Фінанси, гроші та кредит – Коваленко Д. І. – Тема 10. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ТА ЇХ ОСНОВНІ ОПЕРАЦІЇ
10.1. Еволюція та розвиток комерційних банків в Україні
Термін “банк” походить від латинського “banco” й означає “контора”, “лава”, “стіл”, за яким здійснювався обмін грошей. Французьке слово “bangue” означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.
За свідченнями істориків, перші банківські операції почали здійснюватись у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювалися гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання за ними певних відсотків. Подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому в давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Жвава торгівля та наявність у греків власних монет підштовхнули до виникнення грошово-кредитних відносин, де вагому роль відігравали “міняйли”, які розумілися на монетах, перевіряли їхню якість, займались обміном грошей однієї монетно-вагової системи на іншу, а пізніше приймали коротко – або довгострокові вклади.
Міняйли (або “трапедзити”, від слова “trapeze” – стіл) здійснювали грошові перекази в інші міста, позичали гроші під відсотки, за певну плату зберігали цінності й документи, укладали різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н. е. “трапедза” – лавка міняйли, перетворилась на прототип сучасного банку.
В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами торговими домами пізнього середньовіччя. У XVI ст. з’явилися перші банківські доми – Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки – “жиро-банки”, що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.
Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків.
Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605) та Гамбурзі (1618). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво в платежах і кредитування торгівлі.
Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були Уайльда в Англії, Ротшильда у Франції, Фуггерів у Німеччині та ін.
Перший російський банк заснований у 1733 р., коли указом було створено державний позичковий банк, який значною мірою відігравав роль казенного ломбарду.
У 1754 р. було засновано два банки: Державний зайомний банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі, для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись із проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р. – Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи.
В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велася за готівку, а промисловість розвивалася в основному за рахунок держави. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі.
Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори в Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. – у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку кредитних операцій, а в Україні діяли його контори: в Києві, Харкові та Одесі. Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення.
Після реформи 1861 р. в Україні було створено місцеві банки: 1864 р. – Херсонський земський банк, 1871 р. – Харківський земельний банк, 1868 р. – Київський приватний комерційний банк, Київський промисловий банк та Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-Таврійський земельний банк та ін. Усі вони видавали позики під заставу поземельної власності або нерухомості.
У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Після реформ 1930-1932 рр. банківська система складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування і платіжного обігу, та спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк, Зовнішньоторговельний банк).
У 1987 р. в СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено банківську реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР, спеціалізовані банки Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк, Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю.
В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас.
Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР “Про кооперацію” (1988 р.). Перший кооперативний банк “Таврія” зареєстровано в 1988 р., а перший комерційний банк – Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.
У ході перебудови СРСР почалося становлення комерційних банків за допомогою акціонування державних банків і створення нових кредитних установ на кооперативній і акціонерній основі. На 01.04.1991 р. вже було зареєстровано 1417 комерційних і кооперативних банків, з яких 1175 – на території Росії, а 242 – в інших республіках, у тому числі 74 комерційних банки в Україні.
Формування нової банківської системи України почалось із побудови суверенної держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 листопада 1990 р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3 серпня 1990 р.).
Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України “Про банки і банківську діяльність” та охоплює кілька періодів:
– перший період (1989-1991 рр.) – українські банки реєструвалися в Москві (перетворення спеціалізованих державних банків, що існували в умовах централізованої планової економіки, на комерційні);
– другий період (1991-1992 рр.) – починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація Національним банком усіх комерційних банків, які працюють на території України, по суті більшість їх мали засновників в особі міністерств та відомств;
– третій період (1992-1993 рр.) характеризується створенням банків “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу. До них належать “Аваль”, “Інко”, Відродження”, “Трасбанк” та ін. Під час гіперінфляції спостерігається масове утворення дрібних “кишенькових” банків (понад 100 банківських установ);
– четвертий період (1994-1996 рр.) – призупиняється інфляція та активізується діяльність НБУ з регулювання діяльності комерційних банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутіло 12 банків, 1995 р. – 20, 1996 р. – 45 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду;
– п’ятий період (1996-2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здійснення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці (1996 р.) – гривні. В банківській системі спостерігаються позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки (табл. 10.1) та їхні представництва.
Таблиця 10.1. Динаміка розвитку банківської системи України 2007-2010 рр.
На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де реформування починаються раніше, ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система повинна відіграти важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки і розвитку підприємництва.
За станом на початок 2012 р. ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків, всі вони є публічними акціонерними товариствами (див. табл. 10.1).
Національний банк України розподіляє банки на 4 групи: найбільші, великі, середні та малі (топ-10 групи 1 та 2 представлені в табл. 10.2).
За даними НБУ, на 01.01.2011 р. нараховувалося 18 найбільших (10 % загальної кількості), 19 великих (11 %), 21 середніх (12 %) та 118 малих (67 %) банків, що мали банківську ліцензію. Перелік перших десяти найбільших та великих банків наведено в табл. 11.2.
Таблиця 10.2. Найбільші та великі банки України станом на 01.01.2011 р.
Назва банку | Статутний капітал, тис. грн | Активи, тис. грн |
Група I | ||
1. ПРИВАТБАНК | 8 860 202 | 104 398 412 |
2. УКРЕКСІМБАНК | 16 393 510 | 68 978 278 |
3. ОЩАДБАНК | 13 892 000 | 59 505 607 |
4. РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ | 3 002 775 | 55 931 952 |
5. УКРСИББАНК | 5 280 000 | 43 300 992 |
6. УКРСОЦБАНК | 1 270 000 | 42 948 730 |
7. ВТБ БАНК | 2 928 784 | 30 826219 |
8. ПРОМІНВЕСТБАНК | 5 298 715 | 28 913 755 |
9. АЛЬФА-БАНК | 3 715 997 | 27 142 343 |
10. ОТП БАНК | 2 868 191 | 26 203 768 |
Група II | ||
1. УКРГАЗБАНК | 5 700 000 | 14 497 564 |
2. ДЕЛЬТА БАНК | 510 000 | 13 070 623 |
3. “ПІВДЕННИЙ” | 918 101 | 10 861 758 |
4. ЕРСТЕ БАНК | 1 370 500 | 10 814 031 |
5. ДОНГОРБАНК | 771 650 | 9 868 593 |
6. УНІВЕРСАЛ БАНК | 1 037 712 | 9 473 093 |
7. ІНГ БАНК УКРАЇНА | 731 298 | 8 896 176 |
8. УНІКРЕДИТ БАНК | 653 508 | 8676 110 |
9. ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ | 2 310 229 | 8 394 495 |
10. “ХРЕЩАТИК” | 617 760 | 6 960 255 |
За розміром активів виділяють банки I групи (найбільші), II групи (великі), III групи (середні), IV групи (малі) (див. табл. 11.2). Національний банк України кожного року переглядає граничне значення активів для кожної з груп банків і затверджує на рік рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків.