Фінанси регіону – Коваленко М. А. – 1.4. Фінансовий потенціал регіону
В ході трансформаційних процесів в економічній системі України, які супроводжуються спрямованістю регіонів до набуття більшої економічної та адміністративної самостійності, особливу роль для регіонів починає відігравати фінансовий потенціал, який, входячи до складу економічного потенціалу, є запорукою їх соціально-економічного росту та забезпечення економічної безпеки. Термін “фінансовий потенціал” останні роки широко вживається економістами та політичними діячами країни, проте його суть та складові частини до теперішнього часу не мають точного визначення. Як правило, в економічній літературі вказаний термін використовується в якості синоніму терміну “податковий потенціал”, що обумовлюється перекладом на українську мову відповідного англомовного терміну, який використовується в зарубіжній практиці.
У етимологічному значенні термін “потенціал” походить від латинського слова “potential” й означає “приховані можливості”, які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У широкому розумінні цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє “приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов”. Енциклопедія трактує вказаний термін як “ступінь, потужність (скриті можливості) у якому-небудь відношенні…”. Таким чином, терміни “потенціал”, “потенційний” означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатність діяти у відповідних сферах.
Трактування поняття “потенціал” як певної сукупності ресурсів (головним чином економічних, в тому числі і фінансових), безпосередньо пов’язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, поступово знаходить все більше прихильників. Так, В. Архангельський під потенціалом розуміється також засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної задачі, тобто як сукупність певних накопичених ресурсів До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучають у сферу виробництва. Таким чином, “ресурсне” розуміння потенціалу має важливе значення для планування та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.
У фінансовій літературі з проблем регіональної економіки визначення поняття “фінансового потенціалу” часто змішується з поняттями бюджетного, податкового або інвестиційного потенціалів. У своєму дослідженні Т. Дороніна фінансовий потенціал розглядає як обсяг засобів, які об’єктивно можуть бути використані у створенні валового регіонального продукту і забезпеченні населення усіма соціально-економічними благами.
Незважаючи на те, що тривалий час поняття “фінансового потенціалу” використовувалось в економічній літературі за умови відсутності загального його визначення (здебільшого як синонім поняття “податковий потенціал”), впровадження ринкових перетворень в економіці держави поступово змінює розуміння цього терміну, поширюючи значення та надаючи йому динаміки. В результаті відбувається поступове еволюційне розмежування понять “фінансовий потенціал” та “фінансові ресурси”.
Зокрема, на думку О. Коломойця, А. Мельника, до складу фінансового потенціалу можуть входити фінансові ресурси, які взагалі не становлять об’єкту оподаткування в рамках прийнятої у державі податкової системи, або потрапляють під оподаткування частково. Податковий потенціал є основою для формування бази податкових доходів бюджету. Фінансовий потенціал інтегрує як податкову базу бюджету, так і базу формування неподаткових доходів (доходів від власності і операцій з нею), а також можливості здійснення позик на фінансових ринка для бюджетних цілей. Крім того, фінансовий потенціал в значній мірі визначає інвестиційну привабливість приватного сектору господарства регіону і перспективу його економічного розвитку” [9]. Інша група авторів у визначенні фінансового потенціалу регіону також виходять за межі бюджетно-фінансових відносин і ототожнюють його з інвестиційним потенціалом території. На їх думку, фінансовий потенціал включає інвестиційний потенціал населення, бюджетів, підприємств, а також фінансових інститутів.
Таким чином, наведені точки зору авторів у визначенні фінансового потенціалу регіону можна поділите на дві групи. Перша група розглядає фінансовий потенціал регіону без ресурсної складової – як засоби, що можуть бути залучені до бюджету, а також ті, які можуть бути інвестовані в економічний розвиток регіону. Друга, характеризуючи фінансовий потенціал регіону, зосереджує увагу саме на ресурсній складовій.
По відношенню до поняття фінансового потенціалу регіону можна зробити висновок, що він об’єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин (рис. 1.6.).
Рис. І. б. Класифікація станів фінансового потенціалу регіону
По-перше, фінансовий потенціал регіону відображає минуле, тобто сукупність фінансових ресурсів, накопичених територіальною економічною системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють її здатність до функціонування та розвитку. В цьому плані поняття “фінансовий потенціал” набуває окремих ознак поняття “ресурс”.
По-друге, він має характеризувати рівень практичного застосування і використання наявних можливостей та ресурсів. Це забезпечує розмежування реалізованих і не реалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття “потенціал” частково збігається з поняттям “резерв”.
Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, доцільно врахувати, що в першому випадку структурні елементи потенціалу, які залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності Його функціонування, а в другому випадку “надлишковий” запас якого-небудь з ресурсів забезпечує гнучкість і маневреність розвитку економічної системи у відповідності до зміни умов та ситуації.
По-третє, він орієнтується на розвиток у майбутньому. Поєднуючи у собі сталу та мінливу складові, фінансовий потенціал містить у якості вірогідних елементи майбутнього розвитку.
Таким чином, можливо зробити висновок, що рівень фінансового потенціалу, характеризуючи наявний стан економічної та кредитно-фінансової системи регіону, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох наведених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як “ресурс” і “резерв”.
На думку С. Онишко, “стосовно категорії “фінансовий потенціал” ідеться про комплекс характеристик, здатних забезпечити цілісну оцінку, по-перше, фінансового стану на макро – чи мікрорівні, по-друге, факторів чи умов зміни цього стану і, нарешті, перспектив стійкого економічного зростання на макрорівні чи успішності фінансово-економічної діяльності на мікрорівні” [55].
На відміну від фінансових ресурсів фінансовий потенціал – це передумова продовження руху і його динаміки за рахунок не лише наявних ресурсів, а й невикористаних можливостей.
Основна системотворча й водночас відмінна риса фінансового потенціалу полягає в переважному впливі внутрішніх і зовнішніх нереалізованих (або не витребуваних) можливостей.
За своєю суттю фінансовий потенціал визначається не просто сукупністю фінансових ресурсів і можливостей суспільства, а й їхньою органічною єдністю (рис. 1.7). Обсяги фінансового потенціалу відображають фінансову міць або здатність регіону чи окремих його суб’єктів брати участь у створенні матеріальних благ і наданні послуг. Вони характеризуються сукупністю тих засобів, джерел, запасів або фінансових можливостей, якими володіє регіон і які можуть бути використані для реалізації конкретних цілей та завдань. При цьому глибинні тенденції функціонування і розвитку фінансового потенціалу регіону невіддільні від критеріїв економічної доцільності й ефективності.
В узагальненому вигляді про фінансовий потенціал можна сказати, що це складна, динамічна та полі структурна категорія. Його не можна розглядати як просту суму ресурсів, оскільки кінцевий результат залежить від сукупності взаємодіючих ресурсів та умов їх використання як синергетичний ефект діяльності всього територіально-виробничого комплексу.
Для регіонів України однією з основних проблем, розв’язання яких визначає їх стабільний розвиток, є підвищення фінансової спроможності, адже за допомогою фінансів можна відчутно активізувати розвиток регіону та країни в цілому, оскільки між фінансами та регіональним розвитком існує прямий зв’язок: без достатніх джерел фінансового забезпечення такий розвиток неможливий. Тому, забезпечення фінансової спроможності регіону є пріоритетним напрямком регіональної політики сталого розвитку, який потребує системного і комплексного вивчення виробничо – господарської та фінансової діяльності регіональних суб’єктів і передбачення ймовірності виникнення дестабілізуючих чинників, тобто діагностики, яка базується на використанні системи індикаторів виявлення диспропорції [ 69, с.92].
Рис. І. 7. Склад фінансового потенціалу регіону (складено за [28, с. 22]).
Діагностика фінансової спроможності регіону є важливим засобом виявлення резервів нарощування фінансового потенціалу, підвищення ефективності регіонального відтворення, удосконалення діяльності суб’єктів господарювання. Лише на основі результатів оцінювання можна правильно оцінити ситуацію, яка склалась у регіоні, знайти найбільш вразливі місця, сформувати стратегічні й тактичні цілі та запропонувати ефективні заходи виходу з кризового стану, забезпечити фінансову спроможність як окремого суб’єкта господарювання, так і регіону в цілому. Таким чином, діагностика фінансової спроможності є інструментом вироблення стратегії формування та використання, розміщення й акумулювання капіталів на певних регіональних ринках для державних І регіональних органів влади, інвесторів, кредиторів, суб’єктів господарювання, суспільно – політичних та інших організацій громадян.
Активний соціоеколого-економічний розвиток регіону потребує діагностики фінансової спроможності території та цілеспрямованого вивчення можливостей її забезпечення. Тому із становленням ринкової економіки в Україні, появою фінансових ринків, посиленням неоднорідності регіонів у забезпеченості фінансовими ресурсами для пошуку джерел фінансових ресурсів та оптимізації їх використання виникає об’єктивна необхідність інтегральної оцінки фінансової спроможності регіонів, що є вихідним пунктом у прийнятті управлінських рішень щодо шляхів подальшого розвитку окремих територій країни.
Категорія “фінансова спроможність” враховує комплекс характеристик, здатних забезпечити цілісну оцінку фінансового стану певної економічної системи, а також можливості зміни цього стану задля забезпечення стійкого економічного зростання. Так, під фінансовою спроможністю розуміється стан і рівень забезпечення інтересів, що визначаються власними спроможностями суб’єкта господарювання. З одного боку, фінансова спроможність регіону – це конкретний стан соціально – економічної системи, за якого вона задовольняє економічні, соціальні та екологічні потреби і задовольнятиме їх у майбутньому, з іншого – фінансова спроможність визначається як передумова виникнення нових можливостей розвитку, забезпечення конкурентоспроможності.
Фінансова спроможність регіону передбачає його здатність забезпечувати гідні умови для розвитку, яка базується на можливості суб’єктів регіональних відносин спільно формувати і реалізовувати фінансову стратегію забезпечення сталого регіонального розвитку, залучати до цього процесу наявні та потенційні фінансові ресурси регіону в даному періоді для фінансування економічних, соціальних і екологічних програм розвитку, встановлювати максимальні та раціональні напрямки їх розподілу та використання (рис. 1.8).
Виділяють такі критерії фінансової спроможності [69, с.93]:
1) фінансова достатність ( наявність у регіоні фінансових ресурсів у обсязі);
2) фінансова дієздатність ( здатність регіону забезпечувати ефективне розширене самовідтворення);
3) фінансова стійкість (здатність регіону стабільно підтримувати на певному рівні або нарощувати стабільний розвиток за рахунок його самостійності та незалежності від зовнішніх джерел фінансування).
Кожна із характеристик фінансової спроможності відображає певний суттєвий аспект даної категорії, тобто дію певної групи чинників на спроможність регіонального розвитку. Слід зазначити, що фінансова спроможність регіону формується під впливом усіх чинників, тому неправильно оцінювати фінансову спроможність (неспроможність) лише на основі оцінки однієї характеристики.
Рис. 1.8. Рівні фінансової спроможності регіонів України в 2005 році
Отже, фінансову спроможність регіону можна трактувати як його спроможність до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб регіону, забезпечення стійкого розвитку та утримування конкурентоспроможності регіону.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)