Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – Зовнішні фонди, які підтримують розвиток малих та середніх підприємств
У Польщі нараховується понад 3 млн малих і середніх підприємств, на яких працює близько 7 млн осіб, і вони виробляють 48 % ВВП країни. Відповідно до законодавства Польщі малим підприємством є таке підприємство, на якому працює менше 50 працівників, обсяг реалізації-нетто не перевищує 7 млн євро або сума активів його балансу є не більшою 5 млн євро. Середнім підприємством є підприємство, на якому середньорічно працює не більше 260працівників, обсяг реалізації-нетто не сягає 40 млн євро, або сума активів не перевищує 27 млн євро.
Політика уряду щодо малих і середніх підприємств у другій половині 90-х років XX ст
Головною метою політики уряду є формування умов для створення та повного використання потенціалу розвитку сектору малих та середніх підприємств (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Участь малих та середніх підприємств у створенні НВП у 1996 р.
Уряд прийняв у 1995 р. Закон про малі і середні підприємства в народному господарстві, в якому визначив політику щодо малих і середніх підприємств на період до 1997 р. Утілювати цю програму і представляти раді міністрів періодичні звіти про її реалізацію був зобов’язаний міністр промисловості і торгівлі, а потім – міністр економіки. Політика щодо малих та середніх підприємств була реалізована за допомогою юридичних, фінансових, організаційних та інформаційно-навчальних інструментів. Більшість завдань програми в межах юридичних інструментів було виконано. Прийнято такі закони: Положення про податки, про банкове право, про поручительство і гарантії, що надаються Державною скарбницею та деякими юридичними особами, про Державний судовий реєстр, про реєстрову установу і про реєстри підприємств. Ухвалений у 1999 р. документ “Напрямки дій уряду щодо малих та середніх підприємств до 2002р.” окреслив конкретні завдання і способи реалізації вказаних обов’язків та означив також напрямки дій, які було реалізовано в таких документах, як Національна стратегія інтеграції, Національна програма підготовки Польщі до членства в Європейському Союзі, Основні положення суспільно-економічної політики на 1999 р., Програма підтримки розвитку регіональних інституцій, діючих на користь трансферу технологій. Окрім цих документів, спрямованих на безпосередній розвиток малих та середніх підприємств, втілювались також інші урядові програми: Програма боротьби з безробіттям та Програма реструктуризації сільських територій та ін. Велике значення для сектору малих та середніх підприємств мають програми регіональної політики, які мусять враховувати аспект регіональних умов розвитку малих та середніх підприємств.
Прийнятий у 1999 р. Закон про господарську діяльність зобов’язав органи громадської адміністрації створювати сприятливі умови для функціонування і розвитку малих та середніх підприємців, зокрема через такі дії:
– підтримання змін правового стану, які б сприяли полегшенню доступу до фінансових ресурсів у вигляді кредитів і банкових позичок та кредитних доручень;
– створення умов для функціонування місцевих фондів кредитних доручень і систем регарантій;
– полегшення доступу до інформації, навчань та порадництва;
– підтримки місцевих та регіональних інституцій і організацій, що дбають про інтереси малих та середніх підприємців;
– пропагування співпраці малих та середніх підприємців з іншими польськими та закордонними підприємцями, привернення особливої уваги до місцевого підприємництва.
Зовнішні фонди, які підтримують розвиток малих та середніх підприємств
Малі та середні підприємства, фінансово підтримувані в Польщі з фондів, які були запропоновані урядами окремих західних держав на основі двосторонніх умов з польським урядом, організаціями міжнародного значення, такими як Європейський Союз (програма PHARE), UNDP, UNIDO, USAID, Всесвітній банк, та з ресурсів державного бюджету. Закордонна допомога, яка підтримує процес економічної трансформації економіки Польщі, може мати характер грантів, субвенцій, дотацій, дарування, позичок і кредитів. Найчастіше надаваною закордонною допомогою є технічна допомога (поради, експертизи, навчальна і фінансова допомога), яка становить капітало-інвестиційну підтримку для підприємств.
Кредити і позички, що надаються банківським сектором, є найважливішим джерелом зовнішнього фінансування малих суб’єктів господарювання.
Ці інструменти та venture capital, як домінуюче джерело інвестиційного капіталу, застосовуються також міжнародними фінансовими організаціями, такими як Всесвітній банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація. Закордонні кредитні лінії обслуговуються обраними польськими банками. За час реалізації програм допомоги з’явилося багато місцевих фондів кредитних доручень, пропозиції яких забезпечують легшим доступом малі та середні підприємства до банківських кредитів та сприяють стабілізації місцевого та регіонального економічного розвитку.
У межах Програми допомоги підприємствам у Польщі була створена мережа державної системи послуг для малих та середніх підприємств, яка нині об’єднує 136 локальних і регіональних центрів підтримки бізнесу та надає консультаційні, навчальні, інформаційні і фінансові послуги.
Важливий сегмент фінансового ринку для сектору малих та середніх підприємств становлять лізингові інституції, які динамічно розвиваються та розпоряджаються значним капіталом.
Дієвим інструментом є регіональні інвестиційні фонди, утворення яких відбувається завдяки ініціативі і капіталовкладенням регіональних суб’єктів – це фінансові інституції, які накопичують капітал пайовиків, а потім інвестують його в перспективні господарські ініціативи підприємців. Регіональні інвестиційні фонди надають малим та середнім підприємствам довготерміновий капітал, сприяючи зростанню їх вартості, зміцненню економічного становища, поліпшенню конкурентоспроможності, доступу до нових джерел капіталу та нових ринків технологій. Починаючи з 1990 p., у Польщі почали з’являтися місцеві позабанкові інституції як результат фінансової підтримки місцевою владою малих та середніх підприємств. Зокрема, це Агенції регіонального розвитку. Пропонована ними допомога має форму позичок, доручень та venture capital. Водночас спостерігаються прагнення інтегрувати малі та середні підприємства з регіональною політикою, оскільки інструменти, які підтримують їхній розвиток, не можуть діяти ізольовано. У проектах “PHARE”, програмі “SAPARD” було здійснено фінансування інструментів допомоги малим та середнім підприємствам, які виникають з регіональних стратегій розвитку та дій на користь реструктуризації обраних галузей промисловості і сільського господарства.
Реалізація багатьох засобів для підтримки сектору малих та середніх підприємств була визначена як пріоритет і у Національній програмі підготовки до членства в ЄС.
Підтримку для розвитку малих та середніх підприємств було надано також у межах впровадженої в дію Європейською комісією (ЄК) програми “Фонди фінансування для МСП” (SME Finance Facility), зокрема додаткові кошти для підтримки програми економічної і суспільної згуртованості. Ці фонди підтримують банки та інвестиційні фонди з метою розширення діяльності на користь малих та середніх підприємств через створення стимулів до технічної співпраці та надання гарантій їхнього розвитку. Основні положення економічної політики ЄС на 2000-2006 pp. передбачали значно більшу допомогу в межах зреформованої програми “PHARE”: 1,5 млрд євро щорічно для 10 держав-кандидаті в (зокрема для Польщі – 220-250 млн євро щороку), а також зростання витрат, які служать регіональному розвитку, наданих підприємцям у рамках так званих передакцесійних фондів: “ISPA” і “SAPARD”. Різновиди допомоги за програмою “SAPARD” подано в табл. 4.11.
Величина допомоги для Польщі в межах програми “ISPА”, попередника Фонду поєднання, який надавав допомогу, інвестуючи у транспортну галузь і охорону навколишнього середовища, становила 200-250 млн євро на рік, тоді як кошти програми “SAPARD”, які спрямовувалися на розвиток сільського господарства і сільських територій, становили 120-150 млн євро. За неперевіреними даними до моменту вступу до ЄС Польща отримала з цих джерел допомогу на суму 500-650 млн євро щороку, а після вступу до ЄС польським підприємцям було надано доступ до структурних фондів та Фонду поєднання. Структурні фонди включають такі фінансові інструменти:
– Європейський фонд регіонального розвитку;
– Суспільний європейський фонд;
– Європейський фонд гарантії і аграрної орієнтації;
– Фонд орієнтації риболовства.
Роки | Допомога на переробку і маркетинг виробів рибальства і сільського господарства | Інвестиції в підприємства сільського господарства | Розвиток і покращення інфраструктури сільського господарства | Диференціація діяльності в сільському Господарстві | Проекти розвитку агросередовища і лісового господарства | Професійна підготовка | Технічна допомога |
2000 | 76 080 000 | 37 419 531 | 89 226 667 | 14 986 667 | 0 | 3 600 000 | В 420 000 |
2001 | 86 946 667 | 37 069 334 | 76 080 000 | 14 613 334 | 8120 000 | 3 960 000 | 5 870 000 |
2002 | 86 946 667 | 40 562 667 | 54 346 667 | 30 426 667 | 6 546 668 | 4 360 000 | 4470000 |
2003 | 86 946 667 | 40 776 000 | 54 346 667 | 30 946 667 | 5 093 334 | 4 800 000 | 4 750 000 |
2004 | 86 946 667 | 40 686 000 | 54 346 667 | 30 578 334 | 5 106 667 | 5 280 000 | 4 720 000 |
2005 | 86 946 667 | 40 532 667 | 54 346 667 | 30 160 000 | 5 370 000 | 5 778 834 | 4 580 000 |
2006 | 86 946 667 | 40 399 334 | 54 346 667 | 29 680 000 | 5 373 334 | 6 378 333 | 4 540 000 |
Можливість доступу Польщі до вказаних фондів дає змогу зменшити економічні диспропорції між окремими регіонами країни. Майбутні бенефіціанти структурних фондів повинні виконувати такі правила:
O Правила концентрації коштів на визначені цілі – у випадку “PHARE” бюджет проектів не може бути менший ніж 2 млн євро;
O Правила співфінансування, що вимагають від держав-бенефіціантів витрачання певних власних коштів, принаймні співмірних з кількістю коштів допомоги, призначених Комісією
З цією метою в попередньому програмному періоді; на думку експертів Європейської комісії союзні фонди не можуть замінити державного фінансування;
O Правила програмування, які полягають у попередньому представленні пріоритетів і планів на використання коштів з фондів державами та регіонами, які хочуть їх отримати.