Фінанси країн Європейського Союзу – Карлін М. І. – 18.4. Міжбюджетні відносини
Нині в Чехії є 73 окружних уряди (бюро) та 13 статутних міст, 3 з яких мають права й обов’язки округів (Прага, Пльзень, Острава).
За даними національної статистики, видатки субнаціональ-них урядів становили 11,4 % щодо ВВП, 23,2 % – до видатків зведеного державного бюджету (1998 р.).
Послуги, які надають муніципалітети, поділяються на обов’язкові та добровільні. Перелік перших визначається Законом “Про муніципалітети”.
До кола основних завдань муніципалітетів належать: дошкільна освіта та 9-річна школа (при цьому оклади вчителів виплачуються з національного бюджету), соціальні послуги індивідам (допомога пенсіонерам на проживання, будинки для осіб похилого віку та інвалідів, дитячі будинки), житлове господарство, водопостачання, збирання та переробка сміття, громадські парки, місцевий транспорт, газо – та електропостачання, експлуатація місцевих доріг, охорона громадського порядку та безпека. Значна частина послуг надається комунальними підприємствами в кооперації з приватними фірмами.
До необов’язкових належать послуги в культурній сфері (бібліотеки, заклади культури), організація відпочинку тощо. Ці послуги надаються насамперед у великих містах, які мають більше фінансових можливостей.
Незважаючи на те, що муніципалітети отримують близько 70 % доходів із власних джерел, витрачати їх вони змушені відповідно до вказівок із центру. 75 % їхніх доходів призначається для фінансування округів та здійснення обов’язкових видатків (наприклад, соціальних виплат) і лише 25 % – для визначених безпосередньо муніципалітетами потреб. Є також великий розрив між видатковими потребами і фактичними доходами муніципалітетів. Проявом цього є досить значний вертикальний дисбаланс: частка місцевого уряду в сукупних доходах сектору державного управління є набагато меншою ніж у видатках. Це зумовлено зокрема тим, що приписи законодавства придатніші для великих (міських) муніципалітетів.
Проведення реформи призвело до скорочення частки державних субсидій у бюджетах місцевого уряду і підвищення ролі податкових розщеплень. Місцеві уряди отримали значну свободу у видатках, але незначну в доходах. Це заважало здійсненню процесу децентралізації.
Упродовж другої половини 1990-х років, згідно з даними доктора економічних наук С. Слухая, спостерігалося зростання частки місцевого уряду в доходах зведеного державного бюджету Чеської Республіки (табл. 18.4).
Таблиця 18.4. Частки державного та місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету, %
Бюджет | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 |
Державний | 85,4 | 80,5 | 78,3 | 79,6 | 79,1 | 8,6 | 9,2 |
Місцевий | 14,6 | 19,5 | 21,7 | 20,4 | 20,9 | 21,4 | 20,8 |
Податкова реформа 1993 р. заклала основи для подальшого розвитку муніципальних фінансів Чехії. Закон “Про бюджетну систему” (1990, з доповненнями 1992 і 1997 рр.) передбачає такі види доходів, які надходять до бюджетів муні ципалітетів: доходи від комунального майна, підприємств і фінансових активів; податок на нерухомість; розщеплення прибуткового податку з громадян (ППГ); частка надходжень від податку на доходи підприємців, які розмістили свої підприємства на території муніципалітету (за нормативом 10 %, Прага, Брно, Острава та Пльзень – 70 %); 20 % надходжень від податку на доходи підприємців на території округу (розподіляється пропорційно чисельності мешканців, окрім Праги, Брно, Острави та Пльзеня); 20 % від прибуткового податку з підприємств країни (ППП) – пропорційно чисельності мешканців. Крім того, вони мають право отримувати адміністративні платежі, кредити та позики, субсидії від державного бюджету і державних фондів, субсидії від окружних державних адміністрацій.
Доходи місцевого уряду складаються в основному з податкових доходів (табл. 18.5). Слід зазначити, що податки в Чехії можуть запроваджуватися лише центральним урядом; навіть запровадження “місцевих” податків окремим муніципалітетом має бути узгоджено з відповідними центральними установами.
Найвагомішим закріпленим податком є податок на нерухомість, але можливості варіювати його ставки є досить обмеженими. Іншим закріпленим за місцевим урядом податком, структура якого повністю визначається центром, є податок на підприємницьку діяльність.
“Місцеві” податки характеризуються тим, що представницькі органи не можуть визначати податкову базу, ставки, винятки з оподаткування, оскільки всі податки в Чехії є державними. Більшою автономією характеризуються місцеві збори та податок на майно. Але частка цих податків у доходах місцевого уряду є досить незначною.
Структура доходів муніципалітетів на середину 1990-х років була такою: податки – 41 %, державні субсидії на базові інфраструктури! та соціальні потреби, а також гранти з державних цільових фондів – 22, плата за комунальні й транспортні послуги – 10; кредити, позики та інші – 27 %.
Таблиця 18.5. Структура доходів місцевих урядів Чеської Республіки
Види доходів | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | ||||
Млн крон | % | Млн крон | % | Млн крон | % | Млн крон | % | |
Податкові доходи: | 72,7 | 44,7 | 76,4 | 51,9 | 83,3 | 1,5 | 90,2 | 56,1 |
-ППГ | 50,8 | 31,4 | 54,5 | 37,0 | 58,6 | 36,2 | 65,7 | 40,9 |
-ППП | 14,1 | 8,7 | 13,4 | 9,1 | 16,2 | 10,0 | 15,6 | 9,7 |
Податок на нерухомість | 4,0 | 2,5 | 3,9 | 2,7 | 4,1 | 2,5 | 4,2 | 2,5 |
Неподаткові доходи | 21,3 | 13,2 | 23,2 | 15,8 | 24,7 | 15,3 | 25,6 | 15,9 |
Капітальні доходи | 7,2 | 4,4 | 9,9 | 6,7 | 13,3 | 8,2 | 9,5 | 5,9 |
Державні субсидії, разом | 60,3 | 37,3 | 37,6 | 25,6 | 40,4 | 25,0 | 36,9 | 22,8 |
– поточні гранти | 53,3 | 33,0 | 23,3 | 15,8 | 24,9 | 15,4 | 25,3 | 15,6 |
– інвестиційні гранти | 4,9 | 3,0 | 9,9 | 6,7 | 10,8 | 6,7 | 11.4 | 7,2 |
Разом доходів | 161,7 | 100,0 | 147,1 | 100,0 | 161,8 | 100,0 | 158,5 | 100,0 |
З 1995 р. відбулося зростання частки податкових доходів (табл. 18.5) в основному за рахунок податкових розщеплень.
Окружні органи влади фінансуються відрахуваннями від прибуткового податку з громадян (за нормативом ЗО %), що живуть на території округу, доходами від діяльності створених ними організацій, позиками і дотаціями центрального уряду. Самостійно податків вони не стягують.
Муніципалітети та округи отримують від центрального уряду цільові гранти для фінансування делегованих повноважень у сфері соціальної допомоги: утримання інтернатів для людей похилого віку, центрів догляду за дітьми, спеціалізованих установ соціальної сфери та охорони здоров’я. Крім того, надаються цільові гранти на утримання пожежних бригад, фінансування місцевого транспорту, дитячих садків і початкових шкіл. Ці гранти розподіляються за нормативами на одну особу і передбачають необхідність вкладення муніципалітетом власних коштів. Особливо це стосується інвестиційних грантів, які надаються державним бюджетом та позабюджетними фондами.
Вирівнювання як безпосередня мета трансфертної політики держави не практикується.
Із 1993 р. місцеві уряди отримували 100 % прибуткового податку з громадян (тому їхні доходи зростали швидше, ніж доходи центрального уряду). З 1996 р. прибутковий податок з громадян став розщепленим, натомість субцентральному уряду надали частку в прибутковому податку з підприємств (20 %). При цьому відбулося короткочасне падіння частки місцевого уряду в сукупних доходах сектору державного управління. Надходження від прибуткового податку з підприємств розподілялося пропорційно населенню. Прибутковий податок з громадян розподілявся за принципом походження між округами, а всередині округів – пропорційно населенню.
Частка муніципалітетів у надходженнях від прибуткового податку з громадян становить 30 % від зібраного податку на території; округи отримують також 30 %, а норматив центру становить 40 %. Із частки прибуткового податку з громадян, зібраної на території округу, 2/3 передається муніципалітетам пропорційно населенню, а 1/3 – за місцезнаходженням платника заробітної плати. Норматив для міст з правами округа становить 60 %.
Практикована в Чехії система розщеплень привела до зростання диференціації муніципалітетів за рівнем бюджетних доходів. Податкові розщеплення дуже подібні до центральних субсидій, бо місцеві уряди не мають на них прямого впливу, адже домінує принцип походження (за округами) у поєднанні з розподілом пропорційно населенню; податок на індивідуальний дохід підприємця також зараховується до бюджету за місцем реєстрації фірми. Останнє призвело до конкуренції між муніципалітетами за місце реєстрації фірм, а також за розміщення підприємств, що сприяло зменшенню місцевих доходів, бо місцеві уряди залучали фірми, надаючи субсидії та різними пільгами.
Місцеві бюджети, або так звані територіальні бюджети, які офіційно іменуються в законодавчих актах ЧР (чеською мовою – “игетпі гогросіу”), на сучасному етапі включають бюджети країв (областей) і бюджети населених пунктів (муніципалітетів).
Донедавна до цієї місцевої бюджетної групи входили й округи (райони), які з початку 2004 р. фактично були ліквідовані внаслідок переходу Чехії до дворівневої системи адміністративно-територіального управління.
Формування і використання регіональних та локальних бюджетів у ЧР постійно моніторується відповідними державними і самоврядними органами всіх рівнів. Міністерство фінансів ЧР щорічно здійснює узагальнюючий аналіз господарювання чеських країв і населених пунктів. Результати цього аналізу засвідчують, що впродовж 2001-2002 рр. виконання місцевих (територіальних) бюджетів мало певні проблеми і загалом у країні вони були дефіцитними.
Аналіз наведених у табл. 18.6 даних засвідчує, що основну частину – майже половину обсягу щорічних надходжень до локальних і регіональних бюджетів ЧР – становлять податкові платежі. Основними позиціями є податки з доходів фізичних і юридичних осіб, а також податок на додану вартість (ПДВ). Так, за підсумками господарювання в 2002 р., з-поміж
109,7 млрд крон податкових надходжень до місцевих (територіальних) бюджетів податки з доходів фізичних осіб становили 32,3 млрд крон, юридичних – 23,5 млрд, а ПДВ – 36 млрд крон.
Згідно з розрахунками фахівців фактичний розподіл податкових надходжень між центральним (державним) бюджетом і місцевими (територіальними) бюджетами в абсолютному вираженні у 2001 р. був таким: 598,9 млрд крон – державний, 8,8 млрд крон – місцеві (територіальні) бюджети; а в 2002 р., відповідно, – 628 і 109,7 млрд крон. Тобто, загалом у середньому – за співвідношенням 6 до 1. Разом з тим у розпорядженні місцевих (територіальних) бюджетів залишається майже 25 % податку з доходів фізичних осіб і третина ПДВ.
Таблиця 18.6. Місцеві (територіальні) бюджети Чехії загалом, млн крон
Показник | 2001 | 2002 |
Доходи в цілому | 194 983 | 239 598 |
Податки | 88 840 | 109 719 |
Неподаткові платежі | 22 876 | 24 289 |
Дивіденди | 10 592 | 11626 |
Отримані дотації з держбюджету | 72 614 | 94 017 |
Видатки в цілому | 206171 | 243 884 |
Поточні витрати | 141039 | 173 054 |
Капіталовкладення | 65132 | 70 829 |
Баланс | -11188 | -4 286 |
Іншою важливою складовою поповнення бюджетів регіонального і локального рівнів упродовж тривалого часу залишаються дотації й трансферти з центрального і державного бюджету ЧР. Так, у 2001-2002 рр. вони становили 37-39 % загального обсягу надходжень до бюджетів цих рівнів.
Після вступу ЧР до ЄС у 2004 р. ще одним важливим джерелом надходжень до місцевих (територіальних) бюджетів є кошти структурних і спеціалізованих фондів Євросоюзу.
Аналіз витрат місцевих (територіальних) бюджетів ЧР засвідчує, що найбільшими є дві статті затрат. Перша – комунальне господарство, на утримання якого регіони і населені пункти ЧР, наприклад, у 2002 р. спрямували 39,6 млрд крон із 243,9 млрд крон загальних витрат. Друга – фінансування установ і організацій бюджетної сфери, тобто закладів системи освіти, охорони здоров’я тощо. Витрати за цією статтею у 2002 р. становили 64,4 млрд крон (26 %). Слід прогнозувати подальше зростання в абсолютному і відносному вираженні витрат другої групи, оскільки з початку 2004 р. у Чехії, відповідно до розподілу компетенції та майна між центром і регіонами, ці заклади й установи повністю перейшли на утримання країв і населених пунктів.
У зв’язку з необхідністю значних додаткових коштів, які потрібні краям і населеним пунктам для утримання переведених на них державою об’єктів соціальної сфери, законопроект про державний бюджет ЧР на 2005 р. планував передбачити суттєве зростання частки – з 3,1 до 15,6 % – загальної маси зібраних у регіоні податкових та інших платежів, які залишаються у розпорядженні краю (надходять до його бюджету).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)