Фінанси: курс для фінансистів – Оспіщева В. І. – 18.2. Особливості функціонування фінансової системи Японії

Японія – країна з конституційною монархією. Особливостями фінансового устрою Японії є вертикальна інтеграція фірм, їх групування, що пронизують усю систему ділових відносин у країні. Розрізняються два рівні або типи утворення економічних групувань: 1) грунтується на взаємодії капіталу та особистої унії; 2) визначає наявність груп, які є об’єднанням великих компаній із малими та середніми, що базуються на зв’язках різних видів, основними з яких виступають виробничі, зумовлені головними підприємствами.

Особливість фінансової моделі Японії полягає в єдності державного апарату і великого капіталу в розв’язанні загальних проблем. Основні цілі та завдання загальнонаціональних планів фінансового розвитку конкретно втілюються в змісті внутрішньо-корпоративних планів, що мають директивний характер. За рахунок цього утворюється складна, взаємозв’язана система фінансового планування.

У розвитку Японії виявляється чітка тенденція формування моделі самоврядування без поєднання її з акціонерною власністю. Юридичні особи купують акції з метою забезпечення стабільності зв’язків із тими чи іншими фірмами. Діяльність системи взаємного утримання акцій сприяє тому, що компанії майже не піддаються впливу коливань на фондовій біржі та зовнішній скупці акцій. Встановлення довготермінових зв’язків між банками та компаніями забезпечується не тільки шляхом взаємного володіння акціями, а й за допомогою кредитування.

Серед державних фінансових організацій є: Центральний банк Японії та Японський банк розвитку, 11 суспільних фінансових організацій, а також система поштових установ.

Вищим органом державної влади та єдиним законодавчим органом Японії є Парламент, що складається з двох палат: Палата представників (512 депутатів) і Палата радників (252 депутати). Виконавча влада здійснює, крім традиційного, фінансування країни через поточний бюджет, дохідна частина якого формується за рахунок податків. Ця система називається державною інвестиційною програмою і використовується для розвитку пріоритетних, з погляду держави, виробництв та об’єктів. Отже, фактично уряд Японії має реальний важіль здійснення структурної та промислової політики.

Крім джерел надходження коштів, Програма державних позик та інвестицій відрізняється від загальнодержавного бюджетного фінансування ще й тим, що її кошти виділяються на умовах зворотності, терміновості та платності. Капіталовкладення і позики, отримані компаніями в рамках цієї Програми, підлягають повному поверненню з нарахуванням відсотків, які на сьогодні встановлюються в основному на рівні приватних кредитних установ.

Програму розробляє уряд одночасно з підготовкою проекту “звичайного” поточного бюджету, але окремо від нього. Японський інвестиційний бюджет також щороку затверджується в парламенті. Фінансовими джерелами Програми державних позик та інвестицій є:

1) система заощаджень громадян;

2) система страхування життя;

3) пенсійні фонди;

4) спеціальний рахунок промислового інвестування;

5) гарантовані урядом зобов’язання в позики.

Нині за допомогою програми державних позик та інвестицій оперуються капітали, що досягають 10 % вартості ВВП. Це майже відповідає сумі, що становить 2/3 загальних витрат бюджету.

Доходи і витрати бюджету групуються на розділи, статті і параграфи. Доходи підрозділяються на 7 підрозділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати – на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи.

Дохідна частина Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень майже 40 % становить прибутковий податок фізичних осіб, близько 30 % – податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також 30 % – непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). Порівняна з іншими країнами частка неподаткових надходжень в Японії досить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу, штрафи, доходи від лотереї, позики.

Реалізація державного бюджету здійснюється в таких основних формах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрати коштів на спеціальних рахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Величезну частину витрат державного боргу становлять соціальні витрати, серед них – пенсії щодо старості й інвалідності. Це пов’язано з тим, що чисельність цієї категорії у зв’язку з підвищенням тривалості життя постійно збільшується.

Пенсійна система Японії досить складна та багаторівнева. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії, інше виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується так звана суспільна допомога, яку отримують ті, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Вона надається на основі Закону “Про гарантії прожиткового мінімуму” і виплачується на: повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, у зв’язку з безробіттям, похоронами.

Особлива увага в державному бюджеті Японії приділяється освіті й науці, що пояснюється тим, що в цій країні наука є головним структурним фактором економічного розвитку. Приріст ВВП за рахунок наукових досягнень забезпечується на 75-80 %. Серед витрат на науку 13 % становлять асигнування на соціальні науки, а 87 – на природні та технічні.

За рахунок державного боргу фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, систему зв’язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих.

Стосовно військових витрат, то їх рівень в Японії, порівняно з іншими країнами з розвинутою економікою, досить низький, вони не перевищують 1 % ВВП.

Фінансовий рік у цій країні починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Підготовку проекту бюджету здійснює Міністерство фінансів і його департамент. Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу та структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент Міністерства фінансів.

Бюджетний департамент Міністерства фінансів – з вересня до грудня розглядає матеріали, що надійшли, порівнює питання з передбачуваними доходами та на їх основі розробляє проект бюджету. З метою узгодження проект направляють в Управління економічного планування, а потім на розгляд Кабінету Міністрів.

Після схвалення Кабінетом Міністрів уряд вносить виправлення, у січні представляє проект бюджету на затвердження в парламент і намагається забезпечити його прийняття до початку нового фінансового року. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону.

За рахунок коштів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Окрім rorot через місцеві бюджети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, виплати різноманітних допомог і пенсій. Значна частина бюджетних коштів витрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду та прокуратури.

Місцеві бюджети в Японії зводяться без дефіциту. Крім загального балансу року, враховується реальний баланс, що розраховується шляхом виключення з балансу залишку фінансових ресурсів попереднього року.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створено спеціальну установу – Фонд фінансового вирівнювання. Він формується у складі бюджету центрального уряду. Для визначення територій, які мають право на одержання коштів з фонду вирівнювання, розраховуються бюджети стандартних територій. Бюджетна діяльність місцевих органів поділяється на такі категорії: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості та розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії встановлюється одиниця виміру витрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності є показником базових фінансових потреб. Базові фінансові потреби корегуються на коефіцієнти модифікації з метою визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади.

Фонд вирівнювання формується шляхом таких відрахувань:

– 32 % надходжень особистого прибуткового податку, податку на прибуток корпорацій і акцизу від алкоголю;

– 24 % надходжень податку на товари і послуги;

– 5 % надходжень від акцизу на тютюнові вироби;

– 19 % від інших надходжень.

На сьогодні японська економіка перебуває в складному становищі: обсяг промисловості знизився до найнижчого рівня за 15 років (зменшився на 0,25%), ВВП скоротився на 0,8%; чисельність безробітних у країні на 1 січня 2007 р. становила 3,8 млн осіб, що є абсолютним рекордом; обсяг довготермінової державної заборгованості становить 114% від розміру ВВП. Подібні показники значно перевищують допустимі нормативи для країн, які хочуть приєднатися до системи єдиної європейської валюти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси: курс для фінансистів – Оспіщева В. І. – 18.2. Особливості функціонування фінансової системи Японії