Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 12.2. СУТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Методика фінансового аналізу включає три взаємопов’язані блоки: 1) аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; 2) аналіз фінансового стану підприємства; 3) аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті:
– оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
– оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їхнього фінансового забезпечення;
– виявити доступні джерела коштів та оцінити можливість і доцільність їхньої мобілізації.
– спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.
В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового менеджменту загалом, лежить аналіз фінансової звітності. Для України ця частина фінансового аналізу має пріоритетне значення через низку обставин, зокрема недостатня розвинутість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.
Категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття цієї науки. В їх числі: фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверидж та ін. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів використання показників фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об’єктивність тощо.
Аналіз фінансового стану має перед собою кілька цілей:
– ідентифікація фінансового стану;
– виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
– виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;
– прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.
Фінансовий аналіз проводиться з допомогою різного виду моделей, які дозволяють структуризувати та ідентифікувати зв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.
Дескриптивні моделі відомі так само, як моделі описового характеру, і є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.
В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності – у відносних величинах, які характеризують структуру узагальнювальних підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин. Це дозволяє відстежувати і прогнозувати структурні зрушення у складі господарських засобів і джерел їх покриття.
Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, які входять у склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки і збитки.
Система аналітичних коефіцієнтів – провідний елемент аналізу фінансового стану, який застосовується різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності їх поділяють на кілька груп. Найчастіше виділяють п’ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:
1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показників закладена ідея зіставлення поточних активів (оборотних коштів) із короткостроковою кредиторською заборгованістю. У результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою підприємство забезпечене обіговими коштами для розрахунків із кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види обігових коштів мають різний ступінь ліквідності (конвертації в абсолютно ліквідні кошти – грошові кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.
2. Аналіз поточної діяльності. З позиції кругообігу коштів діяльність будь-якого підприємства є процесом безперервної трансформації одних видів активів в інші.
Ефективність поточної фінансово-господарської діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від оборотності коштів у різних видах активів. За інших рівних умов прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.
3. Аналіз фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюють склад джерел фінансування і динаміку співвідношення між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, ступенем ризику тощо.
4. Аналіз рентабельності. Показники цієї групи служать для оцінки загальної ефективності вкладення коштів у підприємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються від конкретних видів активів та аналізують рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.
5. Аналіз становища і діяльності на ринку капіталів. У межах цього аналізу виконують просторово-часові зіставлення показників, які характеризують становище підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний дохід, дохід на акцію, цінність акції тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, у компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають свої акції. Будь-яке підприємство, яке має тимчасово вільні грошові кошти і хоче вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники цієї групи.
Предикативні моделі – це моделі прогнозного характеру. їх використовують для передбачування доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є: розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова передбачуваних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (суворо детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовують здебільшого у внутрішньому фінансовому аналізі. їхня суть зводиться до встановлення нормативів з кожної статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності тощо і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні суворо детермінованих факторних моделей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)