Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – 2.12.2. Проблеми конкурентоспроможності російського фондового ринку

2.12.1. Російські фінансові ринки

Починаючи з 2001 р. простежувалися різні тенденції в політиці держави на ринку внутрішнього і зовнішнього боргу. Так, якщо обсяги внутрішнього боргу протягом 2002-2003 рр. поступово зростали, незважаючи на наявність стійкого профіциту федерального бюджету, то обсяги запозичень на зовнішньому ринку, навпаки, плавно знижувалися. За підсумками 2004 р. обсяг державного внутрішнього боргу в цінних паперах зріс приблизно на 14 % – з 663,7 млрд до 756,8 млрд руб. (у частках ВВП обсяг заборгованості знизився – з 5 до 4,5 % ВВП); 99,99 % державного боргу представлено у вигляді облігацій федеральної позики.

За станом на 1 жовтня 2004 р. обсяг державного зовнішнього боргу Росії скоротився з 106,7 млрд до 99,8 млрд дол. (за даними ЦБР). Таким чином, зниження абсолютної суми зовнішньої заборгованості органів влади Росії становило близько 5,6 % (у 2004 р. відбулася тільки одна виплата за єврооблігаціями – в березні). Водночас приватний сектор (банки і компанії) збільшив свою заборгованість перед нерезидентами з 80 млрд до 92,3 млрд дол., або на 15,4 %. Таким чином, сумарний зовнішній борг РФ Росії за підсумками 9 місяців у 2004 р. зріс з 185,7 млрд до 192,1 млрд дол.

У 2004 р. були зареєстровані облігаційні позики 24 суб’єктів Федерації і 10 муніципальних утворень (порівняно з 23 регіональними і 7 муніципальними позиками в 2003 p.). Загальний обсяг розміщуваних облігацій становив 79,1 млрд руб. в 2003 р. порівняно з 67,1 млрд руб. в 2003 p., тобто збільшився за рік з 0,46 до 0,47% ВВП.

У 2004 р. російський фондовий ринок продемонстрував скромніше зростання, ніж у попередні роки. Протягом року спостерігалися періоди досить істотного падіння російських фондових індексів, причиною якого були підвищені політичні ризики, пов’язані з атакою, що тривала, на нафтокомпанію (НК) “ЮКОС”. Певний негативний вплив на динаміку російських фінансових ринків і зокрема ринку акцій справила “криза довіри” в банківському секторі, що спостерігалася протягом травня – липня 2003 р.

Разом з тим сприятлива макроекономічна кон’юнктура (на фоні надзвичайно високих цін на нафту і нафтопродукти) утримувала ринок акцій від значного падіння і в окремі періоди сприяла помітному підвищенню котирувань. Крім того, позитивний ефект на динаміку ринку справив той факт, що у вересні відбувся аукціон з продажу пакета акцій НК “Лукойл”, що належав державі. Присвоєння Росії агентством “Fitch Ratings” інвестиційного рейтингу також є позитивним чинником динаміки російського ринку акцій у 2004 р.

2.12.2. Проблеми конкурентоспроможності російського фондового ринку

Нинішній (третій) період еволюції ринку акцій російських AT почався з кінця 2003 р. і ознаменувався якісними змінами у співвідношенні сил на ринку послуг організаторів торгівлі акціями російських емітентів. Так, за минулий період частка Лондонської фондової біржі на ринку акцій російських АТ досягла 76,4 % проти 46,9 % в 2003 р., частка ММВБ знизилася з 45,8 до 21,4 %, частка РТС як організатора торгів знизилася з 3,2 % до критичного рівня 1,2 % від обсягу біржових торгів.

З жовтня 2003 р. відбулося якісне скорочення частки місцевих бірж як організаторів торгів російськими “блакитними фішками”, що ставить питання про переміщення центру ціноутворення акцій російських емітентів на глобальні ринки капіталів. Головною проблемою російських бірж на ринку акцій залишається недостатня кількість внутрішніх інвесторів, орієнтованих на довготермінові вкладення. В умовах, коли основними інвесторами на ринку російських “блакитних фішок” є нерезиденти, російським біржам складно утримувати позиції в конкуренції з глобальними ринками.

На відміну від російського ринку акцій ринок рублевих облігацій з 2001 р. переживає період бурхливого зростання. Розвиток ринку корпоративних і регіональних облігацій визнається одним з головних успіхів ММВБ за останні роки. За допомогою ринку корпоративних облігацій російські біржі вперше виявили свій потенціал у сфері фінансування реального сектору економіки. Протягом 2000-2004 рр. за допомогою розміщення корпоративних облігацій російські компанії залучили з ринку більше 10 млрд дол. інвестиційних ресурсів. За обсягом розміщень у 2004 р. ринок рублевих облігацій становив 387,5 млрд руб. і майже досяг історичного максимуму розміщених за рік облігацій, зафіксованого в 1996 р. – 415,1 млрд руб. державними кредитними облігаціями загально-федеральної позики (ДКО ЗФЗ) (з урахуванням деномінації). Проте на відміну від ринку ДКО ЗФЗ, що впав, ринок рублевих облігацій нині зростає не тільки і не стільки за рахунок розміщень федеральних паперів, скільки за рахунок емісії корпоративних і регіональних облігацій.

Істотний конкурентний тиск внутрішній облігаційний ринок починає відчуватися з боку глобального ринку, де не тільки є солідніші кредитори, а і кредити в умовах падіння реального курсу долара набагато дешевші за рублеві запозичення. Обсяги зовнішніх запозичень російськими компаніями вже тепер істотно перевищують обсяги коштів, що залучаються ними з ринку рублевих облігацій.

В умовах гострої конкуренції з глобальними ринками капіталів російський фондовий ринок потребує нових ніш, які дають змогу йому зберегтися і стати корисним для різних груп інвесторів. Для російського фондового ринку стає особливо актуальною проблема залучення на ринок масового внутрішнього інвестора. Причини, з яких населення не вкладає кошти в фінансові активи в Росії, пов’язані з їх низькою прибутковістю і підвищеними ризиками. Серйозною проблемою для зростання схем колективного інвестування в Росії є надлишок грошових коштів, сконцентрованих в банках, в золотовалютних резервах Банку Росії і Стабілізаційному фонді.

Дефіцит на внутрішньому фондовому ринку якісних фінансових інструментів, необхідних для побудови диверсифікованих портфелів, може бути заповнений допуском російських інвестиційних фондів і інших портфельних інвесторів до придбання цінних паперів іноземних емітентів. Перевага такого підходу полягає в тому, що він забезпечує умови для зростання конкурентоспроможності російських фінансових посередників шляхом розширення їх можливостей інвестувати в активи на глобальних ринках. Іншим напрямом прориву в розвитку інвестиційних фондів і інших форм колективного інвестування може стати створення сучасних централізованих систем дистрибуції фінансових продуктів, наприклад, інвестиційних паїв інвестиційних фондів (ШФ). Перспективним напрямом розвитку біржового ринку в Росії може стати також вторинний ринок інвестиційних паїв біржових індексних фондів, закритих і інтервальних ПІФів.

У березні 2004 р. Пенсійний фонд РФ вперше передав керівним компаніям у довірче управління кошти пенсійних накопичень. Це були кошти страхових внесків на накопичувальну частину трудової пенсії за підсумками 2002 р. і дохід від їх інвестування. За даними Пенсійного фонду РФ, в 2002 р. у накопичувальну пенсійну систему у вигляді страхових внесків на накопичувальну частину трудової пенсії надійшло близько 38 млрд руб., у 2003 р. – 50 млрд руб. Наприкінці І кварталу 2004 р. Пенсійний фонд РФ передав керівним компаніям 47,2 млрд руб. внесків і 13,5 млрд руб. доходу від їх інвестування.

Інформація про інвестування пенсійних накопичень керівними компаніями після отримання коштів від Пенсійного фонду РФ має епізодичний характер. У 2003 р. керівні компанії охоплювали 704 тис. осіб і в них були переказані 1,6 млрд руб. із понад 47 млрд руб. загальної суми накопичень. Решту коштів одержав Зовнішекономбанк, призначений державною керівною компанією (ДКК). Якщо розглядати розподіл коштів тільки серед приватних керівних компаній, то необхідно зазначити, що 37 % переданих у довірче управління коштів пенсійних накопичень припадає на дві керівні компанії, – “Капітал” і керівну компанію Росбанку.

У квітні 2004 р. керівні компанії, що пройшли конкурс на укладення договорів довірчого управління коштами пенсійних накопичень, почали інвестувати грошові кошти, переведені їм Пенсійним фондом згідно з заявами застрахованих осіб. За даними на 25 травня 2004 р., керівні компанії вклали в державні папери більше 78 % переданих їм в управління накопичень громадян. В акції російських компаній вкладено трохи більше 0,5 % коштів, в облігації суб’єктів РФ – 0,5 %, в корпоративні облігації – близько 0,6 %. У грошових коштах і на депозитах зберігалося приблизно 13 % обсягу пенсійних накопичень, зокрема 97 % були вкладені в рублях, 3 % – у валюті. Трохи більше 7 % припадало на інші активи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – 2.12.2. Проблеми конкурентоспроможності російського фондового ринку