Фінанси країн Європейського Союзу – Карлін М. І. – 1.2.2. Доходи федерального бюджету

Об’єднання країни призвело до великих фінансових трансфертів у Східну Німеччину, і вже через рік федеральному уряду довелося за власний рахунок покривати половину податкових надходжень східних земель. Після об’єднання Німеччини, у нових землях було прийнято західнонімецьку податкову систему, введено відповідні стандарти життя, але різниця в доходах ще є суттєвою і викликає в частини населення ностальгію за часами НДР, коли не було такої нерівності, як нині.

Західнонімецьке і східнонімецьке суспільства, за своєю суттю були “суспільствами споживання”, хоча й розвивалися різними шляхами. Більше 90 % німецьких сімей на Заході і на Сході мали пральну машину і телевізор, близько 80 % – холодильник. Правда, вартість цих товарів, у співвідношенні з заробітками, на Сході була значно вищою, ніж на Заході. Приблизно 70 % західнонімецьких і майже 40 % східнонімецьких сімей у 1990 р. мали автомобіль. До 1993 р. 100 % німецьких сімей мали у своєму домі водопровід, а 99,7 % – електроенергію. До 1996 р. частка сімей, що мали автомобіль, досягла 96,1 % (504 автомобілі на 1000 осіб; за цим показником ФРН поступається тільки ОДА, Італії та Люксембургу). Той факт, що доходи жителів східних земель ФРН поступаються доходам жителів західних призводить до міграції з цих земель на захід ФРН.

Вища освіта безкоштовна для німецьких громадян та іноземців. Плату беруть лише приватні університети. На проживання, залежно від регіону, студенти витрачають 400-600 євро на місяць. До цієї суми входять оплата житла, харчування, одяг, медична страховка, навчальні посібники і матеріали, проїзний квиток тощо. Зазвичай іноземні студенти працюють два – три дні на тиждень.

Складний і заплутаний характер податкового регулювання у ФРН провокує постійні суперечки у зв’язку з реальною величиною податкового тиску на підприємців та населення. В середньому німецькі громадяни віддають державі у формі прямих податків (податок на прибуток, солідарний, церковний) і соціальних внесків близько 42-43 % від свого заробітку. У Німеччині промисловий робітник тільки 4,5 місяці на рік працює на себе і на свою сім’ю, а 225 днів працює для того, щоб платити податки.

У середині 2005 р. середня заробітна плата у ФРН становила 3000 євро. У 2004 р. прибутковий податок і внески на соціальне страхування становили 50,7 % вартості робочої сили, в тому числі: прибутковий податок – 16,2 %, внески на соціальне страхування працівника – 17,3, внески на соціальне страхування роботодавця – 17,3 % . Вартість робочої сили за 2004 р. становила 42 543 дол. США (за паритетом купівельної спроможності).

1.2.2. Доходи федерального бюджету

Податкові надходження становлять 4/5 всіх доходів бюджету, причому на 2/3 податкові надходження формуються за рахунок прямих податків (прибуткового або податку на зарплату, корпоративного, промислового). Проте їх частка в бюджетах різних рівнів не однакова. У бюджетних доходах федерації, земель і громад вона становить відповідно: 9/10, 7/10 і 1/3.

Податкова система ФРН включає прямі і непрямі податки. Основними платниками податків є робітники і службовці. На їх частку припадає близько 79 % усіх податкових надходжень у країні. Податки не обмежуються тільки федеральними податками, вони доповнюються внесками на соціальне страхування і місцевими податками.

Федерація одержує повністю податок на спиртогорілчані вироби, всі податки на споживання (окрім податку на пиво) і мито, страховки, також усі митні збори. Сумісні податки розподіляються так: прибутковий податок – федерація – 42,5 %, землі – 42,5, громади – 15; податок на корпорації – федерація – 50, землі – 50; податок з обороту – федерації – 65; землі – 35%.

Податкова система ФРН спирається перш за все на прибутковий податок. Частка прибуткового податку перевищує 1/3 загальної суми податкових надходжень. Цим податком обкладаються всі громадяни, які мають дохід. Прибутковий податок включає два види податку: податок на заробітну плату і податок з капіталу. Мінімальна ставка прибуткового податку – 19 %, максимальна – 53 % (до 1990 р. вона становила 56 %). Ставка податку на доходи з капіталу – 25 %.

Помайновим податком, або податком <на власність, оподатковується майно фізичних і юридичних осіб. Податок стягується з сумарної оцінки всіх елементів рухомого і нерухомого майна, що приносить прибуток. Ставка для фізичних осіб – 0,5 %, для юридичних – 0,6 %.

Обкладання юридичних осіб проводиться за допомогою податку па корпорації. Ставка податку на корпорації для нерозподіленого прибутку – 50 %, для розподіленого – 36 %. Промисловим податком обкладаються не результати діяльності фізичних і юридичних осіб, а капітал і доходи підприємства як суб’єкта господарювання. Промисловий податок стягується при розподілі прибутку до сплати корпоративного податку. Стягування податку здійснюється за двома ставками: 5 % суми промислового податку і 0,2 % балансової вартості основного капіталу.

Поземельним податком обкладаються земельні ділянки підприємств, лісове господарство, сільськогосподарські угіддя. Діапазон ставок цього податку коливається від 0,6 до 3,1 %.

Податок на транспортні засоби сплачують власники мотоциклів, легкових і вантажних автомобілів. Принцип стягування податку такий: об’єм двигуна для мотоциклів і легкових автомобілів, загальна вага автомобілів – для вантажних.

До непрямих податків у ФРН належать податок на додану вартість, земельний, податок з обороту, індивідуальні акцизи (на нафтопродукти, тютюн, каву), податок з обороту імпорту, фіскальна монополія та митні збори. Податок на додану вартість (ПДВ) займає головне місце серед непрямих податків. На його частку припадає близько 43 % всіх непрямих податкових надходжень у країні.

ПДВ обкладається кінцевий споживач у приватній і державній сфері споживання товарів і послуг. Застосовуються дві ставки ПДВ: загальна (14 %) і пільгова (7 %).

Крім ПДВ, низка товарів обкладається індивідуальними акцизами, які у ФРН називаються податками на споживання і є другою групою непрямих податків у країні. Частка податків на споживання в загальній сумі непрямих податків перевищує 40 %.

До важливих непрямих податків належать і митні збори. Ними обкладаються як імпортні, так і експортні товари. Частка податків митних зборів у загальній сумі податкових надходжень становить близько 3 %.

Крім того, у ФРН існує так званий імпортний податок. Ним обкладаються товари, які мають експортні пільги в країнах їх виробництва, що ввозяться до Німеччини.

Визнання податками таких платежів, як мито, збори, є традиційним для німецького права. Мито стягується за індивідуальне користування послугами державних органів або установ, збори – за надання послуг організації, що виражає інтереси певної групи.

Обов’язковим загальнодержавним податком є Церковний податок. Встановлюючи церковний податок як обов’язковий, центральний уряд заручився підтримкою католицької церкви.

Турбота про збереження природного незаселеного середовища спричинила введення “екологічного податку”, який, по суті, є доповненням до поземельного податку.

Політичні події 90-х років XX ст. не оминули стороною податкове законодавство країни: в березні 1991 р. була введена надбавка на солідарність, надходження від якої спрямовуються на фінансування великомасштабних проектів у колишній НДР. Ставка “надбавки на солідарність” корегується щорічно. Водночас витрати на перебудову структури промисловості, житлове будівництво і реконструкцію житлового фонду, розвиток інфраструктури, адміністративні потреби, а також пов’язані з виплатами допомог у зв’язку з безробіттям виявились дуже високими. Разом з тим, за винятком кількох добре розвинених регіонів (Дрезден, Лейпциг), колишня НДР багато втратила. Так, в Мекленбурзі – Східній Померанії кількість зайнятих у сільському господарстві зі 180 тис у 1989 р. скоротилась до 40 тис. у 1992 р. Хто має можливість, шукає роботу на Заході, внаслідок чого в цілих районах колишньої НДР залишаються лише старі люди і небагато молоді, які не мають шансів знайти хорошу роботу.

Крім податкових надходжень доходи центрального бюджету складаються з прибутку від економічної діяльності державних підприємств і рентних платежів. До цієї статті доходів регулярно включається багатомільярдний прибуток центрального банку ФРН. Трохи менше значення мають надходження відсоткових виплат за надані міждержавні кредити, доходи від участі в капіталі, а також засоби від реалізації цієї участі.

У глобальному аспекті досягненню мети вирівнювання доходів слугує східчаста структура податкової системи*. Вагому роль у формуванні бюджетних доходів відіграють надходження від “загальних” (сумісних) податків (прибуткового, корпоративного, ПДВ), які розподіляються у відповідній пропорції між бюджетами трьох рівнів влади (вертикальне вирівнювання). Потім земельна частка в ПДВ перерозподіляється від успішних у фінансовому плані земель до бідних {горизонтальне вирівнювання). Крім того, з бюджету федерації бідні землі одержують “додаткові федеральні дотації” (вертикальне вирівнювання),



Фінанси країн Європейського Союзу – Карлін М. І. – 1.2.2. Доходи федерального бюджету