Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 15.4. РОЗРАХУНОК СУМИ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ
Під час складання бізнес-плану і фінансового плану підприємства потрібно обгрунтувати найоптимальніше використання активів фірми з метою отримання можливого прибутку. При цьому неминучим є складання плану виробництва.
Зазначимо, що за всіх недоліків планової системи ведення господарства в нас нагромаджено значний досвід фінансового планування, яке базувалось на плануванні виробництва.
Складаючи фінансовий план, насамперед розраховують вартість сировини й матеріалів для забезпечення випуску запланованої кількості продукції.
Для цього потрібно використати:
– норми витрат на одиницю продукції;
– план випуску;
– потреби в матеріалах, сировині;
– ціну сировини.
Для прикладу скористаємося умовними даними, відображеними в табл. 15.2.
Таблиця 15.2
Розрахунок вартості матеріалів
Місяць кварталу | Норма, кг | Випуск продукції, шт. | Потреба у випуску, кг | Ціна, грн/кг | Вартість матеріалів, тис. гри |
1 | 0,5 | 1000 | 500 | 2 000 | 1000 |
2 | 0,5 | 1 500 | 750 | 1800 | 1350 |
3 | 0,5 | 1800 | 900 | 1800 | 1620 |
Усього | 3 970 |
Аналогічно використовують дані для розрахунку вартості напівфабрикатів, комплектуючих виробів (напр. табл. 15.3,15.4).
Таблиця 15.3
Місяць кварталу | Норма, кг | Випуск продукції, шт. | Потреба у випуску, кг | Ціна, грн/кг | Вартість матеріалів, тис. грн |
1 | 1 | 1000 | 1000 | 4000 | 4 000 |
2 | 1 | 1500 | 1 500 | 3 800 | 5 700 |
3 | 1 | 1800 | 1 800 | 3 500 | 6 300 |
Усього | 16 000 |
Таблиця 15.4
Розрахунок вартості комплектуючих виробів
Місяць кварталу | Норма, Шт. | Випуск продукції, шт. | Потреба у випуску, шт. | Ціна, грн/шт. | Вартість матеріалів, тис. грн |
1 | 2 | 1000 | 2 000 | 3 000 | 6 000 |
2 | 2 | 1 500 | 3 000 | 2 900 | 8 700 |
3 | 2 | 1 800 | 3 600 | 2 800 | 10 080 |
Усього | 24 780 |
Усі розрахунки виконують окремо за видами матеріальних ресурсів. Це потрібно для подальших розрахунків.
15.3. ВИБІР ВАРІАНТА КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ
Немає сумніву в тому, що підприємства повинні здійснювати капіталовкладення для оновлення обладнання, технології.
Під час розрахунків береться для порівняння кілька можливих варіантів капіталовкладень з урахуванням паспортної продуктивності обладнання.
Кращий із варіантів вибирають за найменшою сумою наведених затрат на одиницю годинної продуктивності обладнання.
Запишемо методику розрахунку в табл. 15.5 (дані – умовні).
Таблиця 15.5
Вибір варіанта капіталовкладень
Рядок | Показник | Одиниця виміру | Перший варіант | Другий варіант |
1 | Сума капіталовкладень | Тис. грн | 2 000 | 3 000 |
2 | Сума річних поточних витрат з використання обладнання | Тис. грн | 100 | 130 |
3 | Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень | – | 0,15 | 0,15 |
4 | Паспортна продуктивність обладнання | Виробів за год. | 3 | 5 |
5 | Річний фонд часу обладнання за умови роботи в одну зміну | Год | 1800 | 1 800 |
6 | Сума зведених витрат | Тис. грн | 400 | 580 |
7 | Сума зведених витрат на один виріб [р. 6: (р. 4 х р. 5)] | Грн | 74,1 | 64,4 |
8 | Економія зведених витрат на один виріб (р. 7, вар. 1 – р. 7, вар. 2) | Грн | – | +9,7 |
9 | Економія зведених витрат (р. 8 х р. 4 х р. 5) | Тис. грн | – | 87,3 |
За підрахунками кращого варіанта капіталовкладень вибирають той, який дає економію, але при введенні в дію може бути відведено термін дії виходу на проектну потужність і тому економії за фактом можна не досягти.
15.4. РОЗРАХУНОК СУМИ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ
Для підрахунку амортизаційних відрахувань об’єкти і засоби групують за нормами амортизації. Норми амортизації встановлюють у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду.
Поряд із вартісною оцінкою основних фондів, величиною норм амортизації, важливим елементом амортизаційної політики під час фінансового планування є методи нарахування амортизації. На жаль, сьогодні в Україні існує розбіжність між нарахуванням економічної (бухгалтерської) і податкової амортизації.
За допомогою методу нарахування амортизації суб’єкти господарювання можуть прискорювати, гальмувати або рівномірно списувати вартість основних фондів протягом установленого строку їхньої служби. З одного боку, підприємству дається можливість вибору методів амортизації, а з іншого – збільшується обсяг і складність розрахунків за новим стандартом.
Передбачено можливість вибору з метою бухгалтерського обліку з-поміж п’яти нових методів амортизації, а також чинний податковий метод амортизації.
Проаналізуємо наявні методи нарахування амортизації (табл. 15.6), можливості зміни обсягів амортизаційних відрахувань, їхній вплив на процес оновлення виробничих фондів, а також імовірні його наслідки на амортизацію з позиції оподаткування.
Таблиця 15.6
Методи нарахування амортизації
Назва методу | |
За Національними стандартами бухгалтерського обліку | За Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку |
1. Прямолінійний | Прямолінійний |
2. Зменшення залишкової вартості | Зменшення залишкової вартості |
3. Прискорене зменшення залишкової вартості | – |
4. Кумулятивний | – |
5. Виробничий | Суми одиниць продукції |
6. Податковий | – |
Аналіз наведеної таблиці дозволяє чітко сформулювати основну економічну сутність методів амортизації.
1. Прямолінійний метод (часто вживають інші назви: лінійний метод, метод рівномірного списання, рівномірний), за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, полягає в тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Річна норма амортизації залежить тільки від терміну служби об’єкта, а сума амортизації з року в рік не змінюється.
2. Метод зменшення залишкової вартості – це метод, за яким річну суму амортизації визначають як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або початкової вартості на дату початку нарахування та річної норми амортизації. Річну норму обчислюють як різницю між одиницею та результатом кореня степеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його початкову вартість.
Щодо вигідності (невигідності) застосування методу зменшення залишкової вартості, то якщо підприємству економічно вигідно, щоб значна частка амортизації придбаного об’єкта припала на перші роки експлуатації, – запровадження цього методу є найвигіднішим.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Суть цього методу полягає не в тому, щоб скоротити термін експлуатації, а в тому, щоб прискорити накопичення амортизаційної суми, не чекаючи кінця терміну експлуатації. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта і подвоюється.
Суттєвим недоліком цього методу є те, що за встановленого терміну експлуатації вся амортизація відображатиметься на собівартості продукції, виробленої протягом першої половини терміну експлуатації, у свою чергу, залишкова вартість цього об’єкта, що працював лише половину встановленого терміну, не досягає ліквідаційної вартості.
4. Кумулятивний метод належить до прискорених методів нарахування амортизації. Особливістю цього методу є те, що він дозволяє накопичити значну частку амортизаційних відрахувань протягом перших років експлуатації. Кумулятивний метод також називають методом суми цифр кількості років, тому що річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання. Тобто під кумулятивним коефіцієнтом мається на увазі не що інше, як річна норма амортизації.
5. Виробничий метод. Виробничий метод базується на обсягах виробництва, і відрізки часу, протягом яких об’єкт експлуатується, не мають жодного значення для нарахування амортизації. Інакше кажучи, виробнича амортизація нараховується як безпосередній результат експлуатації об’єкта.
Для нематеріальних активів суму амортизації визначають на основі лінійного методу, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частинами відповідно до його початкової вартості з урахуванням індексації протягом року, який підприємство визначає самостійно, враховуючи строк корисного використання таких нематеріальних активів або строк діяльності підприємства, але не більше ніж 10 років.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)