Фінанси України та сусідніх держав – Карлін М. І. – 1.14. Страхування в Україні
Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов’язані з наявністю постійних ризиків – природних, підприємницьких, фінансових і т. ін. При цьому постає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають в обігу в цього суб’єкта. Однак це означає їх відволікання від основного призначення – забезпечення життєдіяльності й відтворення виробництва. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – резервних страхових фондів.
Створення резервних страхових фондів, у свою чергу, можливе у трьох формах:
– фонди самострахування;
– централізоване страхове забезпечення;
– колективні страхові фонди.
Самострахування грунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів. Це дорога і нераціональна форма.
Централізоване страхове забезпечення грунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. Частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів. Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить.
Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, грунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.
Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований. Відносини страхування досить різноманітні, як правило, вони є дво – чи тристоронніми.
1.14.1. Галузі, форми і види страхування
Страхування – це досить розгалужена система відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами.
Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширенішим серед фізичних осіб є страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів.
Об’єктами особистого страхування є життя та здоров’я громадян.
У системі соціального страхування об’єктом страхування є працездатність і працевлаштування.
У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян.
При страхуванні відповідальності об’єктом виступає зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.
Об’єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки, що виникли при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик.
Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, утворюють страховий ринок.
1.14.2. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
Ринок страхування є важливою складовою фінансового ринку України, але його розвиток відбувається суперечливо. Він характеризується недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, тенденцією до укладання короткотермінових договорів, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній тощо.
Станом на 1 жовтня 2004 р. на українському страховому ринку було зареєстровано 378 страхових компаній. 41 страховик здійснював страхування життя, а 337 страховиків здійснювали інші види страхування. Обсяг зібраних ними премій за 9 місяців 2004 р. становив 14 041,2 млн грн, що в 2,31 раза більше порівняно з аналогічним періодом 2003 р.
Структура ринку страхових послуг постійно змінюється. Особливого розвитку набули такі напрями страхування, як страхування життя і добровільне майнове страхування. Але незважаючи на стрімкий розвиток субринку страхування життя, його частка на ринку страхових послуг дуже незначна (0,8 % у 2003 р.). У цілому, страховий ринок України характеризується нерозвиненим особистим страхуванням (страхування життя – 0,8 %, добровільне особисте страхування – 4,1%). Аналіз страхових виплат свідчить, що щороку рівень виплат за особистим страхуванням зменшується.
При аналізі страхових виплат у цілому по галузі видно, що зі 100 % премій, які отримали страхові компанії у першому півріччі 2004 р., клієнтам у вигляді компенсації повернулося лише 5,3 %, тобто на порядок менше, ніж у розвинутих країнах. Ситуація зі страховими виплатами, тобто їхня частка у сумі страхових премій, щороку погіршується (у 2001 р. 12 %, а в 2003 р. – 9 % ). Усе це посилює недовіру громадян України до страхових компаній. Водночас вільні кошти населення оцінюються (за різними оцінками) від 15 до 25 млрд дол. США. Ці кошти населення тримає вдома або вкладає переважно в банки, а не в страхові компанії.
Крім того, на страховому ринку України з’явилися окремі галузі, в яких рівень недовіри до страхових компаній досяг кризової позначки (сільське господарство, зарубіжний туризм, автотранспорт тощо). Від витіснення з ринку багато страхових компаній рятує лише відсутність повної інформації про кількість скарг на їхню роботу. За даними Центру Разумкова, страховим компаніям недовіряє близько 80 % громадян України. Це пов’язано з тим, що на українському страховому рийку не створено надійного механізму захисту інтересів страхувальників. Надія на певне поліпшення ситуації пов’язана з діяльністю спеціального органу – Державної комісії з регулювання ринків фінанси послуг України (Держфінпослуг).
Невідкладним є питання про розробку Страхового кодексу, що дало б можливість посилити відповідальність за фіктивне банкрутство.
Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв’язання проблем, пов’язаних не тільки зі страхуванням життя, а й пенсійним і медичним страхуванням.
Перспективним напрямом розвитку страхового ринку в Україні має стати впровадження довготермінових видів страхування та дотримання норм анти монополь мого законодавства. Суттєвим гальмом у розвитку страхової справи в Україні є те, що в країні недостатньо розвинута Інфраструктура страхового риску.
Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятимуть підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку.