунку на 1 члена домогосподарства на місяць всього, грн. | 291,63 | 269,52 | 283,43 | 317,10 | 294,21 | 313,40 |
1.1) у тому числі грошові доходи, % | 72,41 | 67,45 | 66,74 | 78,49 | 76,14 | 76,74 |
2. Частка у сукупних ресурсах, % 2.1) оплати праці | 24,3 | 20,6 | 24,0 | 29,1 | 22,3 | 26,3 |
2.2) доходів від підприємницької діяльності та само-зайнятості | 1,0 | 0,8 | 3,2 | 0,1 | 0,0 1 | 3,8 1 |
2.3) доходів від власності | 0,9 | 0,7 | 0,5 | 0,9 | 1,8 | 2,2 |
2.4) пенсій, стипендій, допомоги | 28,4 | 27,8 | 24,6 | 27,5 | 34,3 | 28,3 |
2.5) доходів від продажу сільськогосподарської продукції | 13,3 | 14,4 | 10,7 | 15,3 | 12,7 | 14,2 |
2.6) вартості спожитої продукції, отриманої з особистого Підсобного господарства та від самозаготівель | 21,1 | 26,3 | 26,9 | 13,6 | 18,6 | 16,3 |
Таблиця 11.5. Динаміка надходження доходів від окремих видів діяльності до сільських
Показник | Рік | Економічний район | Україна | У тому числі області | |||
Волинська | Рівненська | Житомирська | Чернігівська | ||||
2.2. Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості | 2000 | 0,96 | 2,22 | 0,17 | 2,56 | 0,33 | 0,34 |
2004 | 2,91 | 11,89 | 2,16 | 9,06 | 0,32 | 0,0 | |
2004: 2000, разів | 3,0 | 5,3 | 12,7 | 3,5 | 1,0 | 0 | |
2.5. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції | 2000 | 19,2 | 21,25 | 25,8 | 6,7 | 20,4 | 26,0 |
2004 | 38,8 | 44,5 | 38,8 | 30,3 | 48,5 | 37,3 | |
2004: 2000, разів | 2,0 | 2,1 | 1,5 | 4,5 | 4,5 | 1,4 | |
Довідково | |||||||
Сукупні ресурси сільських домогосподарств 2004 : |2000, разів | 1,8 | 2,0 | 1,6 | 2,0 | 1,9 | – |
Обгрунтовуючи напрями підприємницької діяльності на сільських територіях Полісся, першочергову увагу слід приділити сільськогосподарським підприємствам, розвиток яких зорієнтований на розширення аграрного виробництва, зокрема, збільшення вирощування трудомістких культур (льону, картоплі, хмелю, овочів, продукції тваринництва та кормової бази для нього), упровадження первинної промислової обробки аграрної сировини та створення з цією метою об’єктів переробки і сезонного зберігання продукції.
Проблеми, що спонукали до скорочення виробництва, гальмують відродження і розширення аграрних і переробних видів діяльності на потенційно спроможних сільськогосподарських підприємствах різних форм власності та господарювання. Це переважно пов’язано з непередбачуваним характером змін економічної ситуації: значним зниженням цін на аграрну сировину в урожайні роки, при тому, що всі інші учасники агропродовольчого ланцюга істотно підвищують вартість товарів і послуг, які вони надають агровиробникам.
Оскільки держава дотепер не спромоглася запровадити систему ефективних механізмів підтримки вітчизняного агротоваровиробника, то переважна частина економічних негараздів і прямих збитків перекладається на аграрні підприємства.
Однак навіть у таких непростих економічних умовах держава має вишукувати нові та адаптувати до вимог світових інституцій традиційні напрями підтримки агроформувань у їх прагненні до відродження виробництва та розширення підприємницької діяльності. Треба звернути увагу на комплекс заходів, спрямованих на поліпшення економічних умов виробництва аграрної продукції, підвищення рентабельності господарювання в сільському господарстві і на цій основі – збереження і розширення сфери докладання праці.
Запитання і завдання для самоперевірки
Які зміни відбулися у фінансах домогосподарств в Україні За роки реформ? Як в останні роки змінилися доходи і видатки ваших домогосподарств? Чому є значні відмінності у доходах домогосподарств у Різних регіонах України? Як легалізувати тіньові доходи домогосподарств в Україні? Що із зарубіжного досвіду в цьому питанні можна використати у нашій країні? Як ви ставитеся до ідеї соціальної реприватизації в Україні? Як це може вплинути на доходи домогосподарств у нашій країні? Що робить Українська держава для збільшення фінансових ресурсів домогосподарств у сучасних умовах і наскільки це ефективно з фінансового погляду?