Фінанси підприємств – Ярошевич Н. Б. – 10.2. Види банківських рахунків та порядок їхнього відкриття
10.1. Сутність розрахункових відносин і принципи їхньої організації
10.2. Види банківських рахунків та порядок їхнього відкриття
10.3. Характеристика форм безготівкових розрахунків
10.4. Операції підприємств з векселями
10.5. Зміст та організація готівкових розрахунків
10.1. Сутність розрахункових відносин і принципи їхньої організації
Розрахунки – одне з найбільш масових явищ у господарській діяльності кожного підприємства. Кожне підприємство, що здійснює безперебійний процес виробництва, з одного боку, безперервно завозить сировину, матеріали, паливо, тару тощо; а з іншого – реалізує готові вироби. Таким чином, кожне підприємство безпосередньо має справу з розрахунками.
Розрахунки – це відносини, що виникають між підприємствами й іншими фізичними та юридичними особами у процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту, перетворюючи його з товарної форми у грошову, і навпаки.
Сукупність усіх платежів у процесі купівлі-продажу, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань створює грошовий оборот.
Розрахунки охоплюють дві сфери грошового обороту:
1) безготівкову;
2) готівкову.
Готівкову форму розрахунків головним чином використовують при обслуговуванні населення, фізичних осіб.
Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюють за допомогою записів на рахунках у банках.
Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані саме там зберігати свої кошти. Переважну більшість міжгосподарських розрахунків здійснюють безготівковим шляхом; в основному – через установи банків і незначну частину – через підприємства зв’язку.
Є такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:
1) банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування підприємств на підставі відповідних договорів і чинних нормативно-правових актів;
2) перерахування (списання) коштів з рахунків підприємств банки здійснюють лише за дорученням власників цих рахунків або розпорядження стягувачів (у разі судового рішення) у термін, встановлений законодавством;
3) клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти і несуть відповідальність за достовірність змісту розрахункових документів;
4) нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) банки зобов’язані проводити документування руху грошових коштів клієнтів.
Розрахунково-касове обслуговування – послуги, що банк надає клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані з переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
За формою безготівкові розрахунки поділяють на:
1) розрахунки за товарними операціями (завершують угоди, пов’язані з товарообігом і послугами);
2) розрахунки за нетоварними операціями (з бюджетом, установами банків тощо).
10.2. Види банківських рахунків та порядок їхнього відкриття
Для здійснення безготівкових розрахунків юридичні та фізичні особи відкривають рахунки в установах банків для зберігання своїх грошових коштів і здійснення банківських операцій.
Суб’єкти підприємництва незалежно від форми власності мають право відкривати такі рахунки [35, ст. 7]:
– поточні;
– депозитні (вкладні).
Підприємства можуть відкривати поточні й депозитні рахунки у вітчизняній та іноземній валютах.
Поточний рахунок – рахунок, що відкриває банк клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривають суб’єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті; здійснення поточних операцій, визначених законодавством України; здійснення інвестицій за кордон; розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України; зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті; надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України.
Для відкриття поточного рахунку підприємство подає до банку такий пакет документів, а банк зобов’язаний здійснити їхню перевірку:
– нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
– копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/по-ложення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
– копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДР-ПОУ), засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально;
– копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально;
– копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально;
– копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально;
– картку зі зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально;
– заяву про відкриття поточного рахунку (заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа).
Особа, яка від імені суб’єкта господарювання відкриває поточний рахунок, має пред’явити в банк паспорт і документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків.
На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком; між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.
Особи, які мають право першого та другого підписів, особисто подають до банку паспорт і документи, що підтверджують їхні повноваження; а також документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.
У разі неподання клієнтом необхідних документів або відомостей, які вимагає банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клієнтом неправдивих відомостей про себе, банк відмовляє клієнту у відкритті рахунку.
З метою забезпечення видів діяльності, які здійснюють на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи (наприклад, виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності), у банку відкривають один поточний рахунок.
Уповноважена учасниками договору особа (особи) подає до банку такі документи:
– заяву про відкриття поточного рахунку, підписану уповноваженою учасниками договору особою;
– копію договору про ведення спільної діяльності, засвідчену нотаріально;
– рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, що оформляється у формі довіреності;
– картку зі зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально. У картці наводять зразки підписів осіб, які мають право розпоряджатися цим рахунком, і зразок відбитка печатки учасника договору, якому за довіреністю всіх учасників договору про спільну діяльність надано право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком;
– копію документа, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально.
До поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкривають для обліку операцій за платіжними картками.
Для здійснення деяких видів виплат на користь фізичних осіб (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги тощо) підприємства можуть відкривати поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. На підставі переліку фізичних осіб, поданого підприємством, та оригіналу заяви про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб разом з документами, що ідентифікують юридичну особу, між банком і підприємством укладається договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Видаткові операції за цими рахунками здійснюють після звернення фізичних осіб до банку (зокрема, для отримання грошей або платіжної картки), пред’явлення ними документів, які дають змогу банку ідентифікувати цих клієнтів, укладення договору банківського рахунку та у разі потреби – заповнення картки зі зразками підписів.
Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої пластикової чи іншого виду картки, що використовують для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Емісію платіжних карток у межах України проводять виключно банки, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій.
Видачу готівки через банківські автомати в межах України здійснюють у національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків – емітентів – у валюті рахунку платіжної картки.
Депозитний (вкладний) рахунок – рахунок, що банк відкриває клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передає клієнт банку в управління на встановлений строк та під визначений відсоток (дохід) відповідно до умов договору. Його відкривають на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк; проведення розрахункових операцій і видача готівки з депозитного рахунку заборонена.
При відкритті підприємством депозитного рахунку і внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок, згідно з договором банківського вкладу, установа банку зобов’язана видати підприємству ощадну книжку або інший документ, що відповідає вимогам, установленим законом.
У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначають:
– вид банківського вкладу;
– суму, що вносять або перераховують на вкладний (депозитний) рахунок;
– строк дії договору;
– розмір і порядок сплати відсотків або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;
– умови дострокового розірвання договору;
– інші умови за погодженням сторін.
Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачають у договорі, що укладається між банком і його клієнтом.
Якщо вкладний (депозитний) рахунок відкривають суб’єкту господарювання, який уже має в цьому банку поточний рахунок, то вкладний (депозитний) рахунок відкривають на підставі договору банківського вкладу.
Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб’єкта господарювання перераховують з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертають на поточний рахунок суб’єкта господарювання.