Фінанси підприємств – Славюк P. А. – Тема 11. КРЕДИТУВАННЯ І РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ
11.1. СУТЬ І ФОРМИ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ
На всіх підприємствах незалежно від типу кругообігу капіталу можливі коливання потреби в оборотних засобах. Додаткова потреба в засобах зумовлена:
– нерівномірністю завезення сировини;
– збільшенням частки незавершеного виробництва;
– нерівномірністю ходу реалізації готової продукції та іншими факторами.
Якщо власних коштів для покриття потреби в оборотних засобах тимчасово немає, то використовують кредити банку, кошти інших кредиторів і комерційний (товарний) кредит. Кредит дозволяє раціональніше організувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і зайвих запасів сировини та матеріалів.
У кредитуванні підприємств перш за все враховується індивідуальний кругообіг коштів підприємства, особливості якого визначаються об’єктивними і суб’єктивними факторами.
До об’єктивних факторів можна віднести такі:
А) галузева належність підприємства;
Б) характер виробничого процесу;
В) сезонність виробництва.
До суб’єктивних факторів можна віднести:
А) рівень організації виробництва;
Б) рівень організації збуту і постачання;
В) ступінь розвитку товарного ринку;
Г) інші фактори.
Розрізняють два види кругообігу коштів підприємства: відносно рівномірний і нерівномірний. До першої групи належать підприємства нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого часового періоду між надходженням і витрачанням грошових коштів.
У другу групу входять підприємства легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарські підприємства, інші. У цих підприємств виникає значна невідповідність між витратами грошових коштів і надходженням коштів від реалізації продукції.
У підприємств із нерівномірним кругообігом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється або сезонністю виробництва, або тривалістю кругообігу оборотних засобів.
Визначаючи суму кредиту, підприємство враховує загальну потребу в грошових коштах для задоволення виробничих потреб і наявності власних фінансових ресурсів.
В умовах ринку роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств зростає. Це зумовлено такими факторами:
1) збільшується питома вага кредиту у фінансуванні основних і оборотних засобів підприємства. Кредит дозволяє раціональніше організувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини та матеріалів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах бюджетні асигнування на цілі розвитку (відтворення) практично не виділяються і кредит виступає найважливішим джерелом формування основних і оборотних коштів підприємств усіх форм власності;
2) підприємства активно використовують кредит для придбання цінних паперів;
3) кредит залучається у фінансування інвестицій та інновацій і, отже, зростає його роль у забезпеченні і прискоренні науково-технічного прогресу. Проте в умовах високої інфляції можливості кредиту у стимулюванні науково-технічного прогресу різко зменшуються, оскільки впровадження нової техніки внаслідок її постійного дорожчання скорочується, а можливі строки надання кредиту значно менші від періоду окупності затрат;
4) кредит можна активно використовувати як джерело викупу приватизовуваних підприємств;
5) роль кредиту в зовнішньоекономічному обороті підприємств через механізм стимулювання росту експортного потенціалу підприємства зростає, сприяючи тим самим накопиченню валютних ресурсів.
Можна виділити такі види кредитів, які надають підприємству:
– банківський;
– комерційний (товарний);
– державний;
– лізинговий.
Класифікація кредитів комерційних банків Позички банків можна класифікувати:
– за призначенням та характером використання позичених коштів;
– наявністю та характером забезпечення;
– строками використання;
– методами надання та способами погашення;
– кількістю кредиторів.
До банківських послуг, що мають кредитний характер, також належать:
– акцептний кредит;
– авальний кредит;
– обліковий кредит;
– факторинг.
За призначенням та характером використання коштів розрізняють:
– кредитування оборотних коштів;
– кредитування основних фондів;
– сільськогосподарські позички;
– будівельні позички;
– позички небанківським фінансовим закладам;
– позички державним закладам та органам управління. За наявністю та характером забезпечення:
– забезпечені (ломбардні) позички;
– незабезпечені (бланкові) позички.
Формами забезпечення зобов’язань із повернення кредиту можуть бути:
– застава майна позичальника;
– гарантія чи поручництво;
– перевідступлення на користь банку контрактів, вимог та рахунків позичальника до третьої особи;
– договір страхування відповідальності позичальника з несплати заборгованості за кредитом;
– транспортні та товарні документи;
– цінні папери;
– інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. За строком використання позички поділяють:
– на термінові:
– короткострокові;
– середньострокові;
– довгострокові;
– безтермінові:
– прострочені;
– відстрочені.
За методами надання розрізняють позички, які надають:
– в одноразовому порядку;
– відповідно до відкритої кредитної лінії;
– гарантовані (резервні) кредити:
– із заздалегідь обумовленою датою надання;
– із наданням у разі виникнення потреби.
За способами погашення розрізняють позички, які погашають:
– поступово;
– одночасною сплатою після закінчення строку;
– відповідно до особливих умов, передбачених у кредитній угоді. За характером та способом сплати процента розрізняють позички:
– із фіксованою процентною ставкою;
– “плаваючою” процентною ставкою;
– сплатою процентів у міру використання позичених коштів;
– сплатою процентів одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит).
За кількістю кредиторів позички поділяють:
– на такі, що надаються одним банком;
– консорціальні;
– паралельні.
Етапи процесу кредитування:
1) розглядання кредитної заявки;
2) попередня бесіда з позичальником;
3) вивчення кредитоспроможності клієнта;
4) оцінка ризику з позики;
5) структурування позики;
6) переговори про укладення кредитної угоди;
7) затвердження кредитним комітетом;
8) підписання кредитної угоди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)