Фінанси: курс для фінансистів – Оспіщева В. І. – 1.2. Функції фінансів
Фінансове регулювання та фінансове стимулювання економічних і соціальних процесів відбувається за допомогою системи оподаткування, шляхом встановлення рівня митних податків на імпортні товари та сировину, через норми амортизаційних відрахувань, орендну плату, дотації, субсидії, штрафи, фінансові пільги і санкції та ін.
Роль фінансів найвідчутніше виявляється під час розв’язання соціальних проблем. З метою покриття потреб на соціальні цілі держава створює позабюджетні та благодійні фонди, а також фонди фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.
Призначення фінансів виявляється через їх функції. Традиційно розрізняють дві функції фінансів – розподільну і контрольну.
На наш погляд, спектр функцій значно ширший, і до зазначених можна додати функцію мобілізації фінансових ресурсів.
Розподільна функція фінансів полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється та перерозподіляється вартість національного доходу між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання.
Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи: внутрішньогосподарський – фінансами підприємств, міжгалузевий та міжтериторіальний – державним бюджетом, цільовими державними фондами. Учасниками (суб’єктами) фінансового розподілу можуть бути підприємства, об’єднання, установи, держава та громадяни.
Розподільна функція охоплює дві стадії: первинний розподіл національного доходу (НД) і вторинний розподіл (перерозподіл) НД.
Первинні доходи в свою чергу поділяються на дві групи:
1) заробітна плата робітників, службовців, доходи селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;
2) прибуток підприємств сфери матеріального виробництва формування і розподіл.
Слід зазначити, що внаслідок первинного розподілу НД не утворюються суспільні грошові фонди для забезпечення економічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснення соціального захисту населення. Такі суспільні державні грошові фонди створюються шляхом вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті перерозподілу формуються вторинні доходи. Це доходи, одержані в галузях невиробничої (бюджетної) сфери: освіта, медичне обслуговування, наука, правоохоронна система, оборона та ін.
Співвідношення обсягу бюджету і ВВП – важлива економічна проблема, зумовлена особливостями функціонування моделі економіки конкретної держави. Залежно від соціальної навантаженості бюджету на сьогодні в світі є три основні моделі перерозподілу ВВП через бюджет:
– американська, коли через бюджет перерозподіляється 30-35 % ВВП;
– західноєвропейська, за якої через бюджет перерозподіляється 40-50 % ВВП;
– скандинавська, коли через бюджет перерозподіляється 60-65 % ВВП.
У більшості країн перерозподіл здійснюється від 30 до 50 % ВВП.
Схему розподільної функції фінансів наведено на рис. 1.1.
Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, що може відбуватися як у фондовій, так і не фондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом і розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.
Контрольна функція фінансів спрямована на вирішення таких основних завдань:
Рис.1. Схема розподільної функції фінансів
– пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
– своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
– мобілізація фінансових ресурсів у обсязі необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку;
– збільшення власного капіталу;
– ефективний цільовий розподіл та використання фінансових ресурсів.
Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, що здійснюють фінансову діяльність. Предмет контролю становлять фінансові операції, пов’язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.
Фінансовий контроль грунтується на відповідних принципах:
– достовірності фактичної інформації;
– завчасного виконання контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного фінансового процесу від встановлених норм;
– безперервності, регулярності й систематичності;
– відповідальності, що передбачає відповідальність суб’єктів контролю за ефективне функціонування системи фінансового контролю.
Об’єктами контрольної функції фінансів є фінансові показники діяльності підприємств, організацій, установ. Розрізняють такі види фінансового контролю:
– загальнодержавний, що проводять органи державної влади та управління (податкові органи, казначейство, контрольно-ревізійні управління, міністерство фінансів та ін.);
– внутрішньогосподарський, який здійснюють фінансові служби підприємств та установ;
– незалежний, що виконують аудиторські фірми.
Важлива ознака фінансового контролю – його метод. Визначають такі головні методи фінансового контролю, як ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстеження фінансової діяльності тощо. Оскільки спектр функцій фінансів значно ширший, до зазначених вище можна додати ще низку функцій, які виконують фінанси, а саме:
– мобілізація фінансових ресурсів;
– функція регулювання;
– індикативна функція;
– стабілізація умов для соціально-економічних відносин.
Подібною до розподільної функції є функція мобілізації фінансових ресурсів, яка полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму суб’єкти діяльності залучають кошти з метою створення статутного капіталу, резервних фондів підприємств, місцевих бюджетів, бюджету держави, позабюджетних доходів, а також доходів населення.
Мобілізація фінансових ресурсів на підприємствах – утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Фінансові ресурси складаються з внесків засновників у статутний капітал; прибутку від усіх видів діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна діяльність та надзвичайні події); мобілізації ресурсів на фінансовому ринку (від емісії, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитних інвестицій); бюджетних субсидій; інших видів ресурсів.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Збільшення частки власних коштів впливає на фінансову сталість підприємств, і навпаки, велика частка залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємств, підвищує фінансовий ризик.
Що стосується мобілізації фінансових ресурсів на рівні місцевих бюджетів і державного бюджету, то вони формуються на основі податкових відрахувань і зборів, кредитних інвестицій, емісії цінних паперів, неподаткових надходжень, державного мита та ін.
Джерелом доходів населення в усіх фінансових сферах є заробітна плата, позики, компенсації, соціальні виплати та інші джерела фінансових ресурсів населення.
Мобілізація фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб загальнодержавних, підприємницьких структур і потреб населення здійснюється на основі відповідних нормативних актів шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.