Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – 1.5.1. Економічна сутність державного боргу

1.5.1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг – це сукупність усіх боргових зобов’язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка та темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур.

Динаміку державного боргу у перші 10 років незалежності України подано в табл. 1.4.

Показники

Роки

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Зовнішній борг

0,4

3,6

4,8

8,2

8,8

9,6

11,5

12,4

10,4

10,1

10,1

Внутрішній борг

0,0

0,0

0,0

2,1

2,1

5,4

3,9

2,8

3,8

3,9

3,7

Всього

0,4

3,6

4,8

10,9

10,9

15,0

15,4

15,2

14,2

14,0

13,8

Як свідчать дані таблиці, державний борг України зростав, причому зовнішній борг значно перевищував внутрішній. Спостерігається тенденція до збільшення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу.

Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну – залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу – коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього і зовнішнього боргу.

В Україні у 1992 р. прийнято Закон “Про державний внутрішній борг України”, яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов’язаннями уряду.

Державний зовнішній борг – це боргові зобов’язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу ) та відсотків за ними.

До державного зовнішнього боргу України належать:

– заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку;

– заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління;

– заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками;

– зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг – це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований ) державний борг – це зобов’язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.

Бюджетний кодекс України (ст. 12) передбачає класифікацію державного боргу за типом кредитора та типом боргового зобов’язання.

1.5.2. Управління державним боргом та його обслуговування

Управління державним боргом – це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення.

Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.

Конверсія – це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак не виключається і підвищення дохідності позики. Це зміна умов позики, пов’язана з їх термінами (як у бік збільшення позик, так і в бік зменшення уже випущених). Можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики – це об’єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом з консолідацією, але може бути проведена й окремо.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення – це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація – це використання повністю чи частково у комплексі згаданих вище методів.

Анулювання державного боргу – це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов’язань.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржнику можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу – це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу).

У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд грн, або на 10 % менше, ніж було у 2002 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – 1.5.1. Економічна сутність державного боргу