Фінанси підприємств – Aзаренкова Г. М. – 10.1. Зміст, завдання та методи фінансового планування
10.1. Зміст, завдання та методи фінансового планування
Можливість і необхідність планування як певного виду діяльності управлінського персоналу зумовлені загальними умовами господарювання. За допомогою планування зводиться до мінімуму невизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки для суб’єкта господарювання.
У сучасних умовах роль фінансового планування принципово змінилася на відміну від часів централізовано керованої економіки. Зараз підприємства самі зацікавлені в тому, щоб реально оцінювати свій фінансовий стан сьогодні та на найближчу перспективу, по-перше, щоб досягти успіху в своїй господарській діяльності; по-друге, щоб своєчасно виконати свої зобов’язання перед бюджетом, соціальними фондами, банками та іншими кредиторами, тим самим захистивши себе від штрафних санкцій.
Для цього необхідно заздалегідь розрахувати доходи і витрати, врахувати наслідки інфляції, зміни ринкової кон’юнктури, порушення договірних зобов’язань партнерами.
Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.
Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.
Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
– забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
– установлення раціональних фінансових відносин з суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;
– визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінювання раціональності його використання;
– виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
– здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.
Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:
– які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;
– які джерела їх надходження;
– чи достатньо засобів для виконання запланованих завдань;
– яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;
– як повинен здійснюватись розподіл прибутку на підприємстві;
– як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
Фінансове планування пов’язане з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартості продукції. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів.
1. Принцип фінансового співвідношення строків (золоте банківське правило) – отримання і використання коштів має здійснюватись у встановлені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати за рахунок довгострокових залучених коштів.
2. Принцип платоспроможності – планування грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства. У цьому випадку у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для забезпечення погашення короткострокових зобов’язань.
3. Принцип рентабельності капіталовкладень – для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансування (фінансовий лізинг, інвестиційний селенг та ін.)
4. Принцип збалансованості ризиків – особливо ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.
5. Принцип пристосування до потреб ринку – для підприємства важливо враховувати кон’юнктуру ринку та свою залежність від надання кредитів.
6. Принцип максимальної рентабельності – доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну рентабельність.
Методи фінансового планування – це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою кількох методів. До них належать:
1) балансовий;
2) нормативний;
3) розрахунково-аналітичний;
4) оптимізація планових розрахунків;
5) економіко-математичне моделювання.
Балансовий метод – полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при прогнозі надходжень і виплат їх грошових фондів, квартального плану доходів та витрат, платіжного календаря та ін.
Нормативний – полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.
Розрахунково-аналітичний – планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.
Оптимізація планових розрахунків – полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків. З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводять їх оптимізацію. Для цього можуть використовуватись різні критерії вибору:
– максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;
– мінімум фінансових витрат;
– мінімум поточних витрат;
– мінімум вкладень капіталу за максимально ефективного результату;
– максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Економіко-математичне моделювання – дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.