Фінанси: курс для фінансистів – Оспіщева В. І. – 17.2. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ
Бюджетна безпека – це спроможність бюджетної системи забезпечити платоспроможність держави під час збалансування доходів і видатків та ефективне використання бюджетних коштів у процесі виконання функцій державного регулювання економічного розвитку, реалізації соціальної політики, а також утримання органів державного управління, забезпечення національної безпеки й оборони.
Бюджетну безпеку визначають за такими характеристиками, як:
– ступінь збалансованості;
– цілісність бюджетної системи;
– ретельність складання, процедури розгляду та затвердження бюджету;
– обсяги бюджетного фінансування;
– наявність або відсутність бюджетних резервів;
– характер касового виконання бюджету;
– чисельність податкових пільг;
– дотримання бюджетної дисципліни.
Проблеми бюджетної системи полягають не тільки у надзвичайно малих розмірах бюджету, але й у неякісному бюджетному плануванні. Прогнозні показники мають невизначеність, залежать від впливу непідконтрольних уряду чинників, що перетворює бюджет як фінансовий план на умовність і призводить до негативних наслідків.
Бюджетна безпека визначається також рівнем перерозподілу через бюджет валового внутрішнього продукту. Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України протягом 2001-2005 pp. становив 26-32 % ВВП, у той час як граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту, як свідчить світова практика, через зведений бюджет України не має перевищувати 40-45 %*39.
*39: {Барановський О. І. Фінансова безпека. – K.: Фенікс, 1999. – 338 с.}
Найважливішим індикатором фінансової безпеки держави є рівень бюджетного дефіциту.
Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами. Рівень дефіциту бюджету визначається як відношення обсягу дефіциту до обсягу валового внутрішнього продукту (табл. 17.1). Є різні оцінки його граничного розміру. Згідно з даними міжнародної статистики “нормальна” величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах коливається у межах 3-4 % від розміру ВВП за середньосвітової його величини 4,5 %. Існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту у середньосвітовому вимірі 4-5 % ВВП*40.
*40: {Там само. }
Таблиця 17.1. Дефіцит Зведеного та Державного бюджетів України у 2002-2005 pp. (% до ВВП)
Дефіцит | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. |
Зведеного бюджету | -0,7 | 0,2 | 3,2 | 1,8 |
Державного бюджету | -0,5 | 0,4 | 2,9 | 1,9 |
Одна із загроз – перевищення реального бюджетного дефіциту над запланованим, що піддає сумніву ефективність роботи уряду та може спричинити труднощі у співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.
Формування і стан державного бюджету залежить від проведення ефективної податкової політики.
Гостра проблема полягає в надмірному оподаткуванні, що зумовлює масове ухилення від сплати податків. Високий рівень прибуткового податку з громадян (15 % ) змушує їх приховувати свої доходи від оподаткування. Податок на прибуток підприємств (25 %) стримує розвиток виробництва, а ставка ПДВ (20 %) також зменшує попит населення. У свою чергу, недостатнє надходження податків до бюджету може сприяти збільшенню його дефіциту і, як наслідок, загрожувати фінансовій безпеці держави.
У структурі дохідної частини Зведеного бюджету за 2005 р. найбільшу частку становили податкові надходження – 75,6 %, неподаткові надходження дорівнювали 24,4 %. Щодо ВВП у 2005 р. податкові надходження становили 23 %. Порівнюючи з країнами ЄС частка податків у ВВП у Швеції та Данії дорівнювала майже 55 %, Фінляндії – 50, Німеччині – 40 %*41.
*41: {Сухоруков А. І., Ладюк О. Д. Фінансова безпека держави: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 192. }
Недостатній рівень збирання податків в Україні зумовлений ще й проблемою “тінізації” економіки. На сьогодні ще триває процес прийняття Податкового кодексу України, в якому доопрацьовуються підстави щодо здійснення ефективної податкової політики.
Податковий кодекс України має передбачати удосконалення методики стягнення податків, досягнення оптимального співвідношення прямих і непрямих податків, обгрунтування системи диференційованих ставок податків та упорядкування податкових пільг.