Фінанси – Лондар С. Л. – 4.2. Фінансові ресурси підприємств. Джерела формування фінансових ресурсів
Загалом під терміном “ресурс” розуміють засоби, які, після певних перетворень і застосування, дозволяють отримати бажаний результат. Широко “фінансові ресурси” – це кошти, які можуть бути спрямовані на виконання визначених завдань відповідно до певного плану, і дозволяють отримати бажаний економічний результат.
Погляди українських вчених, які досліджували економічну сутність фінансових ресурсів, є різними.
У В. М. Опаріна та Ю. М. Воробйова фінансові ресурси ототожнюються з капіталом суб’єктів господарювання. Це ототожнення дещо дискусійне. Згідно з визначенням капіталу – це загальна величина коштів підприємства у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, що приносить дохід. Капітал складається з декількох частин: 1) фінансовий капітал (складова, виражена у формі фінансових інструментів); 2) виробничий капітал (складова, виражена у матеріальній майновій формі); 3) інтелектуальний капітал (складова, виражена у формі оформлених заявок, патентів, товарних знаків тощо). В умовах ринкової економіки не все зазначене приносить дохід і не все зазначене відображається у стандартній фінансовій звітності, отже не є фінансовим ресурсом.
А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк розглядають фінансові ресурси як сукупність централізованих і децентралізованих коштів у розпорядженні суб’єктів господарювання, які є джерелом виробничого і соціального розвитку.
О. Д. Василик, К. В. Павлюк фінансові ресурси характеризують як грошові нагромадження і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення неперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб.
В. Г. Бєлоліпецький подає визначення фінансових ресурсів як частини грошових коштів отриманих від доходів і зовнішніх надходжень, що призначені для здійснення фінансових зобов’язань та витрат з метою забезпечення розширеного виробництва. На наш погляд, це найбільш вдале визначення фінансових ресурсів, оскільки їх структура пов’язується із призначенням, створюється основа для управління і ефективного використання фінансових ресурсів з єдиних позицій.
Отже, під фінансовими ресурсами підприємств будемо розуміти сукупність коштів з фондів підприємств та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для провадження підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва.
Існують певні особливості щодо формування фінансових ресурсів підприємства залежно від індивідуальних особливостей суб’єкта господарювання, який розглядається. Отже структура фінансових ресурсів, на підприємствах різноманітних форм власності, є досить різною.
Загальний обсяг фінансових ресурсів кожного підприємства формують такі складові: статутний капітал, резервний капітал, амортизаційний капітал, додатковий капітал (в тому числі створений у зв’язку з індексацією основних засобів), нерозподілений (тимчасово невикористаний) прибуток, кредиторська заборгованість – короткострокова заборгованість підприємства, що включає перехідну заборгованість із заробітної плати, відрахувань до бюджету та централізованих фондів, відрахувань на соціальне страхування, а також обсяг коштів за виданими векселями.
Фінансові ресурси підприємств за джерелами їх формування прийнято поділяти на дві групи: власні та позикові.
Власні фінансові ресурси – це базова частина фінансових ресурсів підприємства. Складовими власних фінансових ресурсів є статутний фонд або статутний капітал фірми, додатковий капітал, фонд амортизаційних відрахувань, резервний фонд, нерозподілений прибуток.
Статутний капітал – сплачена та зареєстрована початкова сума капіталу підприємства, виражена у грошовому еквіваленті, сформована для забезпечення старту діяльності підприємства як сукупність внесків засновників у майно підприємства при його утворенні та за рахунок випуску і подальшого продажу акцій. За час функціонування суб’єкта господарювання його статутний капітал може дробитися, зменшуватися і збільшуватися, в тому числі і за рахунок використання для капіталізації (збільшення обсягу активів підприємства) частини внутрішніх фінансових ресурсів підприємства. Особливості формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності наведено в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Особливості формування статутного капіталу для підприємств різних форм власності
| Організаційно-правова форма підприємства | Джерела формування та розмір статутного капіталу | Участь в розподілі прибутку | Відповідальність за зобов’язаннями підприємства та участь у розподілі майна при ліквідації товариства |
| Державне підприємство | Статутний капітал державного підприємства формується за рахунок коштів державного бюджету. Розмір статутного капіталу на законодавчому рівні не обмежений. | Розподіляється Фондом державного майна, згідно із статутом підприємства. | Відповідають всім своїм майном, при ліквідації майно повертається власнику. Якщо майно на 100 % є власністю держави, то при ліквідації повертається державі. |
| Приватне підприємство | Статутний капітал приватного підприємства формується за рахунок внесків приватних осіб. Обсяг початкових внесків не обмежено. | Порядок розподілу прибутку визначається власником приватного підприємства. | Відповідають всім своїм майном. При ліквідації приватного підприємства майно повертається власнику. |
| Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) | Статутний капітал ЗАТ формується за рахунок продажу акцій лише серед засновників та працівників товариства. Статутний капітал ЗАТ не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам | Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими володіє акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається та розподіляється серед власників акцій у вигляді дивідендів. | Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства. |
| Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) | Статутний капітал ВАТ формується за рахунок продажу акцій, як серед засновників та працівників товариства, так і шляхом відкритої купівлі на фондовій біржі. Статутний капітал ВАТ може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам | Прибуток розподіляється залежно від виду акцій, якими ВОЛОДІЄ і акціонер. Частина чистого прибутку, що залишається, розподіляється серед власників акцій у вигляді | дивідендів. | Відповідають всім своїм майном у межах акцій, якими вони володіють. При ліквідації ЗАТ майно розподіляється серед засновників в порядку і на умовах, передбачених законодавством і статутом товариства. |
Продовження таблиці 4.1
| Організаційно-правова форма підприємства | Джерела формування та розмір статутного капіталу | Участь в розподілі прибутку | Відповідальність за зобов’язаннями підприємства та участь у розподілі майна при ліквідації товариства |
| Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) | Статутний капітал TOB формується за рахунок внесків і майна засновників. Статутний капітал TOB не може бути менше, ніж сума, що еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам | Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників. | Всі засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків. У разі ліквідації TOB майно розподіляється пропорційно внескам засновників. |
| Командитне товариство | Статутний капітал командитного товариства формується за рахунок внесків засновників. Початкові внески не обмежені. | Прибуток розподіляється пропорційно внескам засновників. | Всі засновники несуть відповідальність всім своїм майном, яке їм належить. У разі ліквідації командитного товариства майно розподіляється пропорційно внескам засновників. |
Амортизація – це поступове перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції (товарів, робіт, послуг) протягом строку корисного використання об’єкту основних засобів. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначається: “Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань”. Це означає, що амортизація приводить до зменшення оподаткованого прибутку і, отже, до зменшення податкових виплат. Таким чином у підприємства залишаються додаткові кошти, які воно може витратити на оновлення виробничого капіталу.
Амортизаційні кошти надходять підприємству як складова виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання вже як джерела відтворення вартості основних засобів. Деякий час вони є вільними, тому можуть перебувати на банківських рахунках і приносити дохід, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби. Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання нового обладнання і його монтаж, а також витрати на реконструкцію і модернізацію основних засобів. Виходячи з цього самим підприємством вибирається система нарахування амортизації. причому вона побудована за різними, несхожими між собою принципами в системі податкового обліку (для цілей оподаткування) та в системі бухгалтерського обліку (за П(С)БО 7).
Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, порядок нарахування амортизації диференційовано за групами основних засобів. Загальним для всіх груп є метод нарахування амортизації, а саме – від залишкової вартості основних засобів. Законодавством установлені такі норми амортизації у відсотках до балансової (тобто залишкової) вартості кожної з чотирьох груп основних засобів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал): перша група – 2 відсотка, друга група – 10 відсотків, третя група – 6 відсотків, четверта група – 15 відсотків.
Нарахування амортизації здійснюється за кожним інвентарним об’єктом основних засобів групи 1 (будівля, споруда тощо) і за сукупною балансовою вартістю відповідно групи 2 і групи 3 – незалежно від балансової вартості кожного об’єкта (верстат, машина, прилад тощо) і часу введення його в експлуатацію, група 4 – ЕОМ, комп’ютерна техніка, мобільний та стільниковий зв’язок.
Для правильного нарахування податкової амортизації підприємства мають насамперед додержуватися встановленого податковим законодавством порядку визначення балансової вартості групи основних засобів (а для першої групи – кожного інвентарного об’єкта) на початок звітного періоду (кварталу). Вона визначається такою формулою:
Де: Бв – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
Пв – сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
Вп – сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
Ап – сума амортизаційних відрахувань за період, що передував звітному.
Резервний капітал – обсяг резервів, що створюються відповідно до чинного законодавства за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (5 % суми чистого прибутку щорічно аж до досягнення величини резервного капіталу 25 % від розміру статутного капіталу).
Додатковий капітал складається з емісійного доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; безоплатно одержаних необоротних активів тощо.
Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка утворюється після вирахування із загальної суми прибутків обов’язкових платежів – податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків і інших обов’язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні фірми і розподіляється за рішеннями її керівних органів.
До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов’язань підприємства за розрахунками:
Суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету;
– суму заборгованості за внесками в позабюджетні фонди;
– суму заборгованості підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
– суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальшої поставки продукції, виконання робіт та надання послуг тощо.
Залучені позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються в формі:
– банківських кредитів і позик;
– коштів від випуску і продажу облігацій фірми;
– позик від інших небанківських суб’єктів ринку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)