Фінанси країн Європейського Союзу – Карлін М. І. – 1.9.1. Форми соціального захисту у ФРН

1.9.1. Форми соціального захисту у ФРН

Значні доходи домашні господарства отримують від органів соціального захисту, пенсійних фондів тощо.

Система пенсійного забезпечення Німеччини поєднує дві системи фінансування забезпечення громадян у похилому віці: перерозподільчу і накопичувальну. Ця система називається “системою трьох рівнів”. Перший рівень (близько 80 % усіх пенсійних виплат в основному фінансується перерозподільчим способом) охоплює перш за все обов’язкове пенсійне страхування всіх працівників за наймом. Перерозподільча система характеризується тим, що на виплати пенсій людям похилого віку використовуються надходження до фонду пенсійного страхування (відомства пенсійного страхування). У Німеччині цими надходженнями є внески страховок застрахованих осіб і працедавців, а також дотації держави. Цієї пенсії достатньо для забезпечення нормального рівня життя літньої людини. Другий і третій рівні пенсійного забезпечення – з фундацій підприємств і приватні накопичення – фінансуються накопичувальним способом.

Умовою одержання пенсії є необхідний перед пенсійний вік. Пенсія за віком, як правило, виплачується після досягнення 65 років. За певних обставин вона може виплачуватися вже при досягненні 63 або 60 років. Жінки отримують пенсію за віком з досягненням 60 років.

Розмір пенсії залежить, передусім, від величини застрахованого заробітку. Після пенсійної реформи 1992 р. наймані працівники мають більшу свободу вибору при переході від трудового життя на пенсію. Є можливість отримувати частину пенсії та продовжувати працювати. Реформа пенсійного забезпечення 1992 р. змінила систему з урахуванням майбутніх демографічних та економічних умов і гарантує фінансування пенсій за віком на період після 2000 р.

Страхування і виплати з безробіття здійснюються федеральним відомством зайнятості. Сплати страховок обов’язкові для робітників і службовців незалежно від їх доходів. Безробітні одержують допомогу, яка залежить від загального трудового стажу, розмірів останньої заробітної плати, віку, наявності зобов’язань з утримання дітей. Безробітні, “зняті” зі страхування у зв’язку з безробіттям, тобто ті, хто вичерпав право на допомогу, що їм належить, одержують виплату у зв’язку безробіттям. Розмір такої виплати становить для безробітних, що мають дітей, – 58 %, для безробітних без дітей – 56 %. Фінансування виплат у зв’язку з безробіттям здійснюється за рахунок коштів федерального бюджету.

До політики ринку праці та страхування у зв’язку з безробіттям (дотації федеральному відомству праці) мають включатися у значній мірі заходи щодо стабілізації. Ці заходи спрямовані на зниження виплат з компенсації заробітної плати, на консолідацію заходів активної політики ринку праці та впорядкування внесків соціального страхування для сезонних працівників відповідно до різних сфер інтересів. Вони застосовуються для того, щоб структурними змінами сконсолідувати бюджет федерального відомства праці й тим самим зменшити потребу в дотаціях.

Фінанси Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) Передбачені, зокрема, такі заходи:

– тривалість отримання коштів з безробіття обмежується двома роками. Допомога у зв’язку з безробіттям у майбутньому виплачуватиметься для тих, хто був зайнятий або не був зайнятий, відповідно до закону про сприяння праці (так звана “оригінальна” допомога у зв’язку з безробіттям). Особам, які відбувають військову або цивільну службу і до початку служби були безробітними, гарантується після звільнення у запас перехідна допомога;

– видатки на заходи із забезпечення роботою зменшуються;

– роботодавці мають у майбутньому брати на себе посильний тягар щодо оплати сезонних робіт і робіт, що виконуються за несприятливих погодних умов;

– зберігається розмір внеску для страхування у зв’язку з безробіттям у розмірі 6,5 % застрахованого заробітку та ін.

У ФРН окрім фінансування пенсійного страхування і політики ринку праці виділяють кошти:

– на виховання, охорону материнства та сімейну політику;

– дітей;

– житло;

– преміювання житлового будівництва;

– забезпечення жертв війни;

– соціальні допомоги;

– сільськогосподарську соціальну політику;

– інші заходи соціального захисту.

У Німеччині протягом 18 місяців держава виплачує допомогу на виховання кожної дитини. З 1993 р. передбачена також відпустка для догляду за дитиною тривалістю три роки. Один з батьків, який залишив роботу для догляду за дитиною строком на 3 роки, не може бути звільнений з роботи. Крім того починаючи з 1993 р. строк догляду за дитиною (3 роки на кожну дитину) зараховується в трудовий стаж для нарахування пенсії. Це є важливим кроком на шляху прирівнювання праці для догляду за дитиною до трудової діяльності.

Допомога для догляду за дитиною (донедавна 300 євро щомісячно) у перші шість місяців з дня народження дитини гарантується державою незалежно від доходів сім’ї, а потім виплачується залежно від доходу сім’ї протягом двох, а в деяких землях до трьох років. Продовження узгоджуваного періоду з 18 до 24 місяців стосується народжень після 31 грудня 1992 р. і діє відповідно до федерального бюджету лише з 1994 р.

Закон про введення федеративної консолідуючої програми вніс такі зміни, які мають пом’якшувати федеральні видатки:

– включення прибутків позашлюбних пар;

– введення визначення доходу, який враховується при обрахунку коштів на виховання (до цього часу за основу підрахунку доходів брався попередній перед народженням дитини календарний рік, тепер він замінюється календарним роком народження дитини, а також наступним роком);

– введення особливих перевірок права на отримання коштів;

– обмеження допомоги на виховання дітей для іноземців, які мають право або дозвіл на перебування у ФРН.

З 1 січня 2007 р. допомога на дитину становить 25,5 тис. євро на рік, тоді як раніше вона становила близько 7 тис. євро на рік. Це зроблено з метою стимулювання народжуваності, оскільки на одну німкеню припадає 1,37 дитини, а потрібно більше 2 дітей.

Держава піклується про молодь. З цією метою було прийнято Закон про захист молоді або Закон про надання допомоги дітям і молоді, якими передбачено соціальну допомогу і добровільну співучасть. У наданні допомоги молоді держава свідомо поступається місцем спілкам, об’єднанням, церквам, фондам та іншим незалежним закладам. Громади і райони пропонують багато можливостей для позашкільного навчання молоді. Вони фінансують велику кількість недержавних молодіжних і благодійних організацій. Фінансові витрати на допомогу дітям і молоді покриваються переважно землями і громадами.

Житло – одна з основних людських потреб. Тому в Німеччині кожен, чий дохід недостатній для оплати відповідної квартири, має законне право на матеріальну допомогу для найму житла. Вона виплачується як надбавка до квартирної плати або коштів на утримання власного житла, але лише до певного розміру доходу. Загалом матеріальна допомога для найму житла зарекомендувала себе як ефективний соціальний захід.

Житлове право, яке принципово передбачає вільне укладання договорів, виконує роль балансу інтересів між здавачем помешкання і квартиронаймачем. Жоден із квартиронаймачів не повинен боятися невиправданих і самовільних вимог щодо квартирної плати. Так, здавач може розірвати договір з квартиронаймачем, який виконує умови лише тоді, коли зможе довести “виправданий інтерес” (наприклад, власну потребу). Підвищення квартирної плати можливе лише в межах прийнятої в цій місцевості квартплати. Для квартиронаймачів у нових федеральних землях на перехідний період діє поширена в інших землях система захисту їх прав.

Соціальна виплата коштів на житло гарантується за клопотанням або як доплата до квартирної плати, або як дотація для вирівнювання тягарів для самостійних господарств. Розмір цих коштів залежить від доходу, квартирної плати і розміру пенсії. Держава сприяє будівельним організаціям з малим прибутком гарантією виплат премій з метою здійснення компенсації цільових виплат будівельної економії для створення житлового фонду. Згідно з Законом про премії житловому будівництву для укладених після 1991 р. договорів про економію коштів будівництва виплачуються премії для житлового будівництва лише після показу заощадженого будівельного майна або після закінчення строку в 7 років.

Завдання забезпечення пільг для жертв війни полягає у фінансовому відшкодуванні інвалідам війни, вдовам загиблих і сиротам. Жертви війни отримують пенсії, розмір яких відповідає рівню економічного розвитку. Крім того, для інвалідів війни діють курси з лікування, фінансується працевлаштування і професійна освіта. Подібним чином забезпечують солдатів бундесверу з пошкодженим здоров’ям і жертви насильницьких дій, а також рідні, які їх втратили.

Соціальну допомогу у ФРН отримують особи, які не можуть допомогти собі самі і не отримують сторонньої допомоги. Відповідно до Закону про соціальну допомогу кожен житель ФРН – чи німець, чи іноземець – у скрутному становищі має право на соціальну допомогу. Це допомога на засоби проживання або на подолання особливих життєвих умов пов’язаних з інвалідністю, хворобами або віком.

Соціальна допомога надається переважно землями та громадами.

Сільські господарі та їхні сім’ї страхуються в самостійній аграрносоціальній системі забезпечення, яка з низки причин потребує підтримки федеральними коштами. Через неоднакову аграрну структуру ця система була переведена лише частково на нові федеральні землі. Так, уже переведено сільськогосподарське страхування на випадок хвороби і страхування від нещасних випадків. Найбільша частина видатків агросоціаль-ної системи забезпечення припадає на допомогу у зв’язку зі старістю для сільських господарів.

Щоб зробити важливий внесок в інтеграцію інвалідів у працю, професію і суспільство, федерація сприяє надрегіональним і експериментальним установам професійної і медичної реабілітації, а також профілактиці. З 1991 р. федеральний уряд у зв’язку з введенням страхування з догляду сприяє проведенню заходів щодо поліпшення забезпечення тих, хто потребує догляду.

Разом з тим, вказані вище види соціальної допомоги вимагають надзвичайно великих видатків з бюджету, що негативно позначається на ефективності німецької економіки, породжує незадоволення працюючих великими страховими виплатами.



Фінанси країн Європейського Союзу – Карлін М. І. – 1.9.1. Форми соціального захисту у ФРН