Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Виховне значення природи
За народною педагогікою, Пестування – ранній період розвитку дитини, пов’язаний із широким використанням примовок тощо.
Слово “пестун” вміщує Остромирове Євангеліє (1056- 1057), найдавніша датована пам’ятка старослов’янської писемності у давньоруській редакції.
Наявність слова “Пестун” у давньоруській, болгарській, польській, словацькій, чеській мовах наголошує на його побутуванні у загальнослов’янський період, де воно рівнозначне пізньому “вихователь” (Фасмер, 1971).
У давньоруському ранньофеодальному суспільстві домінувало сімейне виховання, яке грунтувалося на традиціях народної педагогіки. На той час ще не склалася система громадського виховання дітей (Науменко, 1965).
Виховне значення природи.
Історично виховання зазнало впливу язичницьких вірувань. Земля-мати – дополітеїстичний образ-тотем давніх слов’ян. За давніми космогонічними уявленнями наших предків, жінка і земля зіставлялися і прирівнювалися на основі давньої ідеї родючості. Зоране і засіяне поле, поява із зерен нових колосків уподібнювалися народженню дитини.
Накопичений східними слов’янами багатовіковий землеробський досвід, усвідомлення циклічності явищ природи, знайшли відображення в аграрному календарі, що урізноманітнило засоби трудового виховання. Передусім шанували землю, яку охороняли різні табу. Так, дітям заборонялося, навіть граючись, бити палицею по землі, особливо напровесні. Вважалося, що у цей період земля перебуває у стані “вагітності”, тобто дає життя всім рослинам.
Окремі язичницькі уявлення наслідувало християнство. На того, хто у будь-який спосіб зневажав землю (бив палицею), накладалося “15 днів покути” (церковні поклони).
З раннього дитинства виховувалося дбайливе ставлення до рідної природи. Дітей навчали за допомогою співу птахів визначати години дня і ночі. За народними спостереженнями, солов’ї співають у другій годині ночі, зозуля, зеленяк прокидаються о третій, трясогузка – о четвертій, горобці – о шостій годині ранку.
Птахи символізують прихід весни. Під час хліборобських обрядів зустрічі весни діти носили вироблені з дерева пташки від хати до хати і прославляли весну, також вони підкидали у повітря пташок з хліба і глини. Вважалося: наскільки високо зів’ються пташки, настільки високо підніметься на ниві хлібний колос.
Птахи – супутники людини з доісторичної епохи. Зображення птахів виявлено серед орнаментальних розписів на кераміці трипільської культури (Мовша, 1965).
Сучасні видання орієнтують малюків на творче ознайомлення (читання, пізнання, розфарбування) зі світом птахів (Орач, 2000), рослин (Гасюк, 2000), радісне спілкування з природою (Людкевич, 2005).
Усна народна творчість.
Цінне джерело педагогічного досвіду становить усна народна творчість.
Провідною у східнослов’янському фольклорі є історико-патріотична тема.
Народні перекази, притчі, героїчна дружинна поезія прославляли захисників рідної землі. Мужність і хоробрість східних слов’ян зазначають арабо-перські джерела IX-X ст., зокрема арабські вчені Ібн-Руст і Ал-Марвазі. За переказами, перші народні герої були вихідцями із соціальних низів. Літописи зберегли народні легенди про мужнього юнака, котрий врятував Київ під час навали печенігів 968 р., про Кирила Кожум’яка та ін.
Related posts:
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Поняття “пестування” За народною педагогікою, Пестування – ранній період розвитку дитини, пов’язаний із широким використанням примовок тощо. Слово “пестун” вміщує Остромирове Євангеліє (1056- 1057), найдавніша датована пам’ятка старослов’янської писемності у давньоруській редакції. Наявність слова “Пестун” у давньоруській, болгарській, польській, словацькій, чеській мовах наголошує на його побутуванні у загальнослов’янський період, де воно рівнозначне пізньому “вихователь” (Фасмер, 1971). У […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Усна народна творчість За народною педагогікою, Пестування – ранній період розвитку дитини, пов’язаний із широким використанням примовок тощо. Слово “пестун” вміщує Остромирове Євангеліє (1056- 1057), найдавніша датована пам’ятка старослов’янської писемності у давньоруській редакції. Наявність слова “Пестун” у давньоруській, болгарській, польській, словацькій, чеській мовах наголошує на його побутуванні у загальнослов’янський період, де воно рівнозначне пізньому “вихователь” (Фасмер, 1971). У […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Педагогічно-виховне значення генеалогії (В. Вернадський, П. Флоренський) Генеалогія – це родове надбання, не особисте, і його необхідно зберігати. Адже майбутні покоління завжди можуть запитати: “Де наші здобутки, наше минуле, наша історія?” Генеалогія – це певний релігійний обов’язок вдячності за життя, оскільки воно є повчання і напучування для виховання. Обов’язок кожного – зробити свій внесок у пізнання історії роду, в цьому – відповідальність […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – І. Франко про значення історичних матеріалів з ономастики Першим серед українських письменників звернувся до історичних матеріалів з ономастики Іван Франко. Він зазначив, що особові назви виявляють національну самобутність культури і мають важливе значення для творчості етнографа, історика, філолога (Франко, 1906). Цікаві дослідження у галузі ономастики й антропоніміки здійснили Л. Масенко, Л. Скрипник, Н. Дзятківська, Г. Півторак, Ю. Редько, П. Чучка. Ім’я персоніфікує людину. […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Вертепна вистава Вертепна вистава виразно поділяється на дві частини: релігійну та світську (трагічну і комічну). Це виявляє зв’язок з колишньою академічною виставою, що складалася з серйозної частини й інтермедій. Розігрувалась вертепна вистава у гарно оздобленому з дерева або картону двоповерховому будиночку (скриньці завбільшки 1,5 х 1.5 х 0,5 м), який носили колядники. Драматичну основу вертепу становить легенда […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Весняний цикл обрядовості Вертепна вистава виразно поділяється на дві частини: релігійну та світську (трагічну і комічну). Це виявляє зв’язок з колишньою академічною виставою, що складалася з серйозної частини й інтермедій. Розігрувалась вертепна вистава у гарно оздобленому з дерева або картону двоповерховому будиночку (скриньці завбільшки 1,5 х 1.5 х 0,5 м), який носили колядники. Драматичну основу вертепу становить легенда […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі З-поміж слов’янських божеств Род вважається особливо загадковим. Культ Рода у дослідженнях слов’янського язичництва часто замовчувався або зображувався як охоронець сім’ї, на зразок домашнього божка-домового, “лизуна” (для якого біля печі ставили блюдечко з молоком). Натомість уже давньоруські середньовічні наукові джерела трактують Рода як небесне божество, що перебуває на повітрі, керує хмарами і вдуває життя у все […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Петриківський розпис Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був “Козак Мамай” (“Козак бандурист”). Дослідники вважають, що Мамай – половецько-татарське ім’я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів. Картини “Козака Мамая” радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Народна картина “Козак Мамай” Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був “Козак Мамай” (“Козак бандурист”). Дослідники вважають, що Мамай – половецько-татарське ім’я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів. Картини “Козака Мамая” радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Магічно-релігійне, морально-психологічне, суспільне значення допологових звичаїв і обрядів, пологів, післяпологової обрядовости В українській родильній обрядовості традиційно побутують давні вірування і символіка, яким надається магічний смисл. Родильну обрядовість зазвичай супроводжували різні магічні дії, покликані охороняти від нечистої сили породіллю і дитину. Магічного значення надавалося металевим предметам. Металеві обереги (ними могли бути сокира, ножиці, ключі, ніж з кістяним руків’ям та ін.) клали у постіль породіллі та до колиски […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Функції покуті в українській оселі Аналіз писемних джерел засвідчує певну подібність термінів “аванкулат” (лат. avunkulus – дядько по матері), “аталичество” (тюрк, ama – батько), “кормильство”. Йдеться і про їхнє суспільне значення, виконання соціальних функцій: виховання княжичів, навчання військової справи, основ державного управління, інколи також дипломатичні. Відомо “кормильство” у більшості європейських держав. На Русі та в Польщі воно виникло як сімейний […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Загадки Загадка – це радше метафоричний вислів розповідного або питального характеру. Такий вислів передбачає зацікавленість і допитливість у тих, хто його розгадує. Особливою популярністю користувались загадки у греків. Найвідомішою стала загадка, яку Едіпу задав Сфінкс: “Що ходить на чотирьох, двох і трьох ногах?” (мається на увазі людина, котра у дитинстві рачкує, а на схилі віку спирається […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 2.2. Народна педагогіка Досвід народної педагогіки особливо актуальний у контексті сучасних процесів глобалізації. Мудрі народні настанови плекають найголовніші цінності для кожної людини: історичну і родову пам’ять, сім’ю, родину. Родина – первинна клітина нації. Родинний уклад життя має безпосередній вплив на становлення особистості як представника певної нації. У національному бутті співвідношення індивідуального й універсального своєрідно виявляється на рівні родини […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Митрополит Андрей Шептицький про українську християнську родину Аналіз писемних джерел засвідчує певну подібність термінів “аванкулат” (лат. avunkulus – дядько по матері), “аталичество” (тюрк, ama – батько), “кормильство”. Йдеться і про їхнє суспільне значення, виконання соціальних функцій: виховання княжичів, навчання військової справи, основ державного управління, інколи також дипломатичні. Відомо “кормильство” у більшості європейських держав. На Русі та в Польщі воно виникло як сімейний […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Соціокультурний зміст термінів “аванкулат”, “аталичество”, “кормильство” Аналіз писемних джерел засвідчує певну подібність термінів “аванкулат” (лат. avunkulus – дядько по матері), “аталичество” (тюрк, ama – батько), “кормильство”. Йдеться і про їхнє суспільне значення, виконання соціальних функцій: виховання княжичів, навчання військової справи, основ державного управління, інколи також дипломатичні. Відомо “кормильство” у більшості європейських держав. На Русі та в Польщі воно виникло як сімейний […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 3.4. Поховання У традиціях роду все взаємопов’язано: людина і природа, життя і смерть. Поховання – це звичаї, пов’язані з різними способами й обрядами захоронення. Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу. У слов’ян, як і багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світобудови втілювалася у характерному для міфологічної свідомості образі-сим-волі “Світового дерева“. Так моделювалась триєдина вертикальна […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 1.2. Соціум як культуротворчість Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку. Дослідники зазначають властиві соціуму “принаймні, два головних різновиди життя – родове (суспільне) та індивідуальне. На відміну від тваринного світу, де виразно домінує перший вид життя, в соціальному космосі діє панівна тенденція зростання змісту і значення життя особи. Проходячи щаблі […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Поняття “толерантність”, “культура спілкування”, “національна відповідальність”, їх значення в умовах глобалізації свідомості українського суспільства Універсальною ознакою культури спілкування є толерантність (лат. іоіегапв – терплячий). Проблема толерантності виникла ще в античні часи, коли люди з різними віросповіданнями змушені були жити разом у межах великих імперій, наприклад, імперії Александра Македонського і диадохів (наступників). Так, Антиох IV Єпіфан (“уславлений”), прихильник грецької культури, прагнучи “еллінізувати” євреїв, котрі мешкали у його володіннях, освятив іудейський […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Дитячий фольклор і дитяча субкультура Загадка – це радше метафоричний вислів розповідного або питального характеру. Такий вислів передбачає зацікавленість і допитливість у тих, хто його розгадує. Особливою популярністю користувались загадки у греків. Найвідомішою стала загадка, яку Едіпу задав Сфінкс: “Що ходить на чотирьох, двох і трьох ногах?” (мається на увазі людина, котра у дитинстві рачкує, а на схилі віку спирається […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Родинне середовище, ознаки його духовності Досвід народної педагогіки особливо актуальний у контексті сучасних процесів глобалізації. Мудрі народні настанови плекають найголовніші цінності для кожної людини: історичну і родову пам’ять, сім’ю, родину. Родина – первинна клітина нації. Родинний уклад життя має безпосередній вплив на становлення особистості як представника певної нації. У національному бутті співвідношення індивідуального й універсального своєрідно виявляється на рівні родини […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Походження української сім’ї (М. Грушевський) Важливу наукову проблему становить походження сім’ї загалом і української зокрема. Відповідно до концепції історичного походження сім’ї, викладену Ф. Енгельсом, у період дикунства був утворений груповий шлюб, в епоху варварства – парна сім’я, з настанням цивілізації – моногамна сім’я. М. Грушевський у працях “Історія України-Руси” і “Початки громадянства (генетична соціологія)” проаналізував наукові джерела стосовно походження сім’ї, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Прикмети, погода та господарська діяльність Прислів’я і приказки відображають тісний зв’язок між явищами природи і погодою, що засвідчує спостережливість наших предків. Науковий аналіз поетики українських прикмет дає підстави розглядати їх як “окремий самостійний жанр українського фольклору”. Трансформація прикмет у суміжні паремії (господарські рекомендації, приказки, тексти магічних дій, примовки, загадки тощо), побутування у народнопісенній ліриці виявляє генеративні можливості прогностичного вислову (Пасічнюк, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Ознаки спільності казки Для казок різних народів світу властива подібність ідей, тем, сюжетів, образів. Більшість казкових мотивів популярна у світовому, загальнослов’янському й українському фольклорі, що доказує спільність відповідного жанру багатьох народів. Із виникненням порівняльно-історичного методу в українському літературознавстві (друга половина XIX ст.) значно розширилися діалогічні зв’язки української та зарубіжної літератури, у тому числі в сфері фольклору. Основними видами […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Різновиди життя, властиві соціуму Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку. Дослідники зазначають властиві соціуму “принаймні, два головних різновиди життя – родове (суспільне) та індивідуальне. На відміну від тваринного світу, де виразно домінує перший вид життя, в соціальному космосі діє панівна тенденція зростання змісту і значення життя особи. Проходячи щаблі […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Чинники культурності українського народу (Д. Антонович) Різновиди життя, властиві соціуму. Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку. Дослідники зазначають властиві соціуму “принаймні, два головних різновиди життя – родове (суспільне) та індивідуальне. На відміну від тваринного світу, де виразно домінує перший вид життя, в соціальному космосі діє панівна тенденція зростання змісту і значення життя особи. Проходячи щаблі […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка орнаментації та кольорів писанки До поширених видів декоративно-ужиткового мистецтва східних слов’ян належить писанкарство. Образ світового яйця відомий у багатьох міфопоетичних традиціях: ведійській, єгипетській, китайській, фінській та ін. Від X-XII ст. відомі керамічні писанки з Києва, Галича, Чернігова, Волині. Розписи українських писанок містять рослинні візерунки, космогонічні мотиви, стилізовані зображення солярних і лунарних знаків, зірок, світового дерева, зображення бо-гині-праматері (“Берегиня”, “Богиня”, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Використана література Вступ Діалог культур: Україна в звичаях і традиціях: Родо-знавство: Наук.-метод. зб. / Автор наук, проекту С. О. Черепанова. Передмова проф. В. Г. Скотного. – Дрогобич, 2003. – Вип. 1. Черепанова С. Родовід – духовний діалог поколінь. – Л., 1998. Черепанова С. Людина культури у творчому синтезі філософії освіти та мистецтва: перспективи XXI століття // Гуманітарні […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський) У нелегких соціальних умовах тієї далекої доби Традиції величання ставали втіленням мудрості народу, яскравою формою передання нащадкам соціального і духовного досвіду. Різноманітні мотиви (дружинні та весільні) зосереджували увагу на старших дітях: синові-жениху і доньці-відданиці; можливо, такі мотиви були дещо послабленими порівняно зі старою поезією великої патріархальної родини. Вони доносять нам відгомін величань родинного дерева з […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Дім як духовне осердя української культури У структурованому соціумі вбачаються, принаймні, дві абстрактно можливі стратегії життєвої поведінки людини: перманентна соціальна міграція за стратами соціуму і стратифікаційна стабільність, принципова відмова від соціальних пересувань. Проте за наявності обох стратегій найнеоб-хіднішою для людини є особливо унікальна локалізація у світі – це “локус Домівки”, трактований як “локус в-домі буттям” (Попов, 1997, с. 76). Дім як […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу У традиціях роду все взаємопов’язано: людина і природа, життя і смерть. Поховання – це звичаї, пов’язані з різними способами й обрядами захоронення. Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу. У слов’ян, як і багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світобудови втілювалася у характерному для міфологічної свідомості образі-сим-волі “Світового дерева“. Так моделювалась триєдина вертикальна […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі У структурованому соціумі вбачаються, принаймні, дві абстрактно можливі стратегії життєвої поведінки людини: перманентна соціальна міграція за стратами соціуму і стратифікаційна стабільність, принципова відмова від соціальних пересувань. Проте за наявності обох стратегій найнеоб-хіднішою для людини є особливо унікальна локалізація у світі – це “локус Домівки”, трактований як “локус в-домі буттям” (Попов, 1997, с. 76). Дім як […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Тип української родини Характеризуючи українську ментальність, Д. Чижевський описував найважливіші риси психічного складу українців: емоційність, “кордоцентризм”, сентименталізм, чутливість, ліризм (які передусім вирізняють естетику українського життя й обрядовості); індивідуалізм і прагнення до свободи; неспокій і рухливість (ці риси радше психічні, ніж зовнішні) (Чижевський, 1992). Як зазначив відомий український філософ В. Горський, звичні з часів Д. Чижевського “кордоцентризм”, емоційність та […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка сонця-колеса в обрядовості Купала Ритуальні вогнища у дні весняного рівнодення і літнього сонцестояння характерні для всіх європейських народів, що засвідчує укоріненість цього загального індоєвропейського елемента обрядовості. Своєрідні елементи театралізації характеризують свято Купала. Це одне з найпоширеніших народних свят в українській обрядовості. Купала вважають давньоукраїнським богом врожайності й добробуту. Купальська обрядовість пов’язана з переходом природи у нову якість (квітування, тужавіння […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Зображення “чаклунок” у культурі енеоліту та неоліту Певні функції виконували давньослов’янські волхви-жерці. Наприклад, “хмарогонителі” впливали на “погоду”, “чародії” здійснювали магічні дії з водою за допомогою спеціального посуду – “чари”, “потворники” (знахарі) займалися своєю сферою діяльності. Окремо діяли так звані кощунники – своєрідні волхви-“ідеологи”, які складали і виконували “кощуни” (це слов’янське слово грецькі автори перекладали словом міф). Центральний персонаж кощун – Кощій, представник […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Морфологічний аналіз казки (В. Пропп) До найпоширенішого жанру усної народно-оповідальної творчості належить казка. Народна педагогіка розглядає казки як необхідну умову національного виховання, морально-естетичного розвитку і соціалізації дітей. У казці динамізм сюжету, художня вигадка і розважальність становлять органічну цілісність, а головне – добро завжди перемагає зло. Казки – одна із культурних форм становлення духовності людини. З найдавніших часів вони побутують у […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Відмінності між казкою, легендою і новелою До найпоширенішого жанру усної народно-оповідальної творчості належить казка. Народна педагогіка розглядає казки як необхідну умову національного виховання, морально-естетичного розвитку і соціалізації дітей. У казці динамізм сюжету, художня вигадка і розважальність становлять органічну цілісність, а головне – добро завжди перемагає зло. Казки – одна із культурних форм становлення духовності людини. З найдавніших часів вони побутують у […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Ознаки сучасного покоління як соціальної групи Наголосимо, що лише внаслідок боротьби за незалежність України стала можливою публікація матеріалів, присвячених 30-річчю визначного акту протесту проти політичних переслідувань в Україні періоду неосталінізму. Йдеться про нині відомий лист, який у квітні 1968 р. підписали 137 діячів української культури, літератури, мистецтва, науки й інші громадяни. Першим поставив підпис видатний кінорежисер Сергій Параджанов, після нього Василь […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка давніх аграрно-магічних дій з “живою водою” Певні функції виконували давньослов’янські волхви-жерці. Наприклад, “хмарогонителі” впливали на “погоду”, “чародії” здійснювали магічні дії з водою за допомогою спеціального посуду – “чари”, “потворники” (знахарі) займалися своєю сферою діяльності. Окремо діяли так звані кощунники – своєрідні волхви-“ідеологи”, які складали і виконували “кощуни” (це слов’янське слово грецькі автори перекладали словом міф). Центральний персонаж кощун – Кощій, представник […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Ритуальні вогнища у період весняного рівнодення і літнього сонцестояння Ритуальні вогнища у дні весняного рівнодення і літнього сонцестояння характерні для всіх європейських народів, що засвідчує укоріненість цього загального індоєвропейського елемента обрядовості. Своєрідні елементи театралізації характеризують свято Купала. Це одне з найпоширеніших народних свят в українській обрядовості. Купала вважають давньоукраїнським богом врожайності й добробуту. Купальська обрядовість пов’язана з переходом природи у нову якість (квітування, тужавіння […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський) Характеризуючи українську ментальність, Д. Чижевський описував найважливіші риси психічного складу українців: емоційність, “кордоцентризм”, сентименталізм, чутливість, ліризм (які передусім вирізняють естетику українського життя й обрядовості); індивідуалізм і прагнення до свободи; неспокій і рухливість (ці риси радше психічні, ніж зовнішні) (Чижевський, 1992). Як зазначив відомий український філософ В. Горський, звичні з часів Д. Чижевського “кордоцентризм”, емоційність та […]...