Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – 14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин

14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин

У фінансовій системі держави чільне місце займає фінансовий ринок як важлива сфера фінансових відносин, яка сприяє ефективному функціонуванню інших сфер і ланок фінансової системи країни.

За своєю економічною сутністю фінансовий ринок – сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов’язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки. На ці відносини впливають об’єктивні економічні закони розвитку суспільства, а також фінансова політика держави та інших суб’єктів господарювання.

З організаційного погляду фінансовий ринок – сукупність фінансових інституцій, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників, і навпаки. До таких інституцій належать банківські установи, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Отже, основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення тимчасово вільних коштів від суб’єктів, які їх заощадили, до суб’єктів, які відчувають потребу в таких коштах. Як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не має можливості їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно.

Оскільки передача в користування капіталу відбувається через продаж фінансових активів, які відображають права на отримання доходу на вкладений капітал, то можна стверджувати, що фінансовий ринок – система економіко-правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом (купівлею-продажем) фінансових активів. Обов’язковими атрибутами фінансового ринку є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод.

За адміністративно-командної системи управління економікою фінансового ринку не існувало, оскільки не було поняття ринку взагалі, приватної, ін-дивідуальнрї та інших форм власності (крім загальнодержавної), фінансової інфраструктури тощо. Передумовами становлення фінансового ринку в Україні стали: ліквідація державної монополії на рух фінансових ресурсів, економічна самостійність суб’єктів господарювання, розвиток відповідної інфраструктури фінансового ринку тощо.

Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватись до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, що відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, у тому числі витрати кожного з учасників ринку.

Сутність фінансового ринку відображена у його функціях. У сучасних умовах фінансовий ринок виконує такі основні функції:

– активна мобілізація тимчасово вільного капіталу з різних джерел;

– ефективний розподіл акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами;

– визначення найефективніших напрямів розміщення капіталу з позицій забезпечення високого рівня його дохідності;

– формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;

– здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями фінансових інструментів;

– створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

– прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

На фінансовому ринку важливу і доволі специфічну функцію регулювання виконує держава в особі уповноважених органів влади та управління.

Державне регулювання фінансового ринку полягає у здійсненні державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Незважаючи на те, що в процесі регулювання фінансового ринку державою реалізуються різні підходи до впорядкування діяльності професійних та інших учасників ринку, державне регулювання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до ринку всіх його суб’єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускаючи монополізації ринку.

До органів, що здійснюють регулювання фінансового ринку в Україні, належать Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів та інших учасників ринків фінансових послуг. Основні завдання Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг такі:

– проведення єдиної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

– розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

– здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг;

– захист прав споживачів фінансових послуг;

– сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

– забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів в Україні;

– сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

– координація діяльності органів державної виконавчої влади з питань функціонування фондового ринку;

– забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

– упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;

– створення умов для розвитку конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією.

Як каталізатор економічного зростання, фінансовий ринок істотно впливає на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів.

Характерною особливістю сучасного економічного розвитку е посилення інтеграційних та глобалізаційних перетворень, активізація процесів трансформації фінансового середовища, зокрема стрімкий розвиток світового фінансового ринку, зміна його кон’юнктури та структурної розгалуженості. Процес інтеграції фінансових ринків, який нині триває у світі, пов’язаний з багатьма процесами, які відбуваються на національних та міжнародних ринках.

Україна – відносно невелика, проте невід’ємна частина світового господарства – продовжує взаємодіяти з міжнародними фінансовими ринками. Чітке знання структури кожного сегмента світового фінансового ринку, його ситуційної будови та інструментарію допоможе створити підгрунтя та змоделювати власну структуру фінансового ринку відповідно до вимог загальносвітового розвитку, сприятиме ефективній роботі його суб’єктів на міжнародній фінансовій арені.



Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – 14.1. Фінансовий ринок у системі економічних відносин