Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 16.3. СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ПІД ЧАС ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
Перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих випадках призвести до збитків їхніх власників, що зумовлює потребу страхування вантажів. Суб’єктами цього виду страхування можуть бути юридичні та фізичні особи, які є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Від того, хто з них укладає договір страхування вантажів, залежать умови переміщення їх, юридичні права і обов’язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах відповідальності страховика “за всі ризики” і “без відповідальності за пошкодження”.
Договір страхування “за всі ризики” означає відшкодування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлені будь-якими причинами (за винятком обумовлених окремо), а також витрати з рятування та збереження застрахованих товарів, із запобігання подальшому пошкодженню їх.
Не відшкодовують збитків, причиною яких були: військові конфлікти або їхні наслідки; страйки; конфіскація або арешт вантажу; наслідки ядерного вибуху чи застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів; невиконання однією із сторін правил переміщення та зберігання вантажів; порушення вимог з упакування вантажів; перевезення вантажів із пошкодженнями; пожежа під час перевезення чи вибух вибухонебезпечних матеріалів, завантажених без дозволу страховика; невідповідність вантажу за масою, комплектацією, іншими умовами, зафіксованими в договорі, пошкодження упаковки; пошкодження товарів гризунами, комахами, черв’яками; несприятлива дія температури, вологості повітря в трюмі судна; злипання, усихання або інші природні зміни властивостей чи маси вантажу.
Згідно з умовами договору страхування “без відповідальності за пошкодження” відшкодовують збитки, зумовлені повною загибеллю всього або частини вантажу від стихійних лих, аварій чи зіткнення транспортних засобів. Сюди ж відносять пошкодження його кригою, підмокання вантажу від забортної води, аварії під час вантажно-розвантажувальних робіт, укладання вантажу, прийому судном палива. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обгрунтовані витрати з гасіння пожежі, збереження вантажу та запобігання його подальшому пошкодженню.
У заяві про укладення договору страхування наводять обов’язкові дані, що включають: точну назву; вагу вантажу; число, місяць; характер упаковки; дати і номери коносаментів (інших супроводжувальних під час транспортування документів); вид транспорту (якщо перевезення здійснюється судном, то потрібно вказувати його назву, тоннаж і рік побудови); спосіб транспортування (у контейнерах, на палубі, у трюмах, насипом тощо); порти (станції) відправлення, призначення й перевантаження застрахованих товарів з одного виду транспорту на інший; дату завантаження й відправлення вантажу; його вартість (страхова оцінка); умови страхування.
Страховик має підписувати договір після огляду вантажу і складання його опису, в якому вказують: найменування товару; кількість; марку; ціну; рік випуску (якщо це машина, верстат тощо); номер технічного паспорта й загальну вартість партії.
Якщо стануться істотні зміни в ступені ризику перевезення вантажу і це стане відомим страхувальникові, то він зобов’язаний сповістити страхову організацію. Ідеться про значну затримку відправлення вантажу, відхилення від обумовленого в договорі маршруту, зміну транспортних засобів, пунктів вивантаження чи перевантаження.
Одержавши повідомлення про нові обставини переміщень вантажів, страховик може переглянути умови страхування, зокрема вимагати підвищення страхових внесків. У разі відмови страхувальника від цього дія договору страхування вантажу припиняється з моменту виникнення змін у ризику, а частину платежу за час, що залишився до закінчення його строку, повертають.
Залежно від типу транспортування й обсягу страхової відповідальності застосовують різноманітні ставки. Береться до уваги також розміщення вантажу під час перевезення його на судні. Страховик може диференціювати ставки, ураховуючи технічний стан транспортних засобів, віддаль і напрямок переміщення вантажу та інші чинники.
Якщо укладають договір страхування з додатковою відповідальністю, то передбачають індивідуальні тарифні ставки, рівень яких установлюють залежно від конкретних властивостей вантажу та змісту додаткової відповідальності.
З настанням страхової події виникають відповідні обов’язки сторін, котрі підписали договір страхування. Зокрема страхувальник (якщо це можливо) повинен активно сприяти ліквідації наслідків страхового випадку та рятуванню пошкодженого вантажу і протягом доби після того, як йому стало відомо про страхову подію, сповістити про це страхову організацію. У свою чергу, вона не пізніше ніж через три дні повинна почати складання страхового акта і обчислення величини збитку. Для цього застосовується принцип пропорційної відповідальності, а це означає врахування грошової оцінки загиблого вантажу або ступеня його пошкодження*25.
*25: {Детальніше про це див.: Заруба О. Д. Основи страхування. – К.: Знання, 1998.}
Підприємствам, які страхують свої транспортні засоби, варто знати, що згадана страхова сума завжди більша, ніж сума страхового відшкодування, навіть якщо застраховане майно повністю знищене і відновленню не підлягає.
Не відшкодована підприємству-страхувальнику сума називається франшизою і визначається з урахуванням багатьох чинників. Сума франшизи, що залишається у страхової компанії, – це свого роду підтвердження “примусової участі” підприємства у покритті власних збитків.
Як було викладено, правила страхування майна кожна страхова компанія встановлює самостійно. Правила добровільного страхування транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, що сконструйовані на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, а також колісних тракторів) називаються КАСКО (далі – Правила КАСКО).
До страхових випадків у Правилах КАСКО належать:
– пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП);
– викрадення транспортного засобу, крадіжка або знищення його частин, деталей, приладів, що викликані навмисними діями третіх осіб у будь-якому місцезнаходженні транспортного засобу;
– пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід грунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання грунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.
Страхування на випадок усіх згаданих ризиків називається повним КАСКО, а страхування за винятком викрадення транспортного засобу – частковим КАСКО*26. Як правило, договір страхування транспортного засобу укладається на рік. Згідно з Правилами КАСКО на страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов технічний огляд без порушення встановлених термінів. До уваги береться і термін експлуатації транспортного засобу (страхова компанія може встановити його на свій розсуд). Як обов’язкову умову страхова компанія може висувати таке: транспортний засіб не має бути застрахований в інших подібних компаніях. За Правилами КАСКО, транспортний засіб може бути застрахований:
*26: {Сушальська Т. Автотранспортні перевезення: страхуємо все: Збірник систематизованого законодавства. – 2005. – Вип. 3. – С. 75.}
– на повну суму;
– на суму в частці від повної вартості. При цьому страхова компанія бере на себе зобов’язання відшкодовувати збитки пропорційно дійсній вартості транспортного засобу;
– із застосуванням “системи першого ризику”. Суть її полягає в повній виплаті збитків у межах страхової суми незалежно від того, яку частину від дійсної вартості транспортного засобу становить страхова сума. Дія цієї системи поширюється лише на перший страховий випадок.
За Правилами КАСКО, договір страхування укладається лише за умови встановлення безумовної франшизи, розмір якої розраховується від розміру страхової суми. Сама страхова сума залежить ще й від умов страхування та типу транспортного засобу. Якщо страховий випадок настає унаслідок ДТП, відсоток франшизи (у середньому по страхових компаніях) становить 1 % страхової суми для легкових автомобілів і 2% – для вантажних. У разі викрадення (крадіжки) безумовна франшиза для легкових автомобілів вітчизняного виробництва становить 5%, для більшості легкових автомобілів іноземного виробництва – 10%, для джипів іноземного виробництва та деяких моделей ВАЗ – 15%, для вантажних автомобілів – 2,5%. Виплати страхового відшкодування у разі викрадення транспортного засобу здійснюють лише після порушення за цим фактом кримінальної справи. При цьому спочатку виплачується лише 30% суми страхового відшкодування, а залишок – не раніше ніж через два місяці після закінчення строку попереднього розслідування органами МВС (після припинення або зупинення справи). При цьому страхувальникові виплачується 70% страхового відшкодування (у разі його невинуватості), за винятком франшизи. У разі викрадення транспортного засобу страхувальник зобов’язаний передати страховій компанії техпаспорт і повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу.
Зазначимо, що Правила КАСКО містять великий список винятків із страхових випадків. Наводити його немає сенсу, адже в разі укладення договору страхування кожне підприємство в обов’язковому порядку буде з ним ознайомлено. Але наголосимо, що страхова компанія, за Правилами КАСКО, не приймає на страхування вантажу (багажу), який перевозиться транспортним засобом. Страхується лише транспорт.
Згідно з Правилами КАСКО, підприємство, що застрахувало транспортний засіб, у разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів, коли підприємству стало відомо про нього, має відправити страховій компанії інформацію про те, що сталося, за формою, установленою у страховому полісі. І не пізніше ніж через сім днів подати письмовий опис обставин страхового випадку. У разі ДТП страхувальник (його працівники) зобов’язаний повідомити органи міліції, записати дані про всіх очевидців аварії, ужити можливих заходів з мінімізації шкоди застрахованому транспортному засобу. Перед початком проведення ремонтно-відновлювальних робіт транспортний засіб має оглянути представник страхової компанії для складання відповідних документів про заподіяння шкоди. Залежно від характеру страхового випадку підприємство-страхувальник має надати страховій компанії такі документи:
– довідку Державтоінспекції про ДТП установленого зразка;
– довідку станції технічного обслуговування про технічний стан транспортного засобу, окремих його вузлів і агрегатів;
– довідки пожежної служби, слідчих органів, гідрометеослужби тощо.
При страхуванні транспортних засобів деякі страхові компанії застосовують систему знижок і надбавок – “бонус-малус”, яка залежить від результатів попереднього страхування і становить знижку підприємству-страхувальнику за “безаварійність” або надбавку за “підвищену аварійність”. Знижки діють для транспортних засобів, що застраховані на повну вартість і на строк не менше ніж рік. Система “бонус-малус” передбачає встановлення розміру страхового тарифу залежно від класу транспортного засобу. Що нижчий клас транспортного засобу, то нижчий страховий тариф (а отже, менша сума страхового платежу підприємства-страхувальника), і навпаки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)