Фінанси підприємств – Aзаренкова Г. М. – 7.1. Індивідуальний кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
7.1. Індивідуальний кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів
З економічного погляду кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формі), що надається на умовах повернення і зумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.
Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.
Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Поряд із об’єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення:
– сезонний характер окремих виробництв;
– розбіжності між нагромадженням коштів та їх витраченням на підприємстві;
– відхилення фактичного використання оборотних коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу оборотних фондів підприємств.
У процесі кредитування підприємств враховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів, які зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами:
До об’єктивних факторів належать:
– галузева належність підприємства;
– характер виробничого процесу;
– сезонність виробництва.
До суб’єктивних факторів належать:
– рівень організації виробництва;
– рівень організації збуту й постачання;
– інші фактори.
Суб’єктами кредитних відносин є будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: кредитор і позичальник.
Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:
– виробничі запаси;
– незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;
– витрати майбутніх періодів;
– готова продукція;
– платежі та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.
Об’єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва. Підприємства отримують такі кредити, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань.
Визначаючи потребу в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких. Планування потреби в кредиті здійснюється в декілька етапів:
– На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції;
– На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах:
Де Коб – необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;
ОК – потреба в оборотних коштах;
ОКн – власні оборотні кошти на початок періоду;
ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості;
– На третьому етапі визначається період залучення коштів. Він визначається банком і на сьогодні не перевищує 3 місяців.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)