Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – 11.3. Основи організації фінансів суб’єктів підприємництва – фінансових установ

Особливості організації фінансів банківських установ. Основні функції банківських установ: надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб’єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, строків та капіталів.

Управління фінансами банківських установ полягає у досягненні максимальної ринкової вартості власного капіталу та ринкової вартості акцій банку. Складові власного капіталу комерційного банку такі:

– основний капітал банку, який поєднує сплачений і зареєстрований акціонерний (пайовий) капітал та розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій, дивідендів і додаткових внесків акціонерів у капітал; загальний фонд покриття ризиків, що створюють під невизначений ризик за банківських операцій, зменшених на суму нематеріальних активів та суми несформованих резервів за активними операціями банків;

– додатковий капітал, до якого належать: нерозкриті резерви; резерви переоцінки основних засобів; гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти тощо;

– субординований капітал (борг). До нього належать звичайні незабезпе-чені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації їх використовують на сплату претензій інших кредиторів.

Фінансова діяльність банківської установи пов’язана з управлінням:

– основним капіталом, кредитним портфелем і портфелем цінних паперів та резервами;

– якістю активів, рівнем та структурою операційних витрат;

– грошовими потоками і банківськими ризиками, комісійними доходами та витратами, податками;

– зобов’язаннями, спрямоване на забезпечення кредитної установи ресурсами на вигідній основі, досягнення оптимального співвідношення залучених та власних коштів;

– відсотковим, кредитним, валютним ризиками та ризиком ліквідності;

– строками погашення й відсотковими ставками активів-пасивів. Доходами банку є загальна сума коштів, отриманих від активних операцій:

Відсотки, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, банківськими металами та інші доходи. Валовий дохід банку включає відсоткові і невідсоткові доходи.

Основним джерелом доходів банку є відсоткові доходи (операційні доходи), що дають продуктивні активи. Найбільша частка доходів банків надходить у вигляді відсотків від надання кредитів на різний строк у національній та іноземній валюті резидентам та нерезидентам для виробничих, торговельних, споживчих й інших цілей.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлює банк. Вони зазначаются у кредитній угоді й залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. У випадку зміни облікової ставки умови угоди переглядають і змінюють тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника (у більшості випадків банки укладають з підприємствами угоди на умовах плаваючої відсоткової ставки).

Значну частку доходів банк формує з надходжень від: дисконтних і заставних операцій з векселями; неоподатковуваних та оподатковуваних інвестиційних цінних паперів; процентних доходів за репоугодами з цінними паперами (надання кредитів у вигляді продажу цінних паперів із подальшим викупом через визначений термін за наперед обумовленою ціною. Ціну викупу встановлюють меншою за їх ринкову вартість на певну величину, що характеризує відсоток за надану позичку); строкових депозитів, розміщених в інших банках, тощо.

До невідсоткових доходів банку належать:

– комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування (оплата переказних операцій);

– ведення депозитних рахунків;

– касове обслуговування приймання платежів населення на користь інших організацій та підприємств);

– інкасація грошової виручки;

– інкасові операції (отримання грошей за дорученням своїх клієнтів);

– доходи з акредитивних операцій;

– оплата за відкриття чекової книжки тощо;

– доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди за цінними паперами; доходи, отримані від участі у спільній господарській діяльності; доходи від підприємств банку, які працюють на комерційних засадах);

– доходи від валютних операцій, факторингу, лізингу;

– доходи від трастових (довірчих) операцій (послуг) фізичним особам: (розпорядження спадщиною, власністю, опікунство, збереження майна, надання посередницьких послуг); організаціям (розпорядження активами, агентські та представницькі послуги, послуги з фінансування капітальних вкладень, у зовнішньоекономічній діяльності, ліквідації підприємства тощо).

У банках не всі активи дають доходи. Це, зокрема, грошові кошти в касі; кошти на кореспондентських рахунках; кошти, що перебувають на резервних рахунках; вартість основних засобів; сума іммобілізованих власних коштів.

Затратами банків є витрати грошових коштів на виконання операцій та витрати на забезпечення їх функціонування. Ці затрати можна поділити на дві групи:

А) відсоткові витрати: нараховані й сплачені відсотки у гривнях і валюті;

Б) невідсоткові витрати: операційні (поштові витрати та витрати на електронний зв’язок, сплачені комісійні за послуги і кореспондентські відносини, витрати на валютні операції та ін.); забезпечення функціонування банку (утримання апарату управління; господарські витрати (амортизаційні відрахування, орендна плата тощо); інші витрати (штрафи, пеня, неустойки сплачені; відсотки і комісійні минулих періодів тощо).

Прибуток банку – це фінансовий результат його діяльності у вигляді перевищення доходів над витратами.

Прибуток банку після сплати податку на прибуток розподіляють за напрямами:

1) капіталізований прибуток – прибуток, який спрямовують у капітал банку та на інші потреби: статутний капітал, резервний капітал, прибуток спеціального призначення (потреби кредитної установи);

2) прибуток, призначений для виплати дивідендів.

Із прибутку відшкодовують витрати працівників кредитної установи на добровільне медичне обслуговування, витрати на відрядження, котрі перевищили норми, що встановив уряд, тощо.

Банки є платниками податків до бюджету. Зокрема, вони сплачують податок на додану вартість (за винятком операцій, пов’язаних з основною діяльністю банків, тобто які є фінансовими або прирівняними до них: надання кредитів клієнтам, розрахунково-касового обслуговування страхових компаній як фінансових установ).

При виконанні інших операцій, непов’язаних з основною (фінансовою) діяльністю, кредитні установи сплачують ПДВ. До таких операцій належать: видача довідок про здійснення операцій або про наявність кореспондентського рахунку; встановлення системи “Банк – клієнт” та операції, пов’язані з її експлуатацією (повторна інсталяція, позапланова зміна ключів, шифрування); оформлення перепусток для клієнтів; експертиза банківських металів; реалізація ювілейних монет; продаж бланків векселів; продаж бланків суворої звітності, пломб тощо. Податкові зобов’язання з ПДВ виникають у разі виконання господарських операцій – продажу основних засобів або нематеріальних активів, надання транспорту в оперативну оренду тощо. Оскільки банки не є платниками ПДВ з операцій за основною діяльністю, вони не мають права відшкодовувати суму податкового кредиту, пов’язаного з виконанням господарських операцій.

Як і інші суб’єкти господарювання, банки сплачують податок на рухоме майно (податок з власників транспортних засобів), плату за землю та податок з прибутку. Ці податки сплачують банки в загальному порядку і в розмірах, визначених законодавством. Кредитні установи є платниками комунального податку.

Прибутки банківських установ оподатковують у порядку, передбаченому законодавством, тобто за базовою ставкою (25 % ) оподатковують перевищення суми скоригованих валових доходів на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси – Юрій С. І., Федосов В. М. – 11.3. Основи організації фінансів суб’єктів підприємництва – фінансових установ