Фінанси – Лондар С. Л. – 7.4. Регулювання бюджетних відносин
В 1992-2000 роках процес формування місцевих бюджетів регулювався Законом України “Про бюджетну систему”, який визначав, що структура місцевих бюджетів відповідає схемі адміністративного розподілу держави. Головним принципом формування міжбюджетних трансфертів було покриття різниці між плановими видатками та доходами місцевих бюджетів, що здійснювалось шляхом встановлення диференційованих нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, так званих регулюючих податків.
З 2001 року в Україні запроваджено формульний підхід розподілу міжбюджетних трансфертів, що є одним з основних елементів в системі міжбюджетного регулювання.
Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями, покладеними на державну владу на органи місцевого самоврядування та бюджетними ресурсами, які можуть акумулюватися у відповідні бюджети.
З метою регулювання міжбюджетних відносин використовуються міжбюджетні трансферти, за допомогою яких досягається однакова забезпеченість витрат в кожному регіоні. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм (пов’язаних із соціальним захистом та виконанням інвестиційних проектів). Сума міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків видаткових потреб бюджету та його потенційних доходів.
Доходні можливості бюджету визначаються на основі розрахунку кошика доходів бюджету, що представляє собою сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що закріплені за місцевим бюджетом та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Наступним етапом розраховується індекс відносної податкоспроможності, який представляє собою відношення середніх доходів на душу населення міста (району) до середнього показника доходів на душу населення по країні в цілому. Потім очікувані доходи бюджету на душу населення коригуються на цей індекс. Розрахунок трансфертів за допомогою формули забезпечує прозорість процесу їх розподілу, а також визначення обсягів доходів та видатків бюджетів адміністративно-територіальних одиниць.
Міжбюджетні трансферти можуть бути як позитивними, тобто такими, які передбачають одержання коштів відповідним бюджетом в процесі бюджетного регулювання, так і негативними, які передбачають вилучення доходів з місцевого бюджету до державного бюджету.
Міжбюджетні трансферти поділяють на такі види:
– дотації вирівнювання;
– субвенції;
– кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
– інші дотації.
Дотації вирівнювання – це кошти, що виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покривають видатки місцевих бюджетів.
Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт, який призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.
На нашу думку, застосування формульного підходу розподілу трансфертів виявило багато проблемних питань, а саме: щорічне внесення змін до методики розрахунку міжбюджетних трансфертів, відсутність фінансових стимулів для підвищення доходної частини місцевих, районних бюджетів та відсутність самостійності щодо соціально-економічного розвитку органів місцевого самоврядування.
Політика удосконалення міжбюджетних відносин в Україні повинна відбуватися у контексті зміцнення доходної частини місцевих бюджетів, які є фундатором усієї бюджетної системи і фінансовою основою органів місцевого самоврядування. Крім того пропозиціями щодо поліпшення процедури міжбюджетних відносин можуть бути:
– внести зміни до формули розрахунку трансфертів з метою застосування механізмів стимулювання зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходного потенціалу;
– передачу більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфері формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;
– розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах;
– перерозподіл бюджетних коштів між державним та місцевим бюджетами здійснювати таким чином, щоб перевага надавалась місцевим бюджетам у зведеному бюджеті Україні.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)