Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 5.4. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ

Місцеві податки і збори входять до складу валових затрат, які вилучаються зі складу відкоригованого доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

Місцеві податки і збори суб’єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоуправління мають право:

– запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

– установлювати ставки, які не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

– установлювати додаткові пільги для віддалених платників податків (ставки, нижчі від максимальної, звільнення від податку).

Платниками комунального податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні заклади.

Об’єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, який розраховується множенням середньооблікової чисельності працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Граничний розмір ставки податку – 10% від об’єкта оподаткування (фонду оплати праці).

Податок сплачується щомісячно до 15-го числа з розрахунку суми оподатковуваного об’єкта за попередній місяць.

Платниками податку з реклами є суб’єкти підприємницької діяльності, які рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

Податок з реклами стягується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передаються з комерційною метою через засоби масової інформації (радіо, телебачення, періодична преса); вміщуються на афішах, плакатах, рекламних щитах (на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспортних засобах); на одязі, майні.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами.

Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення реклами на тривалий час; 0,3% – за рекламу на майні, товарах, одязі.

Передбачено строки для сплати податку. Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами – щомісячно, до 15-го числа наступного за звітним місяцем.

Платниками збору на право використання місцевої символіки є юридичні особи, які використовують символіку з комерційною метою.

Об’єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від об’єкта оподаткування.

5.5. ДОКУМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЯК ФОРМА КОНТРОЛЮ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗА СТАНОМ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ ІЗ БЮДЖЕТОМ

Перевірки розрахунків платників із бюджетом здійснюють за такими етапами:

– попередня документальна перевірка;

– документальна;

– комплексна документальна;

– зустрічна;

– рівночасна;

– тематична;

– оперативна.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів – це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток (доходи). Її здійснюють відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальних графіків перевірок, які складають для кожної ділянки роботи. У плани і графіки перевірок насамперед включають підприємства, об’єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можна проводити, як тільки виникає потреба, але не рідше ніж раз на два роки.

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють, у межах своїх повноважень, контроль за законністю валютних операцій; дотриманням установленого порядку розрахунків зі споживачами з використання електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Одними з найважливіших складових частин процесу планування та підготовки проведення документальних перевірок і формування інформаційного масиву даних про платників податків є відбір об’єктів для проведення документальних перевірок дотримання податкового законодавства, підготовка планів та графіків документальних перевірок на наступний період. Розгляд зазначених завдань, що поставлені перед підрозділами з організації документальних перевірок державних податкових органів, наведений у Порядку планування і підготовки документальних перевірок дотримання податкового законодавства юридичними особами, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України.

Документальна перевірка здійснюється на підставі Програми перевірки, затвердженої головою Державної податкової адміністрації, начальником державної податкової інспекції або їх заступниками. Програму складають, виходячи з головної мети проведення перевірки, і вона має полягати у виявленні вірогідності визначення об’єктів оподаткування, правильності обчислення податків, оцінці стану звітної дисципліни, фінансового стану ведення податкового та бухгалтерського обліку, виявлення фактів приховування та заниження сум податків платниками.

Документальні перевірки за дорученням Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та за поданням правоохоронних органів може проводитись у будь-який час, тобто незалежно від кількості раніше проведених на цьому об’єкті перевірок.

При плануванні та проведенні документальних перевірок працівники органів державної податкової служби зобов’язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць.

Під час перевірок перевіряльники зобов’язані керуватися Конституцією України, указами Президента України, законами України, декретами Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, наказами, інструкціями і вказівками Державної податкової адміністрації України, інших міністерств і відомств, місцевих держадміністрацій, рад народних депутатів, виданими в межах їх юрисдикції з питань щодо стягнення платежів до бюджетів, які не суперечать чинному законодавству.

Для проведення перевірки працівники державних податкових органів повинні мати при собі посвідчення на право проведення перевірки суб’єктів підприємницької діяльності.

Починаючи перевірку, працівники державних податкових органів повинні пред’явити свої службові посвідчення керівництву суб’єктів підприємницької діяльності, яких вони перевіряють, а також ознайомити їх із програмою перевірки. У разі, коли перевірка проводиться за межами свого району, співробітники державних податкових органів додатково повинні пред’явити посвідчення державного податкового органу на перевірку платників податків із вказаним найменуванням району (області), де буде здійснюватися перевірка.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказано назву й адресу підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програму складають на підставі головної мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку (доходу), правильності обчислення податку й виконання зобов’язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку. У зв’язку з цим перевірці підлягають такі питання:

1) достовірність обліку затрат на виробництво й витрат обігу, а саме:

А) правильність визначення вартості сировини, основних матеріалів, палива й запчастин, списаних на виробництво у звітному періоді;

Б) дотримання порядку списування на виробництво вартості малоцінних і швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію;

В) правильність нарахування амортизації;

Г) правильність віднесення на виробництво витрат на рекламу, орендну плату, виплату процентів за кредитами;

Г) правильність ведення обліку загальногосподарських і загально-виробничих витрат та їх розподілу між різними видами діяльності (на основне виробництво, житлово-комунальне господарство, незавершене виробництво);

2) правильність відображення у звітності даних про фактичну реалізацію готової продукції;

3) достовірність фінансових результатів.

При проведенні документальної перевірки визначається дотримання платниками податку на прибуток таких завдань:

1) ведення в установленому порядку бухгалтерського обліку і звітності про фінансово-господарську діяльність, надання податковим органам звітів та балансів, розрахунків із визначенням та сплатою податку;

2) пред’явлення, а в необхідних випадках подання, документів, що підтверджують право на пільги щодо податку;

3) сплата своєчасно і в повному обсязі належної суми податку;

4) допуск працівників податкової служби для дослідження приміщення, де здійснюється діяльність, пов’язана з отриманням доходу чи з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування та сплати податку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 5.4. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ