Фінанси – Лондар С. Л. – 17.4. Інформаційне та аналітичне забезпечення діяльності фінансових установ в Україні

Кожна держава, у тому числі й Україна, формує свою інформаційну політику – цілеспрямовану сукупність заходів і дій для забезпечення необхідного рівня розвитку та безпеки національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури, загальнодоступності її послуг для громадян країни.

Основними напрямами державної політики в цій сфері є:

– створення національних систем і мереж телекомунікацій;

– інформатизація стратегічних напрямів розвитку економіки, безпеки та соціальної сфери держави;

– створення нормативно-правової бази інформатизації, включно з системою захисту авторських прав і особистої інформації;

– розроблення національних стандартів у галузі інформатизації;

– формування комп’ютерної мережі освіти, науки та культури як частини всесвітньої інформаційної мережі;

– сприяння виробництву і освоєнню виробів сучасної обчислювальної техніки і телекомунікації;

– створення системи інформаційно-телекомунікаційного забезпечення міждержавного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров’я, боротьби з міжнародною злочинністю, гідрометеорології тощо.

Стратегія і головні принципи діяльності української держави в галузі інформатизації викладено в Національній програмі інформатизації, також в Законах України: “Про інформацію” від 02.10.1992 року, “Про науково-технічну інформацію” (від 25.06.1993 року), “Про захист інформації в автоматизованих системах” (від05.07.1994 року); “Про електронні документи та електронний документообіг” (від 22.05.2003 року), “Про електронний цифровий підпис” (від. 22.05.2003 року), “Про телекомунікації” (від 18.11.2003 року) та інших законодавчих та нормативних актах.

В державному секторі широко використовуються комп’ютерні технології для створення електронного документообігу, інформаційні системи для забезпечення діяльності сфери фінансів, зокрема автоматизована система фінансових розрахунків Міністерства фінансів України, автоматизована інформаційна система “Податки”, автоматизована інформаційна система “Казна”, система міжбанківських електронних платежів Національного банку України тощо. Розглянемо окремі з них.

Забезпечення електронного документообігу.

Інформація, що циркулює в системі управління, об’єднується в смислові групи і фіксується на конкретному матеріальному носію. Таке об’єднання носить назву документування, а сам носій інформації відповідно визначається як документ.

Документообіг – процес проходження документів усередині системи управління від джерела їх формування до кінцевого використання.

Документи можуть поділятися на: – документи загального призначення (управління) – накази, інструкції, циркулярні листи, розпорядження;

– специфічні для діяльності об’єкта, які можуть бути вхідними, вихідними та внутрішніми.

Система документообігу має надавати можливість підготовки документів, а також вхідного і вихідного контролю, обліку проходження документів, ведення архівів та перетворення форматів. Документ є головним засобом подання інформації для юридичного оформлених відомостей про об’єкт управління. Документи становлять основну частину інформаційних потоків у системі управління.

Уніфікована система первинної документації (УСД) це комплекс взаємопов’язаних форм документів і процесів документування даних і документообігу, які відповідають єдиним правилам та вимогам і є засобом реалізації інформаційних процесів для документованого обміну даними при управлінні народним господарством.

На сьогодні в Україні уніфікована система документації включає 16 уніфікованих підсистем документації та 4500 уніфікованих форм документів (планової, звітно-статистичної, первинно-облікової, організаційно-розпорядчої, розрахунково-грошової документації та і 11.). Відбувається докорінна зміна самої технології документування і документообігу завдяки застосуванню нових комп’ютерних технологій, що базуються на використанні спільної інформаційної бази, створенні автоматизованих робочих місць, використанні мережних технологій обміну даними.

У Законі України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003 року дано визначення поняття “електронний документ” та регламентовано основні засади електронного документообігу.

Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, без спотворень переданий, збережений і перетворений у візуальну форму (на екран чи на папір).

Обов’язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис. Його визначення вказано у Законі України “Про електронний цифровий підпис”: електронний цифровий підпис – вид підпису, що отримується шляхом криптографічного перетворення набору електронних даних, підпис додається до цього набору, логічно з ним поєднується, дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Він прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

– електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;.

– під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

– особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Сертифікат ключа видається центром сертифікації ключів, який засвідчує підписувану чинність і належність відкритого ключа.

Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у паперовій формі.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документообіг – це послідовність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням супроводжуючих перевірок цілісності та підтвердження факту одержання таких документів.

При зберіганні електронних документів обов’язкове додержання таких вимог:

– інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

– має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

– повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

Автоматизована система фінансових розрахунків Міністерства фінансів України.

Організаційна структура автоматизованої системи фінансових розрахунків (АСФР) відповідає адміністративно-територіальному принципу поділу, який діє в Україні. У цій структурі виокремлюють три рівні ієрархії, для яких здійснюється автоматизація фінансових розрахунків: загальнодержавний – Міністерство фінансів України; регіональний – фінансові управління областей та Мінфін Автономної Республіки Крим; районний – районні (міські) фінансові управління, відділи.

Методи, засоби й організація комп’ютеризації управління бюджетним процесом зумовлюються єдністю бюджетної системи України; узгодженістю структури Міністерства фінансів та інших фінансових органів; класифікацією доходів і видатків бюджету, яка відображає їх фінансово-економічний та соціальний зміст; методологією формування та виконання державного бюджету.

Бюджетний процес, який здійснюється за участі фінансових органів, є складним комплексом розрахункових, облікових, контрольних, аналітичних та організаційних процедур, спрямованих на реалізацію функцій фінансово-бюджетного планування, обліку виконання бюджету й контролю виконання фінансових планів, а також аналізу фінансово-господарської діяльності міністерств, відомств, державних підприємств, організацій і установ.

Виокремлюють чотири складові – функціональні підсистеми АСФР:

– “Зведені розрахунки бюджету”;

– “Державні доходи”;

– “Фінанси галузей економіки”;

– “Видатки бюджетних установ і закладів”.

Кожна з підсистем має певне цільове призначення, в межах неї здійснюється управлінський цикл, що реалізується в певній послідовності через функції управління: облік, контроль, складання звітності, аналіз виконання кошторису, внесення змін до кошторису тощо.

Перша складова – функціональна підсистема “Зведені розрахунки бюджету” є головною підсистемою АСФР, що забезпечує зведене фінансове планування і загальний контроль за виконанням бюджету. Інші підсистеми їй підпорядковані і забезпечують фінансове планування та контроль за виконанням бюджету в розрізі галузей економіки, джерелами надходження коштів і напрямками бюджетних видатків.

В межах другої складової “Державні доходи” функціональної структури АСФР виокремлюють чотири блоки: “Планування і прогнозування”, “Зміна плану”, “Облік, контроль і звітність”, “Аналіз”.

Блок “Планування і прогнозування” призначений для розв’язування задач з варіантних розрахунків показників бюджету при його формуванні, тобто на основі розрахункових показників в розрізі окремих міністерств або закладів отримуються зведено-аналітичні показники, що характеризують Державний бюджет України в цілому, а також матеріали для його обгрунтування. На стадії формування контрольних цифр бюджету в цьому блоці виконуються й прогнозні аналітичні розрахунки показників бюджету та зведеного фінансового балансу держави, що грунтуються на існуючих прогнозах динаміки різноманітних соціально-економічних процесів.

У блоці “Зміна плану” розв’язуються задачі з урахування змін показників фінансових планів у зв’язку зі змінами, які вносяться в установленому порядку щодо макроекономічних показників, порядку фінансування заходів.

Блок “Облік, контроль і звітність” призначений для розв’язування задач обліку й контролю за виконанням бюджету, а також для укладання звітності щодо його виконання.

Блоком “Аналіз” розв’язуються задачі аналізу виконання бюджету, планів державних доходів, фінансово-господарської діяльності міністерств і відомств, підзвітних їм підприємств і організацій, використання засобів на соціально-культурні заходи та управління, подаються оцінки очікуваного виконання планів. Інформація використовується для контролю за ходом виконання бюджету і для перспективного планування.

Автоматизована система фінансових розрахунків Мінфіну використовує такі основні елементи:

– систему показників;

– засоби формалізованого опису даних;

– систему документації;

– інформаційний фонд;

– систему ведення.

Система показників АСФР є сукупністю окремих показників, що взаємопов’язані між собою, і використовуються для контролю за реалізацією основних функцій фінансової системи. Система показників є методологічною основою, на якій будується формалізований опис даних, інформаційні масиви, уніфікована система документації.

Засоби формалізованого опису даних призначені для суворо однозначного і формалізованого опису бюджетної інформації у процесі її автоматизованої обробки базуються на положеннях Єдиної системи класифікації і кодування показників (ЄСКК). Остання є частиною інформаційного забезпечення АСФР і становить комплекс взаємопов’язаних класифікаторів, пристосованих для безпосереднього комп’ютерного оброблення інформації з автоматизованою системою її ведення. Єдина система класифікації і кодування показників АСФР є частиною (підсистемою) Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Система документації – це сукупність взаємопов’язаних типів документів, що відповідають єдиним правилам та вимогам і містять тематичну інформацію щодо укладання й виконання Державного бюджету України, планування видатків, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності бюджетних установ, складання звітності державних підприємств і господарських організацій з використанням комп’ютерної техніки. У АСФР виокремлюють три типи документів залежно від їх функціонального призначення: управлінські документи, що містять інформацію, потрібну для розв’язування конкретних управлінських задач на різноманітних рівнях фінансової системи; уніфіковані форми документів (УФД) з інструкціями щодо їх заповнення, що слугують основою для створення управлінських документів; організаційно-методичні документи, котрі регламентують процедуру розроблення уніфікованих форм документів за єдиними вимогами та правилами.

Управлінські документи АСФР являють собою певну сукупність фінансових, планових, звітно-статистичних, розрахунково-грошових та інших подібного типу документів, сформованих на основі уніфікованої системи документації (УСД), що містять необхідний і достатній набір показників для реалізації завдань АСФР. Управлінські документи класифікуються на основі єдиної методики побудови уніфікованих систем документації і регламентації обігу інформації між рівнями АСФР та іншими автоматизованими інформаційними системами.

Уніфіковані форми вхідних і вихідних документів утворюють масиви, скомплектовані залежно від мети їх використання, належності до конкретного класу задач, до підсистеми або до всіх задач кожного структурного рівня АСФР. Масиви уніфікованих форм документів можуть складатися з окремих форм або бути зброшуровані в альбоми. Слід зауважити, що до масивів уніфікованих форм документів включаються лише ті форми, які затверджені в установленому порядку (державна або відомча реєстрація). З масивів уніфікованих форм документів можна, при необхідності, виділити форми документів, затверджені Міністерством фінансів України, та форми, затверджені іншими міністерствами і відомствами.

Організаційно-методичні документи, що складають третій тип документів уніфікованої системи документації АСФР, регламентують розроблення уніфікованих форм документів, їхню реєстрацію та ведення на всіх рівнях АСФР. Використання цих документів забезпечує єдину методологію створення уніфікованої системи документації АСФР. До її складу включено державні стандарти, положення, інструкції, розроблені й чинні на сьогодні, а також ті, які щойно розробляються (класифікатор фінансової документації, переліки форм вхідних і вихідних документів і т. ін.).

Автоматизована система ведення класифікаторів (АСВК) призначена для централізованого створення й ведення масивів кодових позначень і текстів всіх категорій класифікаторів, що входять у Єдину систему класифікації і кодування показників АСФР, з метою їх використання для інформаційно-довідкового обслуговування абонентів і забезпечення різноманітних етапів технологічного процесу оброблення даних в АСФР.

На сьогодні більшість практичних задач АСФР виконується підсистемою “Зведені розрахунки бюджету”, серед яких “Зведення балансів прибутків і видатків господарських органів та розробка аналітичних таблиць до бюджету”, “Укладання розпису прибутків і видатків бюджету”, “Укладання звітності про виконання бюджету” тощо. Логічним продовженням цих робіт є розрахунки, здійснювані функціональним блоком “Облік, контроль і звітність” в частині автоматизації комплексу задач “Бухгалтерський облік виконання бюджету”.

Розв’язування задачі “Облік асигнувань державного бюджету” побудоване так, щоб масиви вихідних документів формуються автоматично в міру заповнення бази даних під час розв’язування задач функціональних блоків “Планування і прогнозування”, “Зміна плану”, “Складання розпису прибутків і видатків державного бюджету” і “Облік змін і складання уточненого розпису прибутків і видатків державного бюджету”. Уточнення до бази даних можуть вноситися за допомогою клавіатури з одночасним відображенням на дисплеї. Розв’язування задачі має оперативний характер і виконується в міру надходження змін.

Розв’язування задачі “Облік відкритих кредитів по міністерствах і відомствах” дозволяє користувачеві в діалоговому режимі облікувати відкриті кредити по міністерствах і відомствах у рамках кодів бюджетної класифікації.

Розв’язування задачі “Облік асигнувань державного бюджету” передбачає автоматичне формування масивів вихідних документів в міру заповнення бази даних під час розв’язування задач функціональних блоків “Планування і прогнозування”, “Зміна плану”, “Складання розпису прибутків і видатків державного бюджету” і “Облік змін і складання уточненого розпису прибутків і видатків державного бюджету”. Тут також передбачена можливість уточнення бази даних, що може вноситися за допомогою клавіатури з одночасним відображенням на дисплеї.

Інформаційна система державної податкової служби України.

Податкова служба є однією із головних складових податкової системи України, представляє собою сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків та інших платежів до державного і місцевого бюджетів і складається з Головної державної податкової адміністрації (ДНА) України, податкових адміністрацій областей, районів, міст і районів у містах.

АІС податкової служби є трирівневою розподіленою системою, що передбачає оброблення даних в районних державних податкових інспекціях (ДПІ), обласних ДНА, ДПА України та обмін інформацією між ними.

ДШ районного рівня здійснюють збір, реєстрацію й оброблення інформації про платників податків та платежі в бюджет.

ДПА області узагальнює, аналізує інформацію, яку надсилають їй районні ДПІ і надсилає її у ДПА вищого рівня.

На підставі цієї інформації органи законодавчої та виконавчої влади мають змогу оцінювати виконання доходної частини бюджету України, а також робити висновки про те, як працюють закони, що регламентують сплату того чи іншого податку.

Основні джерела надходження інформації в податкову службу: платник податків, фінансові відділи держадміністрації, банки, підрозділи Державного казначейства України: платники у встановлений термін подають в податкові органи відповідні звітні документи про господарську діяльність, а банки, казначейства та фінвідділи – інформацію про надходження податків і платежів до бюджету, відкриття чи закриття рахунків платників тощо.

Для чіткого розмежування податкових надходжень у класифікації визначено розділи, на які відповідно зараховуються види податків та платежів: платежі, що об’єднані в одну групу; платежі від окремих груп платників. Водночас більшість розділів бюджетної класифікації поділяються на параграфи, що відповідають окремим податкам, установленим на конкретні види продукції (товарів), категоріям платників або видам податків та інших обов’язкових платежів. Вказівки про порядок зарахування конкретних податків та платежів на визначені розділи, параграфи й види бюджетів містяться в законодавчих та інших нормативних актах, що регулюють порядок нарахування й сплати цих платежів.

Для забезпечення правильного зарахування податків та інших платежів податкові органи подають до кредитних установ перелік платників, перелік сплачуваних ними платежів із вказівкою, до якого бюджету і на які підрозділи бюджетної класифікації вони мають зарахуватися. Для ведення обліку розроблено ряд форм облікової документації та звітності.

За податками з юридичних осіб у податкових органах щороку відкриваються особові рахунки по діючих підприємствах – з початку року; по щойно організованих – із моменту прийняття їх на облік як платників; по підприємствах, які з будь-яких причин не стали на облік у податкових органах, – з часу нарахування та сплати податків. Особові рахунки відкриваються на кожне підприємство і за кожним видом податків окремо.

В особовому рахунку конкретного платника щодо кожного строку сплати платежів зазначається дата, сума платежу, що відповідає сумі, вказаній у поданій підприємством довідці про розміри авансових платежів. В особовому рахунку робляться також записи про доплати і додатково нараховані суми платежів у ході камеральних і документальних перевірок. Щодо кожного строку сплати в особовому рахунку зазначаються суми платежів, що фактично надійшли, виходячи з чого за цим рахунком виводиться допущена підприємством недоїмка і переплата. Недоїмка і переплата показуються також на початок і кінець року.

За несвоєчасну сплату нарахованих податків та інших обов’язкових платежів в усіх особових рахунках платника нараховується пеня, яка відповідає встановленому законодавством розміру за кожен день прострочки платежу, а також вказуються суми нарахованої пені.

Записи в особових рахунках дозволяють визначити обсяг податків та інших обов’язкових платежів, що надійшли. Податкова адміністрація повинна мати також зведені дані про платежі, що надійшли від усіх платників. З цією метою в кожній податковій адміністрації складається зведений реєстр надходжень платежів до бюджету. Такий реєстр ведеться за видами податків та іншими обов’язковими платежами згідно з підрозділами класифікації прибутків і витрат бюджетів.

Записи до реєстру виконуються щодня загальними підсумками за день на підставі документів банків про фактично зараховані до бюджету або виплачені (повернуті) з бюджету за цей день суми. Потім в окремих графах реєстру на кожне перше число місяця вказуються надходження за відніманням суми повернень та виплат, наростаючим підсумком з початку кварталу і з початку року.

За підсумками зведених реєстрів кожна податкова адміністрація, на обліку якої перебувають платники податків, складає звіти про суми податків, що фактично надійшли, а також звіти про недоїмку. Звіти відправляються вищестоящим податковим органам для обліку надходжень платежів і недоїмок в цілому по місту, області, а також в цілому по державі.

Низовою ланкою ДПА є районна податкова адміністрація, функції якої визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Загальна характеристика ЛІС “Податки”.

Інформаційна система ДПАУ грунтується на трьох основних елементах: Перший – центральна база даних податкових органів, включає в себе:

– державні реєстри платників податків юридичних і фізичних осіб;

– реєстри платників ПДВ;

– реєстри прибуткових та неприбуткових організацій, нерезидентів.

Другий – це корпоративна інформаційна телекомунікаційна мережа, яка дає можливість податковим органам використовувати інформацію ЦБД та інформаційних архівів інших міністерств та відомств (митниця, банк, казначейство, держкомстат, мінфін і т. п.).

Третій – це впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури податкової системи.

Фундаментальною основою інформатизації ДПА є створення високоорганізованого інформаційного середовища. Це середовище, з одного боку, повинно включати і об’єднувати у рамках всієї податкової служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп’ютерне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ПЕОМ, бази даних і знань, а з другого боку – забезпечувати можливість створення і використання ефективного системно-аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування вести повсякденну оперативну роботу, здійснювати системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби в цілому і приймати науково-обгрунтовані рішення з реалізації податкової політики України. Наприклад, у відділі документальних перевірок персонал повинен вміти використовувати програмне забезпечення АРМ “Аудит”, АРМ “ФСПД”, звітні

АРми, користуватись інформаційно-пошуковою системою нормативно-правових документів (наприклад, комп’ютерною правовою бібліотекою “Ліга”) та інформацією з файлів баз даних АРМів “Облік платників”, “Держдоходи”, “Облік ПДВ”, ефективно використовувати програмний комплекс MS Office. Тобто, співробітники даного відділу повинні мати практичні навички у використанні вищезгаданих програмних продуктів.

АІС є трирівневою розподіленою, що передбачає оброблення інформації в районних ДПА (нижній рівень), обласних ДПА (середній рівень), у ДПА України (вищий рівень) й обмін інформацією між рівнями системи.

ДПІ районного рівня здійснюють збирання, реєстрацію й оброблення інформації про платників податків та платежі в бюджет. Оброблена інформація передається у ДПА обласного рівня.

У ДПА обласного рівня за допомогою засобів якісного агрегування інформації районного рівня аналізують її і розв’язують задачі регіонального рівня. Оброблену інформацію передають у ДПА вищого рівня.

На рівні головної ДПА України здійснюються автоматизоване збирання та аналіз статистичної інформації, а також податкової інформації загальнодержавного рівня, включаючи автоматизоване управління і супровід БД та програмних продуктів, що експлуатуються в АІАС.

На підставі цієї інформації органи законодавчої та виконавчої влади мають змогу оцінювати виконання доходної частини бюджету України, а також робити висновки про те, як працюють закони, що регламентують сплату того чи іншого податку. Базовою складовою частиною АІС ДПА є система електронного документообігу. Всі ДПА обладнано поштовими вузлами, що працюють у режимі електронної пошти (ЕП). Спільну поштову систему інтегровано з системами документообігу ДПА.

Взаємодія конкретних АРМів у ДПА з корпоративною телекомунікаційною системою забезпечується об’єднанням АРМів у локальні мережі.

Основою інформаційного забезпечення АІАС є централізована еталонна база довідників і класифікаторів. На ній грунтується електронний документообіг ДПА. Централізована БД ДПА України створюється як елемент міжвідомчої системи обміну даними із зацікавленими відомствами та організаціями: Державним комітетом статистики, Міністерством фінансів, Державним митним комітетом, НБУ.

За функціональним призначенням всі довідники та класифікатори централізованої БД поділено на сім груп.

Перша група інформаційно-довідкових даних адміністративно-територіального поділу України включає: класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України; коди областей України і країн СНД; класифікатор районів, міст України; коди районів України; довідник зв’язку ДПА з підпорядкованими їм територіальними одиницями.

Друга група довідників, що характеризують економічну діяльність підприємств, включає: Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України; класифікатор видів економічної діяльності; класифікатор видів організаційно-правових форм; класифікатор форм власності.

Третя (банківська) група класифікаторів включає: список банківських установ України; довідник видів банківських рахунків; довідник видів податків і зборів; довідник глав бюджетної класифікації; довідник кодів валют; довідник курсів валют.

Четверта група галузевих довідників ДПА України включає: довідник ПІБ; довідник назв вулиць.

П’ята група довідників і класифікаторів Державного митного комітету включає: номенклатуру товарів зовнішньоекономічної діяльності; довідник кодів митних органів; довідник видів митних платежів; довідник видів умов постачання; довідник видів транспорту; довідник акцизного збору; довідник ПДВ; класифікатор способів розрахунку; класифікатор документів.

Шоста група довідників законодавчих актів України включає: довідники законів, деталізації законодавчих актів, адміністративних штрафів, фінансових санкцій, типів і кодів ставок акцизного збору; пільг щодо сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Сьома група – це довідники спільного користування: країни світу; коди міністерств; типи й адреси ДПА.

Усі класифікатори і довідники веде управління інформаційним забезпеченням Головного управління АІАС; підтримка їх в актуальному стані (відновлення і відстеження версій БД) здійснюється централізовано. Також централізовано ведуться База Даних Державного реєстру юридичних осіб – платників податків та База Даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Усі відомчі класифікатори та довідники поповнюються і корегуються централізовано, засобами електронного зв’язку їх оперативно передають усім підрозділам ДПА.

Структурним елементом АІАС є АРМи, що забезпечують виконання обліково-розрахункових функцій у всіх підрозділах ДПА. їх приблизно є 50 видів: АРМ податкового інспектора юридичних осіб, АРМ Держреєстру юридичних осіб, АРМ податкового інспектора фізичних осіб, АРМ Держреєстру фізичних осіб, АРМ “Аудит”, АРМ “Банки”, АРМ “Касові апарати”, АРМ “Земля” тощо.

АІС “Податки” включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПА районного рівня у вигляді системи взаємопов’язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь. їх є приблизно 50. Це такі, як

АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників); АРМ обліку надходжень до бюджету (“Держдоходи”); АРМ реєстрації бухгалтерської звітності; АРМ складання звітності; АРМ контроль та аудит; АРМ “Валютна інспекція” тощо. Комп’ютерне забезпечення оформлення митних процедур. Сьогодні на ринку програмних продуктів існує значна кількість пакетів комп’ютерного програмного забезпечення, за допомогою яких здійснюється оформлення митних договорів і ведення баз даних за цими договорами. Серед прикладів пакети фірм АЛЬТА (Росія), СИГМА-СОФТ, пакет QD Professional української фірми “Інтес” тощо. Останній призначений для автоматизованого формування митних вантажних декларацій у середовищі Windows і має такі характеристики:

1) повний комплект довідників із зовнішньоекономічної діяльності (мита, акциз, сертифікація, квотування тощо);

2) автоматичний контроль правильності введення інформації під час редагуванні митної декларації;

3) автоматичний розрахунок митних платежів з урахуванням усіх вимог законодавства (мито, акциз, ПДВ, митні збори та інші платежі);

4) повна перевірка митної декларації за алгоритмами програмного комплексу “Митний інспектор” і більш детальна – за власними алгоритмами;

5) друк декларацій, документів, звітів на будь-яких типах принтерів з можливістю попереднього перегляду, зміни параметрів шрифту тощо;

6) формування електронної копії декларації у форматі програмного комплексу “Митний інспектор”;

7) зчитування електронних копій, підготовлених іншими програмами. Автоматизована інформаційна система “Пенсійне обслуговування99. Управління соціальним захистом населення України здійснюється за ієрархічною системою, в якій виокремлюють три рівні:

– центральний – управління і відділи Міністерства соціального захисту населення України;

– обласний – обласні управління соціального захисту населення;

– районний – районні та міські управління соціального захисту населення та будинки-інтернати.

Однією з головних функцій соціального захисту населення, яка виконується на всіх зазначених рівнях, є пенсійне забезпечення.

Автоматизована інформаційна система “Пенсійне обслуговування” призначена автоматизувати всі процеси з пенсійного обслуговування України, включаючи призначення пенсій, допомоги і компенсаційних витрат, їх нарахування, формування документів для виплати відділеннями зв’язку та Ощадбанками, виконання індивідуальних і масових перерахувань пенсій та допомоги, видачу позовів підприємствам та організаціям за сумами, які виплатили органи соціального забезпечення пенсіонерам через інвалідність, спричинену каліцтвом або професійним захворюванням з вини підприємства.

Автоматизована інформаційна система “Пенсійне обслуговування” районного рівня складається з мережі АРМ для інспекторів з таких питань:

– призначення пенсій та допомоги (введення первинних документів, вибір оптимальних варіантів пенсії, перерахунок пенсії тощо);

– ведення особових справ;

– нарахування пенсій та допомоги;

– утримання з пенсій;

– формування та оброблення документів з виплати пенсій.

Як первинні документи використовуються облікові картки, заяви пенсіонерів, довідки про інвалідність, копії дипломів про освіту тощо.

Інформаційно-обчислювальна система статистичної служби України.

Відповідно до структури статистичної служби України в ній виділяються три рівні: центральний (державний), обласний і районний.

На центральному рівні здійснюється об’єднання обласних мереж у глобальну мережу статистики України; збирання та аналіз даних, які надходять з обласних управлінь статистики, формуються відповідні інформаційні сховища для зберігання статистичних даних і постачання їх в органи центрального управління.

На обласному рівні здійснюється збирання та аналіз даних, які надходять з районних відділів статистики та від інших джерел, передавання її по каналах зв’язку на державний рівень, а також в керівні органи регіону.

На районному рівні проводиться збирання інформації від первинних об’єктів статистичного обліку, її аналіз і передавання як на обласний рівень, так і місцевим органам влади.

Для розв’язування регламентних задач створено АРМ економіста-статистика, який передбачає введення і коригування даних, їх арифметичний і логічний контроль, логіко-математичне оброблення інформації, сортування, аналіз та збереження її як за часовими періодами, так і за іншими ознаками, формування і передавання звітів, графіків, діаграм тощо.

Передавання інформації між різними рівнями інформаційно-обчислювальної системи здійснюється за допомогою електронної пошти.

Статистична інформація формується на основі облікових даних підприємств та організацій і відображається у спеціальних формах, затверджених Держкомстатом України. Форма і зміст звітів узгоджуються з розробниками комплексів автоматизованого оброблення інформації і пристосовуються до вимог машинного оброблення інформації.

Склад функціональних підсистем інформаційної системи статистики формується у відповідності з переліком відповідних галузей статистики: статистика промисловості, статистика праці, статистика населення, статистика сільського господарства та довкілля, статистика цін тощо.

Розвиток демократії і ринкових відносин в Україні, зростання інтересу до нашої держави за кордоном сприяють формуванню вітчизняних комерційних автоматизованих банків статистичних даних.

Для розв’язування статистичних задач та здійснення статистичного аналізу на сучасному світовому ринку існує більше 1000 пакетів прикладних програм. Відомими є STATISTIKA, STATGRAPHICS, WinSTAT, КВАЗАР, а також статистичні експертні системи, зокрема, СТАТЗКС, Statistical Navigator Pro тощо.

Автоматизоване оброблення банківської інформації.

В Україні функціонує дворівнева банківська система. Вищий рівень формує Національний банк України (НБУ), а нижчий – комерційні банки (КБ) різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

Організаційно НБУ теж має ієрархічну структуру: на першому рівні – Центральне управління НБУ, а на другому – регіональні (здебільшого обласні) управління цього банку (РУ НБУ).

Автоматизована банківська система забезпечує:

– автоматизацію внутрібанківських розрахунків;

Автоматизацію виконання міжбанківських розрахунків і інших зовнішньобанківських операцій;

– автоматизацію фінансових операцій в рамках міжнародного банківського бізнесу;

– автоматизацію діяльності банку як суб’єкта управління.

Можна виділити такі основні функціональні підсистеми а

(2 votes, average: 5,00 out of 5)