Фінанси підприємств – Славюк P. А. – 12.1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ФІНАНСОВОГО Й УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ І ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
12.1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ФІНАНСОВОГО Й УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ І ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні потрібною інформацією різнопланових користувачів.
Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку. Інакше кажучи, фінансовий облік – це комплексний системний облік господарської діяльності підприємства.
Організація фінансового обліку має забезпечити: суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій, які відбулися за звітний період: складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання відповідною та достовірною інформацією користувачів. Об’єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і аналітичних рахунках, є:
– активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні вкладення, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, виробничі та товарні запаси, розрахунки з дебіторами, грошові кошти, інші активи;
– джерела власних коштів: статутний фонд (капітал), резервний (страховий) фонд, фонди і резерви спеціального та цільового призначення, нерозподілений прибуток, інші джерела власних коштів;
– зобов’язання (пасиви) підприємства: довгострокові кредити банків і позикові кошти, короткострокові кредити банків і позикові кошти, розрахунки з кредиторами, інші короткострокові зобов’язання;
– витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами;
– фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;
– господарські операції, пов’язані з процесами придбання ресурсів, виробництва і реалізації.
Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія та організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні виявляються відмінності побудови фінансового обліку. В Україні, як і в інших країнах СНД, діє інтегрований принцип відображення в обліку витрат, за яким елементи витрат в єдиному обліковому циклі групуються за цільовим призначенням (за замовленнями, видами продукції тощо). Міжнародні організації з обліку рекомендують організацію з фінансового обліку за принципом “витрати – випуск”, який уже застосовується в більшості країн із розвиненою ринковою економікою, у тому числі і в країнах Європейського Союзу (ЄС).
За принципом “витрати – випуск” витрати у фінансовому обліку відображають за їхніми елементами загалом на підприємстві. Як відомо, елемент – це первинний, економічно однорідний вид витрат, який не може бути розкладений на складові частини на цьому підприємстві. Елемент витрат має зовнішнє походження, показує, що затрачено і скільки, не відображаючи цільового спрямування витрат. Для фінансового обліку розробляють детальну номенклатуру елементів витрат і кожному елементові витрат надають бухгалтерський рахунок. Таким чином створюється система рахунків витрат за елементами. Прикладом елементів витрат і, відповідно, рахунків можуть бути “Матеріальні витрати”, “Роботи і послуги зі сторони”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні потреби”, “Витрати на амортизацію”, “Податки, збори та інші обов’язкові відрахування”, “Фінансові витрати”, “Позареалізаційні витрати” та інші.
Кожний із них в аналітичному плані може поділятися на детальніші елементи витрат за видами, наприклад, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, робіт і послуг зі сторони, фінансових витрат тощо. Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи звітного періоду порівнюють із витратами і визначають фінансовий результат. Таке зіставлення доходів і витрат здійснюється на рахунку “Фінансові результати звітного періоду”, куди переносять доходи з рахунків доходів і витрати з рахунків витрат. Зрозуміло, що в разі потреби до такого перерахування доходів і витрат роблять коригувальні записи для уточнення сум, що стосуються звітного періоду. Як бачимо, такий підхід дає змогу визначити у фінансовому обліку результати господарської діяльності підприємства, не чекаючи калькуляції собівартості виробленої та реалізованої продукції. Після операції перегрупування рахунки витрат і доходів закривають, а фінансовий результат (прибутки чи збитки) буде відображений у балансі підприємства.
За даними фінансового обліку складають фінансову (бухгалтерську) звітність підприємства, інформація якої не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. Варто зазначити ще одну перевагу такого принципу організації обліку витрат, доходів і визначення фінансових результатів. Він дає змогу комплексно автоматизувати всі розділи фінансового обліку, у тому числі облік витрат і доходів та складання звітності, використовуючи стандартне програмне забезпечення. Адже номенклатура елементів витрат і видів доходів є типовою, вона не залежить від особливостей організації та технології виробництва на підприємствах чи виду їхньої діяльності.
Управлінський облік – це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю і прийняття рішень на рівнях управління підприємством, установою, організацією. Синонімами управлінського обліку є внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік, аналітичний господарський облік. Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено в табл. 12.1.
Таблиця 12.1
Порівняльна характеристика фінансового і управлінського обліку
Ознака | Фінансовий облік | Управлінський облік |
Головні користувачі інформації | Менеджери підприємства і зовнішні користувачі | Менеджери різних рівнів підприємства |
Обмеження | Загальноприйняті принципи (стандарти) і нормативні акти | Ніяких обмежень |
Використання вимірників | Єдиний Грошовий вимірник | Різні вимірники (у тому числі якісні показники) |
Об’єкт аналізу | Господарська одиниця загалом | Структурні підрозділи підприємства (центри відповідальності) |
Періодичність складання звітів | Регулярно, як правило, річний або квартальний інтервал | Змінний інтервал, оперативна інформація |
Націлення | Оцінка минулого | На майбутнє (прогнозування) |
Доступність даних | Більшість даних доступна всім | Комерційна таємниця |
Отже, управлінський облік – це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів. Якщо фінансовий облік суворо регулюється міжнародними і національними стандартами та нормативними актами, то головним критерієм організації управлінського обліку є корисність інформації, що надходить для оцінки, контролю і прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організують управлінський (внутрішній) облік, виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потреб управління. У будь-якому разі побудова такого обліку має забезпечити одержання інформації для контролю поточної діяльності підприємства та його структурних підрозділів, оптимізації використання ресурсів, вимірювання та оцінки ефективності, вироблення стратегії і тактики управління та планування діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень.
Головними суб’єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, уже відображені попередньо у фінансовому обліку. Проте в управлінському обліку витрати перегруповують за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповідальності (центрами прибутку), регіонами реалізації продукції. У межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання, за повними витратами для цілей управління підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними витратами, за стандартними витратами тощо.
Важливу роль відіграє управлінський облік у вирішенні завдань прогнозного характеру щодо рентабельності нових видів продукції, визначення очікуваного доходу від запланованих господарських заходів; ефективності нових інвестицій; прийняття рішень в умовах використання обмежених ресурсів, а також рішень типу “купувати чи виробляти” тощо.
Можна сказати, що управлінський облік – це синтез методів і принципів обліку витрат, калькулювання собівартості, а також прогнозування, планування (бюджетування), аналізу і контролю.
Важливим етапом організації управлінського обліку є визначення внутрішньої звітності, її змісту, а також строків подання на різні рівні управління. Фінансовий облік є обов’язковим для ведення всіма суб’єктами господарювання. Світова практика свідчить, що запровадження управлінського обліку не є обов’язковим. Скажімо, малі підприємства обмежуються переважно веденням тільки фінансового обліку.
Треба зазначити, що інформація управлінського обліку є комерційною таємницею. Ознайомлення з даними реєстру внутрішньої звітності управлінського обліку можливе лише з дозволу власника або керівника підприємства.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)