Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – Основний капітал
До основного капіталу належать вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів – основних засобів у робочому стані, незавершених капітальних вкладень, нематеріальних активів – об’єктів права і довгострокових фінансових інвестицій. Характерні ознаки необоротних активів: очікуваний строк їх корисного використання (експлуатації) – більше року або операційного циклу, довшого за рік (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції); поступове зменшення їх вартості у зв’язку з фізичним або моральним зношенням (основні засоби і нематеріальні активи); відшкодування їх вартості (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції).
Основними засобами прийнято вважати матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду, очікуваний або встановлений строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Основні засоби мають грошову оцінку і відображаються у балансі підприємства як основні активи.
Основними оцінками грошового вираження основних засобів є первісна і справедлива. Первісна (балансова) вартість основних засобів – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для їх придбання (створення). Справедлива вартість основних засобів – сума, за якою здійснюють обмін активу або сплачують зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами: земля та будівлі, машини й устаткування – ринкова вартість. За відсутністю даних – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки; інші основні активи – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.
Нематеріальні активи – об’єкти права, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікованими (відокремленими від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує строк в один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративними потребами чи надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи поділяють на: права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); гудвіл (ділова і комерційна репутація); авторські та суміжні з ними права (програмні продукти, бази даних); інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Придбані нематеріальні активи повинні бути визнаними, тобто має існувати ймовірність отримання майбутніх економічних вигід від застосування таких активів, а їх вартість необхідно достовірно встановлювати.
Основними оцінками нематеріальних активів, як і основних засобів, є первісна і справедлива.
Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період більше року, а також інші фінансові інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час. До таких інвестицій належать придбання акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, казначейських зобов’язань та інших цінних паперів, тобто активи, які утримує підприємство з метою одержання прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід.
Фінансові інвестиції за метою здійснення (придбання) поділяють на: а) інвестиції, що є у підприємства до моменту їх погашення; б) інвестиції, які обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств (інвестиції в асоційовані підприємства, дочірні підприємства, у спільну діяльність зі створенням юридичної особи; інші довгострокові інвестиції); в) інші фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції оцінюють за первісною (балансовою) і справедливою вартістю.
Балансову вартість придбаної фінансової інвестиції встановлюють за її собівартістю, яка об’єднує всі витрати, пов’язані з її придбанням (виплату комісійних винагород та гонорарів, сплату мита, податків тощо). Якщо фінансова інвестиція придбана шляхом обміну на цінні папери власної емісії або інші активи, то первісну вартість (собівартість) такої інвестиції визначають за справедливою вартістю переданих цінних паперів або активів.
Справедливу вартість фінансових інвестицій (крім інвестицій, що утримують до їх погашення або обліковують за методом участі в капіталі) встановлюють: для цінних паперів – за поточною ринковою вартістю, що склалася на фондовому ринку (коли такої оцінки немає, застосовують експертну оцінку); довгострокових зобов’язань – за теперішньою (дисконтованою) вартістю, яку мають виплачувати при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками; фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства і в спільну діяльність зі створенням юридичної особи, які придбали та утримують тільки для продажу протягом 12 місяців із дати придбання.
Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи на дату балансу відображають за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі. В основу оцінки за таким методом покладено концепцію про те, що інвестор отримав дохід від інвестиції, еквівалентний частці його власності в асоційованому підприємстві. Якщо, наприклад, асоційоване підприємство, в яке вкладено капітал, отримало прибуток у звітному періоді, то пропорційна частка цього прибутку збільшує суму інвестицій інвестора. Дивіденди визнає інвестор на момент їх оголошення, і вони зменшують суму інвестицій. Дивіденди визнають як повернення частини інвестицій інвесторові.
Інвестиції розрізняють за видами:
– капітальна інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації (нове будівництво, реконструкція або розширення суб’єкта підприємництва, будинків, споруд, призначених для виробництва нової продукції (послуг), виробництво нової продукції (послуг) на наявних виробничих площах у рамках діючих виробництв і організацій, впровадження нової техніки розроблення нових виробів);
– інтелектуальна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання ліцензій, ноу-хау, патентів, підготовку і перепідготовку кадрів тощо;
– фінансова інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів. Фінансові інвестиції прийнято поділяти на прямі та портфельні. Пряма фінансова інвестиція – господарська операція, що передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, котрі емітувала така юридична особа. Портфельна фінансова інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів на біржовому ринку.
Основні методи фінансування інвестицій підприємства: фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства (самофінансування) і боргове фінансування.
Метод самофінансування передбачає використання у фінансовому забезпеченні інвестиційних процесів коштів власних і прирівняних до власних:
1) чистий прибуток – частина прибутку від звичайної діяльності підприємства, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати до бюджету податків та відрахувань, формування резерву на виплату дивідендів та резервних фондів;
2) кошти засновників, інвестовані у капітал підприємства; надходження від додаткової емісії акцій і емісійний дохід; бюджетні асигнування;
3) грошові нагромадження в будівництві, що здійснюють господарським способом (прибуток і економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт);
4) амортизаційні відрахування, які визначають множенням норми амортизації на балансову (залишкову) вартість основних засобів, що амортизуються.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)