Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – Світовий банк
Рада Європейського Союзу (Європейська Рада міністрів) – політичний орган ухвалення рішень в ЄС, що затверджує або корегує пропозиції Європейської Комісії, якій доручено виконання рішень Ради міністрів; характеризується двома основними ознаками: її засідання відбуваються не на постійній основі; склад Ради та її назва змінюються залежно від порядку денного її роботи, із залученням різних представників урядів держав-членів (на рівні міністрів) до участі в засіданнях.
Ревізія – метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, а також спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Реструктуризація боргу – угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов’язань, про нову схему їх погашення.
Розподіл видатків між бюджетами – законодавчий розподіл видатків, котрі фінансуються з бюджету, між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу функцій держави між рівнями державної влади й управління.
Розподіл доходів між бюджетами – законодавчий розподіл установлених загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійності фінансової бази кожного бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів – керівники бюджетних установ, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів головні – керівники міністерств, відомств, центральних установ, управлінь та відділів місцевих рад, які мають право використовувати бюджетні кошти.
Розпорядники бюджетних коштів другого ступеня – керівники установ, які підпорядковуються головному розпоряднику і водночас мають у своєму підпорядкуванні розпорядників нижчого рівня.
Розпорядники бюджетних коштів третього ступеня – керівники низових ланок, бюджетних установ базового рівня, які не мають у підпорядкуванні суб’єктів господарювання нижчого рівня.
Світовий банк
Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн.
Світовий фінансовий ринок – 1) система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу; 2) з інституційного погляду – сукупність фінансово-кредитних інституцій (банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж), які виконують посередницькі функції у перерозподілі фінансових активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів, забезпечують рух світових фінансових потоків; 3) за рівнем організації і функціонування – національні фінансові ринки країн та міжнародний фінансовий ринок, що відрізняються як умовами емісії, так і механізмом обігу фінансових активів.
Сегментація фінансового ринку – процес цілеспрямованого поділу видів фінансового ринку на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ринку.
Секвестр бюджету – пропорційне скорочення видатків за всіма статтями бюджету, крім захищених, протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року.
Сеньйораж – дохід від емісії грошей, який виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.
Система інформаційного забезпечення система безперервного та цілеспрямованого підбору інформаційних показників, здійснення планових, звітних, аналітичних розрахунків, необхідних для підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень суб’єкта господарювання.
Система кадрового забезпечення – система відбору, навчання, атестації працівників фінансової служби суб’єкта господарювання.
Система оподаткування – сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів.
Система організаційного забезпечення – взаємопов’язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб’єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.
Склад оборотних коштів – сукупність елементів, що становлять оборотні виробничі фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і фонди обігу (готова продукція й товари на складах, товари відвантажені, грошові кошти в розрахунках і на рахунках).
Соціальні позабюджетні фонди – особливе явище товарно-грошових відносин, форма перерозподілу валового внутрішнього продукту в грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.
Списання (анулювання) частини боргу – відмова уряду від погашення боргу внаслідок фінансової неспроможності держави, її банкрутства або політичних умов. Найчастіше подібний механізм застосовується відносно найменш розвинутих країн, не здатних погасити свої зобов’язання навіть у віддаленій перспективі.
Спів страхування – страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками.
Спільний ринок Європейського Союзу – етап економічної інтеграції, спрямований згідно з висновком Суду ЄС на скасування всіх торговельних перешкод у межах спільноти задля об’єднання національних ринків у єдиний ринок, створюючи таким чином умови, якнайбільше наближені до справжнього внутрішнього ринку.
Справедлива вартість основних засобів – сума, за якою здійснюють обмін активу або оплачують зобов’язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Ставка податку – законодавчо встановлений залежно від об’єкту, або одиниці, оподаткування розмір податку або збору.
Страховий захист – сукупність економічних відносин, пов’язаних з попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодуванням їх наслідків з метою забезпечення безперервного і безперебійного суспільного виробництва, фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту.
Страховий ризик – імовірність настання страхової події, що виражає обсяг можливої відповідальності страховика за тим або іншим видом страхування. Конкретним виявом реалізації страхового ризику є страховий випадок, тобто фактичне настання небезпечної події.
Страховий ринок – 1) сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист та формується попит і пропозиція на нього; 2) форма організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб; 3) соціально-економічне середовище, у якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, які беруть участь у реалізації страхових послуг; 4) сукупність страхових організацій і страхових послуг; б) механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків.
Страховий фонд – сукупність натуральних та грошових резервів, що формуються у результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту для збереження збалансованості пропорційного розвитку суспільного виробництва, зменшення збитків внаслідок виникнення ризикових ситуацій.
Страховики – спеціалізовані організації, які за певну плату (страхову премію) беруть на себе зобов’язання відшкодувати збитки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам чи особам, зазначеним у договорі страхування.
Страхові агенти – юридичні і фізичні особи, які є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані у встановленому порядку і здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні.
Страхові посередники – страхові брокери чи агенти, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.
Страхові продукти – специфічні страхові послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку).
Страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, сплачують страхові премії і мають право на отримання відшкодування у разі настання страхового випадку.
Страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів.
Страхування відповідальності – галузь страхування, в якій об’єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків внаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника.
Суб’єкт податку – учасник процесу справляння податку (платник, держава, державні органи).
Суб’єкти господарювання – юридичні і фізичні особи, які займаються діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю, а також будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють контроль над суб’єктами, або група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими, та органи державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів або іншої господарської діяльності.
Сукупні ресурси домогосподарств – потенційні ресурси домогосподарства, отримані незалежно від джерел їх надходження. Вони складаються з фактично отриманих грошових доходів, вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за винятком матеріальних витрат на її виробництво), у порядку самозаготівель та вартості подарованих родичами чи іншими особами продуктів харчування, суми пільг та безготівкових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, палива, а також суми безготівкових пільг на проїзд у транспорті, на оплату телефону, путівок до санаторно-курортних закладів, на купівлю ліків, лікування, зубопро-тезування тощо, суми використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також боргів йому повернених.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)