Філософія – Щерба С. П. – 4. Політична система суспільства
Разом із політикою (політичними відносинами) формується і політична система суспільства. Це система державно-правових, політичних і громадських інститутів, установ і організацій, за допомогою яких регулюються політичні відносини між державами, народами, класами, націями та іншими соціальними спільнотами країни.
Політична система – це самодостатньо, жорстко упорядкована й субординована структура. Свої історичні витоки бере із виникнення держави, державних інститутів: армія (військо), поліція, міліція, податки (мито, інші збори), відомство з будівництва споруд, іригаційних каналів тощо.
Сучасного вигляду політична система набрала в 60-ті роки XX століття, в період утвердження демократичних і ліберальних цінностей в Європі та Америці.
До структури політичної системи входять:
1. Влада (політична й державна).
2. Політичні організації (держава, партії, національні Фронти тощо).
3. Політичні відносини.
4. Політико-правові норми (Конституція, закони, правові акти тощо).
5. Політична свідомість.
6. Політична культура.
Політичні системи відрізняються за своїми типологіями: історичною і географічною ознаками, силою впливу на суспільство, комплексним, формаційним, цивілізацій ним та іншими підходами.
Політична система має свої специфічні ознаки та особливості, серед яких виділимо хоча б основні. По-перше, будучи відносно автономною, вона зберігає свої нерозривні зв’язки з іншими системами суспільства – економічною, соціальною, духовною та її похідними. По-друге, вона є найбільш інституціоналізованою і наймобільнішою системою суспільства, що й забезпечує виконання нею основної функції: формування й реалізацію політичної, державної влади. По-третє, що логічно випливає з попередньо названих особливостей, – це система, яка спричиняє значно глибший і відчутніший вплив на суспільне життя, ніж інші соціальні системи як матеріального, так і духовного походження.
Пересвідчитися в неабияких можливостях політичної системи суспільства нам допоможе хоча б загальна характеристика її структури, зокрема тих найважливіших елементів, з яких вона складається.
У змістовому відношенні політична система включає в себе різно-порядкові елементи, об’єднані між собою однією спільною основою – сферою політичного життя. Основними її структурними елементами є політичні відносини, політична влада, політична діяльність, політична організація суспільства, політична свідомість, політична культура і таке ін.
Неважко зрозуміти, наскільки складною є політична система за своєю структурою. До того ж зауважимо: чим вищого рівня досягло суспільство у своєму розвитку, тим складнішою за своєю структурою і змістом є його політична система. Цей закон поширюється на будь-яку систему.
Звернемо увагу ще й на те, що політична система, її зміст, характер розвитку і спрямованість завжди детерміновані рядом факторів. Найважливішими серед них є політичний інтерес, політична цілеспрямованість, об’єкт і суб’єкт політики.
Неабияку роль у цьому процесі відіграють політичні партії – як добровільні організації, що об’єднують у своїх лавах найорганізованішу й найактивнішу частину соціальної спільноти з метою вираження й захисту її політичних інтересів шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.
У сучасному суспільстві політичним партіям належить вирішальна роль в організації соціальних сил для політичної боротьби, у здійсненні державної влади. Роль політичних партій у соціально-політичному житті суспільства можна визначити через розкриття їх основних функцій. Це передусім: представництво соціально-політичних інтересів; формування ідеології; політична соціалізація і мобілізація особистості; боротьба за державну владу, формування програм її діяльності й участь у здійсненні; підготовка кадрів для інститутів державної влади; формування політичної свідомості Й громадської думки.
Наступною складовою є суспільно-політичні (громадські) рухи, які розглядаються як соціальні організації, що не мають конституційного оформлення. Вони характеризуються спільними цілями, відсутністю чіткої організаційної структури й однорідності соціально-політичних та світоглядних поглядів їх учасників, відсутністю індивідуального й групового членства. В широкому розумінні громадські рухи можуть виражати історично-глобальні інтереси, наприклад, національно-визвольний рух, вирішення важливих екологічних проблем тощо. Чіткого розподілу між поняттями “громадський рух” і “громадська організація” не існує.
Громадські організації – це добровільні об’єднання людей, які утворюються для досягнення певної спільної мети. Це спосіб впливу інститутів громадянського суспільства на державу, механізм вияву громадянської волі. Громадські організації поділяються на неформальні (добровільна асоціація, групи за інтересами) і формальні (професійні). їх можна класифікувати й за характером інтересів, тобто за цілями й цінностями (екологічні, релігійні і т. п.); правовим статусом (легальні і нелегальні); видами діяльності (науково-технічні, спортивні, культурно-просвітницькі тощо).
У кожному державно організованому суспільстві створюються певні умови для залучення громадян до політичного життя і політичної діяльності. Участь у політичному житті залежить від багатьох даних діючого суб’єкта (стать, вік, рід занять, освіта, релігійна належність тощо), від політичної форми режиму державного правління також від конкретної політичної ситуації. Форми політичної участі можуть бути організованими й неорганізованими (стихійними), систематичними й епізодичними, зорієнтованими на традиційні або нетрадиційні форми взаємовідносин громадянина і влади. Особливим виміром політичної участі є конфліктна участь, яка проявляється у формі протесту. Політичний протест, як правило, виникає там, де придушуються права меншин, діють системи обмежень (майнових, освітніх та інших цензів, на участь у голосуванні тощо).
Політична діяльність – це специфічна сфера суспільної діяльності. У найзагальнішому вигляді – це сукупність дій окремих індивідів або соціальних груп з метою реалізації своїх політичних інтересів, насамперед, питань про завоювання, реалізацію і утримання влади. Політична діяльність наділена статусом відносної автономності, самостійності, а на деяких етапах розвитку суспільства є навіть визначальною. Вона завжди має на меті відтворення або зміну існуючого типу суспільних відносин, усвідомлено чи неусвідомлено змінюючи при цьому певні залишки попередніх і зародки майбутніх відносин. Політична діяльність не може здійснюватися сама собою, стихійно, поза цілеспрямованим впливом соціальних інститутів та інших регуляторів.
Важливим елементом політичної системи суспільства є також політична свідомість і політична культура. Політична свідомість – це відображення людиною чи певними спільнотами людей в ідеальних образах політичного життя, політичних відносин як різновидності суспільних відносин в цілому.
Кожен суб’єкт політики має свої інтереси і їх контролює. Зіткнення різних інтересів відбувається на перехрестях боротьби за політичну владу. Саме боротьба за владу та її устрій і є центральною проблемою політичного мислення і політичної свідомості.
У своїй політичній діяльності люди завжди керуються відповідними почуттями, настроями, переживаннями, знаннями, теоріями і таке ін. Не випадково політична свідомість поєднує в собі два рівні знання: буденний (нижчий, повсякденний) і теоретичний (вищий, науковий). На нижчому рівні свідомості формується політична психологія, а на вищому – ідеологія. Політична свідомість має ту особливість, що в ній химерно поєднуються наукові й ненаукові погляди та оцінки, політичні смаки та ідеї, звичаї й обряди, традиції, нахили й інтереси, образи, фантазії й логіка здорового глузду і таке ін.
Достовірне пізнання реального політичного життя неможливе без поглибленого вивчення політичної культури народу. Саме вона багато в чому пояснює джерела, характер і особливості конкретної політичної системи, панівний у суспільстві політичний режим, політичну свідомість і поведінку соціальних груп, динаміку і спрямованість політичних процесів.
Політична культура є відносно самостійним видом у загальній системі культури. її своєрідність визначається особливостями сфери дії (сфера політики, функціонування політичної влади) і специфікою елементів, які характеризують цей вид культури – політичні уявлення й цінності, політичні установки і поведінка. Врахування органічного зв’язку політичної культури з політичним життям суспільства, з механізмом реалізації політичної влади надзвичайно важливе для з’ясування особливостей даного виду культури, чіткого визначення її меж. Недооцінка або забуття цієї специфіки призводить до невиправданого розширення змісту власне політичної культури, до змішування її з іншими соціально-культурними явищами.
Коротко політичну культуру можна визначити як сукупність стереотипів політичної свідомості і поведінки, характерних для даної соціальної спільності. Структура політичної культури не вичерпується елементами політичної свідомості. У дійсності політична культура включає в себе відповідні зразки або стереотипи політичної поведінки, прояви яких надзвичайно різноманітні, а також політичні організації, інститути влади тощо.
Контрольні запитання:
1. Що таке влада, політична влада, державна влада?
2. Які ознаки держави, її функції?
3. Що таке політична свідомість, її структура?
4. Що таке політична культура?
5. Національний сенс політичної культури.
Теми рефератів:
1. В чому сенс політичної діяльності?
2. Що таке громадянськість?
3. Яким має бути політичний лідер?
4. Сучасний молодіжний рух країни, смисл, завдання.
Рекомендована література:
1. Авторханов А. Технология власти. – М., 1991.
2. Аристотель. Политика. – М., 1983. – Т. 4.
3. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.
4. ПойченкоАЖ Політика: Теорія і технологія. – К., 1996.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)