Фінанси підприємств – Ярошевич Н. Б. – 7.2.4. Спрощені системи оподаткування
Єдиний податок. Єдиний податок сплачують суб’єкти малого підприємництва відповідно до указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” [50]. Право переходу на єдиний податок мають не всі суб’єкти малого підприємництва (Відповідно до п. 7 ст. 63 ГКУ [2] та ста. 1 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” № 2063 III, суб’єктами малого підприємництва визнають юридичних осіб, в яких середньооблікова чисельність працівників упродовж року не перевищує 50 осіб; обсяг річного валового доходу не перевищує 500 ООО евро), а лише ті, що відповідають таким вимогам:
– фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; у трудових відносинах з якими перебуває не більше 10 осіб, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 000 грн;
– юридичні особи, в яких середньооблікова чисельність працівників упродовж року не перевищує 50 осіб; обсяг річного валового доходу не перевищує 1 млн грн.
Ставку єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюють місцеві ради за місцем реєстрації, вона не може бути меншою ніж 20 грн на місяць і більшою ніж 200 грн на місяць.
Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа може самостійно вибрати одну з таких ставок єдиного податку:
– 6 % від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), але тоді сплачує також ПДВ;
10 % від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), тоді ПДВ включають до складу єдиного податку.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не сплачує таких податків і зборів:
1) ПДВ, крім випадків, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;
2) податку на прибуток;
3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);
4) плати за землю;
5) збору на обов’язкове соціальне страхування;
6) збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
7) збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
8) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
9) збору на спеціальне використання природних ресурсів;
10) збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання доріг загального користування;
11) збору до Державного інноваційного фонду;
12) збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
13) плати за патенти;
14) податку на промисел;
15) комунального податку;
16) внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
17) внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення.
Суб’єкти малого підприємництва також можуть використовувати для ведення бухгалтерського обліку спрощений План рахунків [85], регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств та скорочену фінансову звітність [83].
Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) [44]. Платниками ФСП є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські й інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній (звітний) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу підприємства. Об’єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь. Ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюють у відсотках до їхньої грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.1995 р. відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Сплата податку проводять щомісячно у розмірі третини суми податку, визначеної на кожен квартал від річної суми податку в таких розмірах: у І кварталі – 10%; у II кварталі – 10%; у НІ кварталі – 50 %; у IV кварталі – ЗО %. Відділення ДКУ перераховують суми ФСП: до місцевого бюджету – 30%; на обов’язкове державне пенсійне страхування – 68%; на обов’язкове соціальне страхування – 2 %. Платники ФСП не сплачують таких податків і зборів;
1) податку на прибуток підприємств;
2) плати (податку) на землю;
3) податку з власників транспортних засобів й інших самохідних машин і механізмів;
4) комунального податку;
5) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
6) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
7) збору на обов’язкове соціальне страхування;
8) збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування;
9) збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
10) збору до Державного інноваційного фонду;
11) плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства ).
Фіксований податок. Фіксованим податком обкладають доходи підприємців у отримані тільки від торговельної діяльності, здійснюваної на ринках. Платника податку звільняють від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат. Фіксований податок за здійснення торгівлі на всій території України становить 100 грн на місяць (максимальний розмір), і місцеві ради змінити його не можуть. Упродовж року платник фіксованого податку може наймати працівників, проте на будь-яку дату їх не має бути більше 5. За кожну найману особу, яка бере участь у підприємницькій діяльності, розмір фіксованого податку збільшується на 50 %.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)