Фінанси підприємств – Непочатенко О. О. – Глосарій

Амортизаційний фонд – фонд кошти якого використовуються на фінансування капіталовкладень та капремонту.

Акредитив – це документ (договір), за яким банк-емітент за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зобов’язаний виконати платіж на умовах акредитиву на користь бенефіціара або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитив безвідкличний – це акредитив, який може бути змінено або анульовано банком за згоди постачальника (бенефіціара), на ім’я якого він був виставлений (відкритий).

Акредитив відкличний – це такий акредитив, який може бути змінено або анульовано банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попередньої згоди з постачальником (бенефіціаром) у випадках невиконання ним умов договору.

Акредитив непокритий – це акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються на окремому рахунку, а оплата по акредитиву, при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком платника за рахунок кредиту.

Акредитив покритий – це акредитив, при відкритті якого бронюються засоби платника на окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бенефіціара).

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, дасть змогу отримати економічні вигоди в майбутньому. Активи – це все наявне майно підприємства.

Активи необоротні – сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються підприємствами у господарській діяльності в своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта.

Активи оборотні – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації і споживання протягом операційного циклу чи протягом не більше дванадцяти місяців з дати балансу.

Активний бюджетний дефіцит Характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Акція – цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Амортизація – поступове перенесення по частинах (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на виготовлений за їх допомогою продукт (послуги).

Амортизація прискорена – метод більш швидкого, у порівнянні з нормативними строками експлуатації основних фондів, перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва і обігу, з одного боку, і формування фінансових ресурсів для впровадження більш ефективних машин і устаткування, з іншого.

Аналіз беззбитковості – аналіз результатів діяльності підприємства на підставі співвідношення величини випуску, прибутку і витрат, що дозволяє визначити рівні доходів і витрат при різній діловій активності підприємства.

Аналіз фінансової діяльності як вид фінансового контролю, Який передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності господарюючого суб’єкта з метою загальної оцінки результатів його фінансової діяльності, оцінки фінансового стану, забезпеченості підприємства власним капіталом та ефективності його використання.

Антикризовий менеджмент – процес застосування форм, методів і процедур, направлених на соціально-економічне оздоровлення фінансово-господарської діяльності індивідуального підприємця, підприємства, галузі, створення і розвиток умов для виходу з кризового стану економіки регіону або країни в цілому.

Ануїтет – ряд рівних грошових платежів, що відбуваються через рівні проміжки часу. Прикладом звичайного ануїтету є іпотека.

Анулювання боргу – відмова держави від усіх зобов’язань щодо раніше випущених позик.

Аудит – процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності й аналізу фінансового стану підприємства.

Аутсорсинг (англ. outsourcing) – передача компанією частини бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду – найчастіше з мотивів зменшення витрат на ці бізнес-процеси, або рідше, для покращення якості результату: послуг тощо.

Баланс – документ, який відображає стан засобів підприємства в грошовому вираженні на певну дату у двох розрізах – за складом (актив) та за джерелами формування (пасив).

Балансовий метод – використовується для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів з джерелами їх формування, тобто узгодження всіх розділів фінансового плану між собою.

Банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційні процедури.

Банкрутство приховане – навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності поданням недостовірних даних кредиторам, державним органам та іншим зацікавленим особам.

Банкрутство умисне – це свідоме доведення суб’єкта господарювання до стійкої фінансової неплатоспроможності, до якого з корисливих мотивів вдається власник.

Банкрутство фіктивне – явно неправдива заява засновника або власника підприємства про фінансову неплатоспроможність виконати зобов’язання перед кредиторами та бюджетом.

Бізнес-план – опис способу дій у вигляді здійснення підприємницької діяльності, бізнес-операцій, угод і реалізації бізнес-проектів. Бізнес-план містить опис цілей і завдань підприємницької операції, характеристику підприємницького продукту, коло споживачів товару, потреб, що він повинен задовольнити, тощо.

Борговий цінний папір – це зобов’язання емітента сплатити відсотки і погасити основну суму заборгованості у відповідності до встановленого графіка.

Бюджетна політика – сукупність заходів держави з організації та виконання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного та соціального розвитку.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на отримання бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом України, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Бюджетування – процес складання бюджетів і контроль за їх виконанням.

Бюджет підприємства – фінансовий план підприємства, що включає грошові доходи і витрати, сплановані і детально розписані на певний період для досягнення поставлених цілей виробничо-господарської діяльності.

Валові витрати (загальні витрати, англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

Валовий доход підприємства (чистий продукт) – це виручка від реалізації продукції, за виключенням матеріальних затрат. Він становить грошову форму чистої продукції підприємства.

Валютная спекуляция – торгівля іноземною валютою з метою одержання спекулятивного прибутку від різниці між курсами валют. Здійснюється фізичними і юридичними особами, банками на валютному ринку.

Валютний фонд – формується на підприємствах, які здійснюють реалізацію продукції на експорт і мають валютний виторг.

Вексель – це документ, складений за встановленою формою, який підтверджує безумовний обов’язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.

Вексель переказний – розрахунковий документ, що містить наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений термін зазначеної суми коштів третій особі.

Вексель простий – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселеутримувачу зазначену в ньому суму боргу.

Вигодонабувач

1) особа, що одержує страхове відшкодування (за майновим страхуванням) чи страхову суму (за особистим страхуванням), але не є страхувальником чи застрахованим, тобто це особа, яку призначив страхувальник (чи застрахований) для одержання страхових сум на випадок його смерті або з інших причин;

2) особа, що отримує зиск від майна, переданого в довірче управління.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або часток, куплених товариством у його учасників.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати валові – загальна сума витрат, здійснених платником податку на прибуток протягом звітного періоду, що вилучаються з суми скоригованого валового доходу для вирахування суми оподатковуваного прибутку.

Відкрите акціонерне товариство – товариство, яке орієнтоване на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції.

Відстрочення погашення позик провадиться, Коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

Власний капітал – це підсумок першого розділу пасиву балансу, який показує частку активів підприємства, яка фінансується за рахунок внесків держателів корпоративних прав і власних коштів суб’єктів господарювання.

Власні кошти – це кошти, які утворюються двома шляхами: внесення власниками підприємства грошей та інших активів, накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

Внутрішні фонди підприємства – це фонди, що залишаються на підприємстві, утворюються за рахунок прибутку підприємства.

Внутрішній контроль – це контроль, який має місце в середині підприємства його керівним підрозділом.

Горизонтальне злиття – об’єднання підприємств, що випускають один тип товару або надають однакові послуги.

Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Грошові кошти підприємства – це сукупність матеріальних цінностей, які перебувають у розпорядженні підприємства для забезпечення його фінансово-господарської діяльності.

Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.

Гудвіл – ділова репутація підприємства, нематеріальних активів, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу.

Дата погашення – календарна дата, день коли компанія повертає покупцю суму, що дорівнює номіналу облігації і припиняє виплату відсотків.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Депозитний сертифікат – це грошовий документ, що підтверджує внесення в банк коштів на певний термін. Він має фіксовану ставку відсотку. Кошти можуть бути стягнутими лише за поданням в банк правильно оформленого сертифікату.

Державна гарантія – зобов’язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Державне фінансування Проводиться на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних (інноваційний фонд, фонд промисловості і т. д.) коштів.

Децентралізовані фінанси – грошові відносини, що опосередковують кругообіг грошових фондів підприємств.

Діяльність звичайна – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Діяльність інвестиційна – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Діяльність операційна – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Діяльність основна – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Діяльність фінансова – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та залученого капіталу підприємства.

Договір емісії – контракт на випуск облігаційної позики. Він є договором між емітентом та трастовою компанією.

Доход валовий – це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових затрат, крім оплати праці.

Доход чистий – це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування затрат живої і уречевленої праці.

Доход чистий (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і відповідними податками, зборами, знижками тощо.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власника).

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи від операцій з капіталом Охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Закріплені доходи – це доходи, які у фіксованих відсотках закріплюються за певним бюджетом на довгостроковий термін у встановленому законом порядку.

Закрите акціонерне товариство – товариство, яке засновує обмежена кількість акціонерів.

Залучені кошти – це всі види кредиторської заборгованості з поточних зобов’язань підприємства юридичним і фізичним особам: поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги; поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів; з бюджетом по сплаті податків, з бюджетними фондами, з органами страхування, з оплати праці, з учасниками по виплаті дивідендів; інші поточні зобов’язання.

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Змінні витрати (англ. Variable Costs) – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання довгострокові – зобов’язання, які повинні бути погашені підприємством після операційного циклу або через дванадцять місяців з моменту їх виникнення.

Зобов’язання податкове – загальна сума ПДВ, отримана (нарахована) платником податку і включена в ціну товару (робіт, послуг), що продаються в звітному (податковому) періоді.

Зобов’язання поточні – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Зовнішні фонди підприємства – це фонди, які утворюються у випадку, коли підприємство одержує більше коштів, ніж їй необхідно, або ж кошти, які підприємство позичає в результаті браку власних.

Зовнішній контроль – це контроль, що проводиться зовнішніми суб’єктами господарювання за діяльністю підприємства.

Інвестиції – це вкладення капіталу з метою його наступного зростання.

Інвестиційний цінний папір Дає його власнику право на частину активів емітента, він є посвідченням про частку власності в капіталі фірми.

Інвестиційні фінансові операції Пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують середньострокові та довгострокові вкладення капіталу. До них належать кредит, лізинг, оренда, франчайзинг, рента та інші операції тривалістю понад 180 днів.

Інвестиційний фонд (фонд розвитку виробництва) – включає амортизаційні відрахування і кошти на розвиток виробництва та ін.

Індексація – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індосамент – це передаточний напис на векселі чи іншому цінному папері, який означає перехід прав за цими документами до іншої особи (ремітента), і в свою чергу індосант – це особа, яка здійснює індосамент.

Інфляція – знецінення паперових грошей і безготівкових коштів.

Інформаційне забезпечення – це різного роду та виду економічна, комерційна, фінансова та інша інформація.

Іпотека – застава нерухомості (землі, будинків та інших споруд).

Казначейські зобов’язання – цінні папери на пред’явника, що розповсюджуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Капітал – це частина фінансових ресурсів підприємства, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу.

Капітальні вкладення – частина інвестицій, спрямована на відтворення основних засобів виробничого і не виробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об’єкти соціальної сфери.

Капітал власний – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Капітал додатковий вкладений (в акціонерних товариствах) – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний доход).

Капітал додатковий інший – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Капітал неоплачений – заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Капітал пайовий – сукупність засобів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал – пайові внески членів союзів споживчого суспільства, житлово-будівельного кооперативу й інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Капітал резервний – сума резервів, створених за рахунок прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Витрачається на покриття непередбачених витрат.

Кредит податковий – сума ПДВ, сплачена (нарахована) платником податку в звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до складу валових витрат виробництва, а також основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Кредитний договір – документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов’язання про видачу, використання і погашення кредиту.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, що одержав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, терміновості і цільового використання.

Кредиторська заборгованість – це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний строк.

Кредитування – це спосіб видачі (надання) кредиторами (банками) коштів суб’єктам підприємницької діяльності (позичальникам) у тимчасове користування, на суворо визначений термін, за плату, на умовах повернення та цільового використання.

Купонна ставка – обумовлений відсоток від номінальної вартості, який емітент має сплачувати щорічно.

Курс (курсова вартість) – ринкова вартість цінного паперу, тобто та ціна, за якою цінний папір продається або купується на фондовому ринку.

Ланка фінансової системи – це виокремлена за певною ознакою частина фінансових відносин.

Лібералізація цін – це перехід до вільного ринкового формування цін замість централізованого планового ціноутворення та адміністративних методів його регулювання.

Лізинг – довгострокова оренда майна на умовах розстрочки плати за нього.

Лізинг оперативний – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший терміну, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Капітал статутний – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внесками засновників (учасників) у капітал підприємства.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов’язаннями держави на визначені періоди.

Капітальні вкладення – витрати (інвестиції) на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переозброєння діючих основних фондів.

Класифікація – це система підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, яка використовується як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами).

Класифікація фінансування бюджету Відбиває джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Комерційні папери – це короткострокові зобов’язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

Комісійна винагорода – це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування.

Конверсія – одностороння зміна дохідності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності за позиками, отриманими державою.

Консолідація – зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати за зобов’язаннями на пізніший термін.

Кредит – економічні відносини, пов’язані з акумуляцією і використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних коштів на умовах повернення, платності, цільового використання, терміновості і забезпеченості.

Кредит банківський – основна форма кредиту, наданого комерційними банками в грошовій формі госпорганам у тимчасове користування за плату на умовах повернення і цільового використання.

Кредит лізинговий – це кредит, наданий позичальнику у формі розстрочки платежу за майно, взяте в оренду на умовах укладеного договору.

Лізинг фінансовий – це такий вид договору лізингу, у відповідності з яким лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менше терміну, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, що передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

Ліквідність – можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Банківські депозити за вимогою є високоліквідними активами, оскільки можуть бути переведені у готівку за вимогою клієнта.

Мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

Моніторинг фінансовий – систематичне порівняння дійсного фінансового становища (стану) підприємства з бажаним.

Метод екстраполяції – полягає у визначенні фінансових показників на підставі виявлення їх динаміки.

Національний дохід – це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

Нематеріальні активи (Intangible Assets (Intangibles)) – активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл). Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Необоротні активи – ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо він більше року.

Неподаткові надходження – це всі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження за штрафами і санкціями, крім штрафів за порушення податкового законодавства, і всі добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій та інші неподаткові надходження.

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Несплачений капітал – сума заборгованості учасників за вкладами у статутний капітал.

Новація – домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов’язання за певними фінансовими кредитами, іншим зобов’язанням.

Номінал – грошова сума, що вказана на лицевій стороні сертифікату облігації, її отримує власник в день погашення.

Норма оборотних активів – обчислена у встановленому порядку по кожному виду (групі) оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив оборотних активів – мінімальний розмір власних оборотних активів (запасів і витрат) у грошовому виразі, необхідних підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Нормативи доходу – розмір особистого доходу громадянина або сім’ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання й забезпечення.

Нормативи забезпечення – визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров’я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування й житлово-комунальних послуг.

Нормативи мінімального споживання – соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, виходячи із соціальних або фізіологічних потреб.

Нормативи раціонального споживання – рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб.

Нормативи споживання – розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг

Нормативи статистичні – нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Нормативне забезпечення Утворюють нормативи, інструкції, норми, тарифні ставки, методичні вказівки тощо.

Нормативний метод Базується на використанні встановлених норм та нормативів.

Нормування оборотних активів – це процес розрахунку тієї частини оборотних активів (запасів і витрат), що потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Об’єкт оподатковування – це встановлена в законодавчому порядку база оподатковування відповідним податком.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення його власником коштів до Державного бюджету і підтверджує зобов’язання уряду відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою попередньо визначеного доходу, якщо це передбачається умовами випуску.

Основні засоби – сукупність матеріальних цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу у виробничій і невиробничій сферах.

Офіційні трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Пасиви – це джерела утворення активів, тобто кошти власні, позикові та залучені.

Пасиви сталі – це грошові кошти, що не належать підприємству, але в силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обігу.

Пасивний бюджетний дефіцит Характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).

Паспорт бюджетної програми – документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Пенсійний фонд – спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення.

Пеня Застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

Перевірка – це форма контролю, яка проводиться з окремих питань фінансової діяльності.

Підприємство – це організаційно виокремлена та економічно самостійна первинна (основна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботи або надає платні послуги).

Платіжне вимога-доручення – розрахунковий документ, що містить, з одного боку, вимогу одержувача засобів (постачальника товарів, послуг) до платника (покупця товарів, послуг) оплатити вартість поставленої йому продукції, послуг, а з іншого – доручення платника обслуговуючому його банку про перерахування з його рахунку відповідної суми коштів.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника банківського рахунку про переклад (перерахування) відповідної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача коштів.

Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) Є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки.

Платоспроможність – здатність підприємства вчасно і повністю погасити свої платіжні зобов’язання.

Погашення боргу – виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Податки (платежі) – Це обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Вона грунтується на принципах гласності; загальності; обов’язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної ефективності.

Податкові надходження – це обов’язкові, безповоротні платежі органам державного управління. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Подія надзвичайна – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Позикові кошти – це кредит, позика.

Постійні витрати (англ. Fixed Costs) – витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Поточний борг – це сума зобов’язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році.

Прибуток – грошовий вираз вартості реалізова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси підприємств – Непочатенко О. О. – Глосарій