Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – Управління державним боргом

Тимчасовий мораторій на виплату відсотків або частини основного боргу – відстрочення сплати внутрішніх або зовнішніх боргових зобов’язань, що оголошується спеціальними актами державної влади на певний строк чи до закінчення якихось надзвичайних подій.

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке відповідає за зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному в установчих документах однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю – господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір якого визначений в установчих документах, і відповідає за зобов’язаннями тільки своїм майном.

Управління державним боргом

Управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Управління фінансами – система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів

Фінансова інвестиція

Фінансова інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів.

Фінансовий лізинг (оренда) – договір, у результаті укладення якого лізин-гоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізинго-давця об’єкт лізингу на строк, не менший від того, за який амортизують більшу частину вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Фідуціарні позики – позики, що випускаються одними суб’єктами (переважно іноземними комерційними банками), а відповідальність за ними несе інший суб’єкт (Україна в особі Міністерства фінансів).

Фінанси домогосподарств – фінансові відносини, виражені в грошовій формі, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів і заощаджень у процесі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт і надання послуг, які відрізняються за характером і спрямованістю.

Фінанси зовнішньоекономічних зв’язків – сукупність економічних відносин та грошових потоків з приводу створення, розподілу та перерозподілу частини валових національних продуктів, отриманих у результаті зовнішньоекономічної діяльності з метою формування та використання фінансових ресурсів держав, органів управління, суб’єктів господарювання, формування та інвестування капіталу.

Фінансова безпека банківської системи – забезпечення найефективнішого використання ресурсного потенціалу, створення сприятливих умов для реалізації економічних інтересів банківських установ, попередження внутрішніх і зовнішніх загроз банківській системі, створення умов її стабільного й ефективного функціонування.

Фінансова безпека держави – захищеність фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин; певний рівень фінансової незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що становлять загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання.

Фінансова безпека людини – стан життєдіяльності громадянина, за якого забезпечується правовий та економічний захист його життєвих інтересів, дотримуються конституційні права, забезпечується гідний і якісний рівень життя незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.

Фінансова безпека підприємства – забезпечення умов збереження комерційної таємниці, інтелектуальної власності та інформації; захищеність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто здатність підприємства протистояти несприятливому зовнішньому впливу, а також здатність швидко реагувати на різноманітні зовнішні загрози.

Фінансова безпека регіону – 1) забезпечення певного рівня фінансової самостійності (автономії), яка насамперед виявляється у здійсненні контролю над ресурсами регіону і визначається можливостями найбільш повно використовувати конкурентні переваги регіону; 2) забезпечення стабільності регіональної економіки, яка передбачає надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування впливу дестабілізуючих факторів; 3) здатність до розвитку і прогресу, можливість самостійно реалізувати і захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціали регіону.

Фінансова безпека страхового ринку – рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дає їм змогу у разі потреби відшкодувати обумовлені у договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

Фінансова безпека фондового ринку – оптимальний обсяг капіталізації фондового ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів і держави в цілому.

Фінансова доктрина – систематизоване вчення про фінанси, цілісна концепція, сукупність принципів з відтінком схоластичності та догматизму (впливу суб’єктивного чинника).

Фінансова думка – інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом (від гіпотези до достовірного знання).

Фінансова концепція – певний спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації фінансових положень, ідей, явищ, процесів, головний погляд на них, сукупність ідей їх системного висвітлення.

Фінансова наука – спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм організації їхніх окремих інститутів; упорядкований процес отримання знань, їхньої організації та систематизації у контексті певної парадигми, а також сума знань про явища міжнародних, державних та приватних фінансів і достовірно встановлені закономірності їх функціонування.

Фінансова політика – цілеспрямована діяльність держави та інших суб’єктів господарювання у сфері формування, розподілу і використання фінансових ресурсів задля досягнення визначеної мети.

Фінансова політика держави – сукупність розподільних і перерозподДль-них заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації та використання фінансових відносин з метою забезпечення зростання валового внутрішнього продукту країни і підвищення добробуту всіх членів суспільства.

Фінансова політика домогосподарств – діяльність громадянина або його сім’ї, що грунтується на створенні і використанні фондів фінансових ресурсів з метою задоволення особистих потреб.

Фінансова політика суб’єктів господарювання – система заходів, форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення їхньої діяльності та досягнення поставлених завдань.

Фінансова політика у сфері міжнародних фінансів – політика, пов’язана із налагодженням фінансових відносин держави з міжнародними організаціями та фінансовими інституціями через участь держави у формуванні доходів (фінансових ресурсів) міжнародних організацій та отриманні державою коштів від цих суб’єктів на фінансування проектів.

Фінансова система – система відокремлених самостійних та взаємодіючих сфер і ланок фінансових відносин та грошових, фінансових потоків, ними зумовлених.

Фінансова стратегія – основні напрями використання фінансів на тривалу перспективу.

Фінансова стратегія підприємства – формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова тактика — вид фінансової політики, спрямований на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни.

Фінансова тактика підприємства — конкретні фінансові прийоми і методи, які застосовує підприємство для вирішення стратегічних завдань.

Фінансова теорія – об’єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємозв’язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінансової діяльності.

Фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до чинного законодавства надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Фінансове законодавство – система всіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини у державі.

Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їхніх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Фінансове право – самостійна галузь публічного права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, котрі виникають у процесі створення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань та функцій.

Фінансовий контроль – цілеспрямована діяльність уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Фінансовий менеджмент – система підходів, принципів та методів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Фінансовий механізм – 1) у вузькому розумінні – сукупність конкретних фінансових важелів та методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, суб’єктів господарювання і населення; 2) у широкому розумінні – комплекс фінансових методів, форм і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Фінансовий ринок – 1) за економічною сутністю – сукупність економічних відносин, що виникають між учасниками такого ринку при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов’язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки; 2) з організаційного погляду – сукупність фінансових інституцій, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників і навпаки. До таких інституцій належать банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Фінансові інструменти – різноманітні фінансові активи, які обертаються на фінансовому ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку. Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.

Фінансові категорії – поняття і терміни, які є граничними за рівнем узагальнення і відображають об’єктивні фундаментальні абстрактні найсуттєвіші поняття фінансової теорії.

Фінансові методи – спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес.

Фінансові прибутки суб’єкта підприємництва – прибутки, що містять суми дивідендів від управління корпоративними правами, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі) і зменшені на суми витрат на відсотки та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Фінансові ресурси домогосподарств – грошові кошти (власні і залучені), що знаходяться у розпорядженні домогосподарств і призначені для виконання фінансових зобов’язань і здійснення різного виду витрат (виробничих і споживчих).

Фінансування бюджету – надходження та витрати, пов’язані зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів із бюджету, які використовуються для покриття перевищення видатків бюджету над постійними доходами.

Фонд – конкретний обсяг грошових коштів, які мають чітко визначене джерело та ціль використання.

Форми бюджетного фінансування – способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів.

Франчайзинг (непряме фінансування) – надання одним підприємством іншому права на виробництво і продаж товарів під його товарним знаком або за його технологією.

Функції суб’єкта фінансового менеджменту – види управлінської діяльності, спрямовані на досягнення цілей та вирішення завдань фінансового управління підприємства.

Функції фінансів підприємств – формування фінансових ресурсів у процесі господарсько-фінансової діяльності, тобто здійснення підприємством розподілу доходів від звичайної та надзвичайної діяльності з метою формування грошових резервів і фондів цільового спрямування; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної (операційної) та інвестиційної діяльності; виконання зобов’язань перед бюджетами всіх рівнів, фінансовими установами та іншими інститутами, що впорядковують та обслуговують економічну діяльність у сфері суспільного виробництва; контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у відтворювальному процесі, який перебуває у тісному зв’язку і взаємообумовленості з розподільною функцією, тобто контролем за дотриманням вартісних пропорцій при утворенні й використанні матеріальної основи фінансів – фінансових ресурсів.

Штраф – міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил. Накладається, як правило, у твердій грошовій сумі.



Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – Управління державним боргом