Фінанси підприємств – Непочатенко О. О. – 7.2. Класифікація кредитів
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікують за такими ознаками:
I. За кредиторами
– банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути;
– підприємства;
– держава;
– міжнародні фінансово-кредитні установи.
II. За формами:
– товарна;
– грошова.
У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу – комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.
Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятись борговим зобов’язанням – векселем.
Сфера товарної форми кредиту є незначною, оскільки переважна його частина надається (погашається) в грошовій формі. Грошовий кредит виступає передусім як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останнім кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі надало можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв’язків між країнами тощо.
III. За видами:
– банківський – це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надається на умовах, передбачених кредитним договором;
– комерційний – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами;
– державний – це економічні кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств;
– лізинговий – це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна.
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі; лізинговий та комерційний – у товарній.
IV. За терміном надання:
– короткострокові (не більше одного року);
– середньострокові (від одного до трьох років);
– довгострокові (понад 3 роки).
В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. Перевага надається короткостроковим кредитам.
V. Залежно від забезпечення:
– забезпечений – гарантуються певними видами активів: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами на інтелектуальну власність, землю, гарантіями, полісами страхових компаній;
– бланковий – отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів).
VI. За порядком надання
– прямі – передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором;
– консорціальні – надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об’єднуються і кожен надає частину загального кредиту.
Як правило, призначається головний банк, який проводить організацію надання консорціального кредиту. Підприємство готує і подає такі документи:
– клопотання на отримання кредиту;
– дані про мету та спрямованість кредиту;
– техніко-економічне обгрунтування проекту;
– інші документи.
Кредитні відносини між консорціумом і підприємством регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.
Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.
За настанням строків погашення зобов’язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі; позики участі – банки передають частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.
VII. Залежно від цільового спрямування
– виробничий;
– споживчий.
Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов’язані з поліпшенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також на придбання товарів у кредит і на невідкладні потреби.
VIII. За строками користування
– строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу, вони бувають короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);
– до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;
– прострочені кредити – це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;
– відстрочені кредити – це кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на пізніший строк.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)