Фінанси регіону – Коваленко М. А. – 2.3. Моделі управління фінансами регіону
Механізм управління розвитком господарського комплексу регіону є складною багато етапною системою, яка складається з елементів – економічно і технічно пов’язаних підсистем. Важливою для ринкових умов господарювання є здатність регіональної господарської системи до адаптації до умов, що постійно змінюються.
Адаптивні властивості господарського комплексу регіону відносно можливих факторів впливу, його керованість у ході реалізації цілей розвитку залежать не тільки від складу (набору структурних одиниць) комплексу, але й від їх економічних, технологічних, транспортних, інформаційних зв’язків. Результат дії будь-якої сукупності факторів впливу на регіональний комплекс відображається на його економічних показниках. Вхідні і вихідні характеристики процесу управління ефективності діяльності регіональний виробничо-господарського комплексу представлені на рис. 2.7. Вхідними даними мають бути економічні та організаційні параметри, які будуть визначати виробничо-господарську діяльність підприємств і організацій господарського комплексу регіону.
До організаційних параметрів слід віднести [64, с.47]:
* Рівень інформативності щодо ринків збуту і постачання
Рис. 2.7. Схема процесу управління ефективністю діяльності виробничо-господарського комплексу регіону
На однаковому рівні з кількістю трудових ресурсів і одним з найважливіших організаційних параметрів має бути, на нашу думку, параметр якості робочої сили (Р). Важливого значення у сучасних умовах набуває і посилення маркетингової служби і дистриб’юторської мережі (М).
До економічних параметрів, які будуть визначати результати виробничо-господарської діяльності господарського комплексу регіону, належать:
^ збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту товарів і послуг (О);
^ зниження вартості кінцевої продукції за рахунок зменшення собівартості (В);
^ повне використання виробничих потужностей, що збільшує фондовіддачу основних фондів (Ф);
Вихідним параметром виробничої діяльності господарського комплексу регіону, як і всіх підприємств і організацій, що входять до його складу, вважаємо сумарний дохід (Д). Його можна розглядати як функцію перерахованих вище вхідних параметрів, тобто [64, с.48]:
Для того, щоб знайти аналітичну залежність доходів суб’єктів господарювання регіону від всіх вхідних параметрів, необхідно вирішити систему диференційних рівнянь залежності доходу від кожного параметра, який входить в інтегральне рівняння: Д =f(І); Д ” /(Т) І т. ін.
Приведення економіко-математичної моделі до вигляду диференціального (різницевого) рівняння здійснюється з урахуванням організаційних та економічних детермінантів, основні з яких наведені на рис. 2.8.
* доступ кожного підприємства, організації до новітніх технологій, впроваджених у будь-кого з суб’єктів господарювання регіону (Т);
^ спеціалізація у виробництві унікальних товарів чи послуг (С);
^ конкурентоспроможність за рахунок завоювання ринків збуту, горизонтальних зв’язків і вертикальної інтеграції (К)
Рис. 2.8. Детермінанти управління ефективністю діяльності комплексу регіону
Алгоритм вибору методів управління фінансовою стійкістю підприємств на основі результатів аналізу чинників зовнішнього середовища і стану представлений на рис. 2.9. [35, с. 115]. Розрахунок показників фінансової стійкості підприємств регіону здійснюється загальновідомими методами.
Дослідження розвитку економіки регіону засобами економіко-математичного моделювання здійснено О. Лисюк. Автором розроблена цілісна концепція моделювання соціально-економічної діяльності регіону, яка описує процеси руху матеріальних, фінансових та трудових ресурсів регіону; побудовані взаємозв’язані динамічні регіональні моделі руху фінансових і товарних ресурсів діяльності домашніх господарств та грошово-кредитної системи; удосконалена методика визначення макроекономічних та галузевих показників розвитку економіки регіону перехідного періоду, що дозволила оцінити економічну інформацію, прихованість якої обумовлена складною структурою економічних взаємозв’язків; факторна модель економічного зростання регіону, на основі якої можна робити висновки про стале та збалансоване економічне зростання регіону, про ефективне функціонування економіки регіону; прогнозна економетрична модель показників регіонального розвитку, яка враховує взаємозв’язки основних економічних і соціальних макропоказників розвитку регіону. Тобто, розроблено комплекс економіко-математичних моделей соціально-економічного розвитку регіону, які можуть використовуватися на практиці. Практичне застосування запропонованої О. Лисюк концепції моделювання соціально-економічної діяльності регіону може забезпечити оперативний аналіз інформації та ефективне регулювання розвитку регіону.
Рис. 2.9. Алгоритм вибору методів забезпечення фінансової стійкості підприємств регіону
В основу дослідження автором покладено наступну схему моделі управління розвитком фінансів регіону (рис. 2.10):
Факторна модель економічного розвитку регіону, яка водночас може використовуватися для визначення його фінансових показників, представлена О. Лисюк наступним чином:
Виміряна на основі ВДВ (досягає максимального значення (0,25 або 100 %) при коефіцієнті відношення валового прибутку до оплати праці в ВВП (с) рівному одиниці).
Рис. 2.10. Схема моделі фінансового розвитку регіону
Якщо задати с* = 1 як критерій оптимізації макроекономічних процесів аналогічно визначенню (с = 1), то можна сформувати модель, яка характеризує фактори виробництва і використання валової доданої вартості:
Модель показників розвитку регіону включає рівняння для 10 макропоказників; параметри оцінені методом найменших квадратів на основі статистичних даних за 1995-2003 рр.:
Запропоновані О. Лисюк факторна модель розвитку економіки регіону, прогнозна модель показників розвитку регіону і моделі руху регіональних фінансових і товарних ресурсів чітко визначають дію факторів економічного зростання регіону, однак майже не враховують фактори соціальної орієнтованості економіки.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)