Фінанси, гроші та кредит – Коваленко Д. І. – 16.5. Управління державним боргом

Ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом.

Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави.

В управлінні державним боргом можна виділити такі принципи:

– безумовності – забезпечення безумовного виконання державою всіх зобов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник взяла на себе, оформляючи договір запозичення коштів;

– єдності – урахування в процесі управління державним боргом всіх видів зобов’язань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими Радами;

– зниження ризиків – розміщення і погашення позик у такий спосіб, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов’язань;

– оптимальність структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави за строками обігу і погашення, пом’якшення “піків” платежів;

– збереження фінансової незалежності – підтримання оптимальної структури боргових зобов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-не-резидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім;

– зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобов’язань держави;

– прозорості – дотримання відкритості і повної прозорості запозичень, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище у країні-позичальнику.

Мета політики управління боргом – одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Процес управління державним боргом включає кілька етапів:

– залучення коштів;

– розміщення запозичених коштів;

– повернення боргу і виплата відсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом “Про державний бюджет” на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи платежів. Під час обчислення цих факторів повинні враховуватись як короткострокові, так і довгострокові характеристики державного боргу.

Розміщення облігацій внутрішніх державних позик у 2011 році здійснювалось Міністерством фінансів України згідно з відповідними графіками. Зокрема, в 2011 році було проведено 336розміщення облігацій внутрішньої державної позики, з яких відбулось 93 розміщення. В результаті проведених розміщень було реалізовано 29198230 облігацій внутрішньої державної позики зі строком обігу від 3 місяців до 10 років, від продажу яких на фінансування державного бюджету надійшло близько 28,7 млрд грн, та 419576 облігацій внутрішньої державної позики, номінованих в іноземній валюті зі строком обігу від 6 місяців до 1 року, від продажу яких надійшло близько 412,6 млн дол. США (3,3 млрд грн). Обсяг державних запозичень на фінансування державного бюджету у 2011 році становив 80,6 млрд грн, в тому числі за рахунок внутрішніх запозичень – 53,4 млрд грн, та за рахунок зовнішніх запозичень – 27,2 млрд гривень.

Завдяки виваженій борговій політиці в 2011 році вдалося підвищити прозорість здійснення державних внутрішніх запозичень, знизити їх ставку та подовжити термін їх обігу. Так, середньозважена відсоткова ставка за внутрішніми запозиченнями у 2011 році становила 8,9 проти 12,7 у 2010 році.

Незважаючи на високу волатильність міжнародних ринків капіталу, Міністерством фінансів двічі в 2011 році було здійснено розміщення єврооблігацій за ринковими відсотковими ставками:

– лютий 2011 року: 1,5 млрд дол. США з терміном погашення 10 років за ставкою 7,95 % річних;

– червень 2011 року: 1,25 млрд дол. США з терміном погашення 5років за ставкою 6,25 % річних (безпрецедентно низька відсоткова ставка для 5-річного інструменту за всю історію здійснення Україною зовнішніх державних запозичень).

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Якщо цього не буде, то платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва. У результаті комерційні кредитори, побоюючись імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики.

Найпоширенішими є рефінансування боргу та реструктуризація заборгованості.

Рефінансування державного боргу – це погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника. На світовому фінансовому ринку репутація позичальників виражається в рейтингах, що присвоюються відповідній країні спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил присвоєння рейтингу.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Зокрема, сьогодні використовується кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які відпрацьовані Паризьким клубом офіційних кредиторів.

Один із варіантів – це коли на певних умовах проводиться відстрочення виплати частки боргу терміном до трьох років. Існують також варіанти конверсії боргів на акції для вкладення їх у національну економіку.

У 90-х роках почала застосовуватись реструктуризація боргів комерційних банків на основі методу Брейді. Згідно з ним банки реструктурують борг лише в тому разі, якщо уряд країни-боржника почне виконувати радикальну програму структурних перетворень. За формулою Брейді спочатку провадиться зменшення боргу на 50 %. Інша частка боргу обмінюється на спеціальні облігації Брейді.

Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення й анулювання позики. Конверсія – це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками. Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно. Уніфікація позик – це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики. У деяких випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли кілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової. Цей метод економічних обгрунтувань не має.

Відстрочення погашення позики, як правило, проводиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик. Анулювання боргу означає відмову уряду від його погашення. Анулювання боргів може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

Відстрочення погашення боргових зобов’язань, а також анулювання боргу може застосовуватися як до внутрішніх, так і до зовнішніх позик.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Фінанси, гроші та кредит – Коваленко Д. І. – 16.5. Управління державним боргом