Фінанси – Лондар С. Л. – 2.3. Найважливіші державні фінансові інститути з регулювання та управління фінансовою системою
До найважливіших фінансових інститутів-регуляторів у будь-якій країні відносять центральні органи влади, що визначають бюджетне регулювання і монетарне регулювання.
В Україні регулювання бюджетної сфери покладено на Міністерство фінансів України, а монетарне регулювання покладено на Національний банк України.
Статус Міністерства фінансів України (Мінфін) визначено в “Положенні про Міністерство фінансів України”, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837. В Положенні зазначаються особливості цього центрального органу виконавчої влади. Зокрема, визначено статус фінансового органу – Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і каміння.
Відповідно до статусу сформулювало основні завданнями Мінфіну. Серед головних і найзагальніших – забезпечення єдиної державної фінансової політики в сфері бюджету, податків, митної справи з метою концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України. В цьому контексті на Мінфін покладено здійснення загального керівництва діяльністю Державної податкової адміністрації, Держмитслужби, Голова КРУ, Державного казначейства. Мінфін у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством, а також організовує і контролює їх виконання. Рішення Мінфіну, прийняті у межах його повноважень, обов’язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Мінфін відповідно до основної функції – формування єдиної державної фінансової політики в сфері бюджету, податків, митної справи – виконує такі, покладені на нього, завдання:
1) бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України;
2) визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів і видатків бюджету, обсяг його фінансування для підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету України;
3) готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік разом із пропозиціями щодо визначення строку і порядку його розгляду в Кабінеті Міністрів України;
4) готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України;
5) розробляє та доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, визначає порядок і строк їх подання;
6) здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством;
7) здійснює методичне керівництво з питань складення та виконання бюджету;
8) регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними цільовими фондами;
9) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення міжбюджетних відносин;
10) коригує показники фінансової бази пенсійної системи, забезпечує її збалансованість та стабільність;
11) забезпечує у межах своїх повноважень організацію та здійснення контролю за інвестуванням пенсійних коштів і виконанням пенсійних програм;
12) координує у межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов’язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (обов’язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів;
13) проводить аналітичні дослідження впливу державної податкової політики на темпи макроекономічного зростання;
14) розробляє пропозиції щодо формування державної податкової політики, визначає порядок подання центральними та місцевими органами виконавчої влади матеріалів для проведення аналізу ефективності податкової системи і пропозицій щодо її удосконалення;
15) прогнозує на поточний період і на перспективу податкові надходження до бюджету, готує пропозиції щодо ефективного розподілу фінансових ресурсів для забезпечення державних витрат;
16) розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України програми державних запозичень, бере участь в організації роботи, пов’язаної із залученням фінансових ресурсів в економіку України відповідно до законодавства;
17) здійснює у межах своїх повноважень операції з державним боргом з метою погашення та обслуговування державних боргових зобов’язань;
18) подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів;
19) визначає порядок отримання короткотермінових позичок Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету;
20) здійснює в установленому порядку випуск облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів, передбачених законодавством, визначає обсяг їх емісії за строком погашення у межах загального обсягу емісії;
21) співпрацює у межах своїх повноважень з міжнародними фінансовими організаціями, укладає з ними за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів України міжнародні договори про отримання позик та надання гарантій, укладає інші договори у межах спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів;
22) бере участь у підготовці заходів, спрямованих на збільшення валютних ресурсів України і забезпечення економного витрачання іноземної валюти. Під час укладання міжнародних договорів готує висновки про фінансові умови і можливі наслідки їх виконання, розробляє разом з Державною податковою адміністрацією відповідно до законодавства проекти міжнародних договорів з питань оподаткування та проводить за дорученням Кабінету Міністрів України у межах своїх повноважень переговори з відповідними органами іноземних держав стосовно їх укладення;
23) готує експертні висновки стосовно визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частину бюджетів і пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та строку набрання ними чинності;
24) проводить експертизу та погоджує кошториси, а також штатні розписи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
25) вживає в установленому законодавством порядку заходів до зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі їх нецільового використання та застосування безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету;
26) погоджує проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби;
27) визначає основні організаційно-методичні засади державного внутрішнього фінансового контролю, дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;
28) забезпечує розроблення та впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ);
29) забезпечує розроблення та затверджує в установленому порядку:
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
Плани рахунків та інструкції про їх застосування підприємствами, установами і організаціями (крім банків і бюджетних установ);
Типові форми регістрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, методичні рекомендації та інші нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємств, установ і організацій (крім банків і бюджетних установ);
Нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб’єктів державного сектора економіки;
30) формує та поповнює Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
31) здійснює державний контроль за обігом та обліком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
32) організовує у межах своїх повноважень виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;
33) забезпечує реалізацію державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснює державний контроль і координує діяльність державних органів у цій сфері, встановлює порядок виробництва, обліку та проведення сертифікаційних випробувань зазначених елементів, їх закупівлі для державних потреб;
34) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці;
35) здійснює ліцензування та проводить перевірку додержання ліцензійних умов суб’єктами господарювання, яким видано ліцензії на провадження господарської діяльності, з:
Виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
Виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;
Випуску та проведення лотерей;
Організації діяльності, пов’язаної з проведенням азартних ігор;
Розроблення, виробництва і проведення сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;
Інших видів господарської діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Затверджує в установленому законодавством порядку за зазначеними видами діяльності ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням;
36) бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення системи органів виконавчої влади та їх структури, а також умов оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, готує пропозиції щодо граничної чисельності і розмірів асигнувань на утримання апарату зазначених органів;
37) встановлює порядок обліку, оброблення і збереження електронної інформації відповідно до законодавства, необхідної для розроблення та реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової та митної політики;
38) здійснює функції постійного органу управління функціональної підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;
Мінфін очолює міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням прем’єр-міністра України. Міністр має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Для прикладу, на рис. 2.1 приведена структура Міністерства фінансів України, чинна в 2008 році. Як видно, міністр безпосередньо працює з декількома підрозділами, зокрема – тими, які займаються кадровою роботою, інформаційно-аналітичним забезпеченням, патронатною службою тощо. Іншими підрозділами міністр керує через своїх заступників. Кожен із них має в безпосередньому підпорядкуванні ряд департаментів, будь-який департамент складається із окремих відділів.
В окремих випадках замість департаментів утворені управління. До департаментів, які, безпосередньо, пов’язані із формуванням проекту бюджету та контролю за його виконанням, відносяться департамент доходів, департамент державного бюджету, департамент місцевих бюджетів та інші.
Рис. 2.1. Структура Міністерства Фінансів України у 2008 році
Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України “Про Національний банк України”. Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності, а також статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, який є державною власністю і служить для забезпечення зобов’язань Національного банку України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України основною функцією центрального банку держави – Національного банку України (НБУ) – є забезпечення стабільності грошової одиниці – гривні. Для виконання своєї основної функції НБУ контролює діяльність і забезпечує стабільність функціонування банківської системи, для чого використовуються інструменти визначення та встановлення рівня облікової ставки, обов’язкового резервування та інші. Згідно із Законом України “Про Національний банк України ” НБУ є особливим центральним органом державного фінансового управління, емісійним центром, він здійснює в контексті своєї основної функції єдину державну фінансову політику в галузі організації грошового обігу, кредитування, організації міжбанківських розрахунків, визначення і підтримки курсу гривні щодо валют інших країн. Для цього Національний банк України має в своєму розпорядженні резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали, він накопичує золотовалютні резерви і здійснює при необхідності операції з ними та банківськими металами. Національний банк України визначає вид національних грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів.
В контексті своєї основної функції Національний банк України виконує такі завдання:
1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2. монопольно здійснює емісію національної валюти України (гривні) та організує її обіг;
3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування (передачі національної грошової одиниці банкам на визначених обліковою ставкою умовах);
4. встановлює для банків єдині правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8. здійснює банківське регулювання та нагляд;
9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування для формування адекватної валютної політики;
13. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
14. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Національний банк України очолює Голова НБУ, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням прем’єр-міністра України. Голова має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Для прикладу, на рис. 2.2 приведена структура НБУ, чинна в 2008 році. Як видно, Голова НБУ безпосередньо працює з декількома підрозділами, зокрема – тими, які займаються кадровою роботою, патронатною, юридичною службою тощо. Іншими підрозділами Голова керує через своїх заступників. Кожен із них мас в безпосередньому підпорядкуванні ряд департаментів, будь-який департамент, в свою чергу, складається із окремих відділів. В окремих випадках замість департаментів утворені управління. До департаментів, які, безпосередньо, пов’язані із формуванням грошово-кредитної політики, відносяться департамент монетарної політики, департамент управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку, департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу, департамент банківського регулювання і нагляду.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)