Фінанси підприємств – Aзаренкова Г. М. – 6.1. Сутність оборотних коштів та їх організація
6.1. Сутність оборотних коштів та їх організація
Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинне мати у своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі у процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні. В основі такого поділу лежить відмінність у русі вартості засобів праці і предметів праці.
Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. У процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту.
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі до продукту праці не входить (паливо).
Оборотні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.
Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їхнього функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття “фонди обігу”.
Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім – на виробничу і знову на товарну і грошову. Отже, кругообіг оборотного капіталу відбувається за схемою
Крапки (…) означають, що оборот капіталу перервано, але процес його кругообігу продовжуватиметься у сфері виробництва.
Таким чином, виникає об’єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і умов для її реалізації.
Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу становлять єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об’єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття – оборотні кошти (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Складові елементи оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.
Організація оборотних коштів включає:
– визначення складу і структури оборотних коштів;
– визначення потреби підприємства в оборотних коштах;
– визначення джерел формування оборотних коштів;
– розпорядження та маневрування оборотними коштами;
– відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.
Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.
Структура оборотних коштів – це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.
Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість).
Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства.
Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дає змогу не лише краще управляти ними, а й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене найефективніше їх використання. Це можна віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу.
Важливого значення також набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками (рис. 6.2).
Класифікація оборотних коштів |
Залежно від участі у кругообігу коштів |
– оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди; – оборотні кошти, авансовані у фонди обігу |
За методами планування |
– нормовані; – ненормовані |
За джерелами формування |
– залучені; – власні та прирівняні до власних; – інші |
Залежно від ліквідності |
– абсолютно ліквідні кошти; – швидко реалізовані оборотні кошти; – повільно реалізовані оборотні кошти |
Залежно від ступеня ризику вкладання капіталу |
– оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень; – оборотний капітал з середнім ризиком вкладень; – оборотний капітал з високим ризиком вкладень |
Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства |
– оборотні кошти в запасах; – кошти; – розрахунки; – інші активи |
Залежно від матеріально-речовинного утримання |
– предмети праці; – готова продукція і товари; – гроші і кошти в розрахунках |
Рис. 6.2. Класифікація оборотних коштів